Теорема Ейлера про чотирикутник
Теорема Ейлера про чотирикутник (також закон Ейлера для чотирикутників) — теорема планіметрії, названа на честь Леонарда Ейлера, яка описує співвідношення між сторонами опуклого чотирикутника і його діагоналями. Теорема є узагальненням тотожності паралелограма, яку, в свою чергу, можна розглядати як узагальнення теореми Піфагора; тому іноді використовують назву теорема Ейлера — Піфагора.
Для опуклого чотирикутника зі сторонами і діагоналями і , середини яких з'єднані відрізком , виконується рівність:
Якщо чотирикутник є паралелограмом, то середні точки діагоналей збігаються і довжина відрізка , що з'єднує їх, дорівнює 0. Крім того, у паралелограма довжини паралельних сторін рівні, отже, в такому випадку теорема Ейлера зводиться до формули:
яку називають тотожністю паралелограма.
Якщо чотирикутник є прямокутником, то рівність ще спрощується, оскільки тепер дві діагоналі рівні:
Ділення на 2 дає теорему Ейлера — Піфагора:
Іншими словами: для прямокутника відношення сторін чотирикутника і його діагоналей описує теорема Піфагора[1].
Ейлер вивів описану вище теорему як наслідок іншої теореми, яка, з одного боку, менш елегантна, оскільки вимагає додавання ще однієї точки, але, з іншого боку, дає більше розуміння властивостей чотирикутника.
Для заданого опуклого чотирикутника Ейлер увів додаткову точку , таку, що утворює паралелограм; тоді виконується така рівність:
Відстань між додатковою точкою і точкою чотирикутника, відповідає відрізку, який не є частиною паралелограма. Довжину цього відрізка можна розглядати як міру відмінності розглянутого чотирикутника від паралелограма, або, іншими словами, як міру правильності члена у початковій рівності тотожності паралелограма[2].
Оскільки точка є серединою відрізка , то отримуємо . Точка є серединою відрізка , і вона також є серединою відрізка , оскільки і є діагоналями паралелограма . Звідси отримуємо , і, отже, . Із теореми Фалеса (і оберненої) випливає, що і паралельні. Тоді , звідки й випливає теорема Ейлера[2].
Теорему Ейлера можна розширити на множину чотирикутників, яка включає перетинні і непланарні. Вона виконується для так званих узагальнених чотирикутників, які складаються з чотирьох довільних точок у просторі , пов'язаних ребрами з утворенням циклічного графу[3].
- ↑ Debnath, 2010, с. 105–107.
- ↑ а б Haunsperger, Kennedy, 2006, с. 137–139.
- ↑ Kandall, 2002, с. 403–404.
- Deanna Haunsperger, Stephen Kennedy. The Edge of the Universe: Celebrating Ten Years of Math Horizons. — MAA, 2006. — С. 137–139. — ISBN 9780883855553.
- Lokenath Debnath. The Legacy of Leonhard Euler: A Tricentennial Tribute. — World Scientific, 2010. — С. 105–107. — ISBN 9781848165267.
- C. Edward Sandifer. How Euler Did It. — MAA, 2007. — С. 33–36. — ISBN 9780883855638.
- Geoffrey A. Kandall. Euler's Theorem for Generalized Quadrilaterals // The College Mathematics Journal. — 2002. — Т. 33, № 5 (Nov.). — С. 403–404.
- Dietmar Herrmann. Die antike Mathematik: Eine Geschichte der griechischen Mathematik, ihrer Probleme und Lösungen. — Springer, 2013. — С. 418. — ISBN 9783642376122.
- Weisstein, Eric W. Чотирикутник(англ.) на сайті Wolfram MathWorld.