Тимчасовий уряд Демократичної Федеративної Югославії
| Тимчасовий уряд Демократичної Федеративної Югославії | |
|---|---|
| Рада міністрів Югославії | |
| Дата формування | 7 березня 1945 |
| Дата розпуску | 29 листопада 1945 |
| Люди та організації | |
| Король Югославії | Петро ІІ |
| Голова Ради міністрів | Броз Тіто |
| Історія | |
| Попередній | .svg){kind=small} Югославський уряд у вигнанні.svg){kind=small} Національний комітет визволення Югославії |
| Наступний | .svg){kind=small} Федеративна Народна Республіка Югославія |
Тимчасовий уряд Демократичної Федеративної Югославії (сербохорв. Привремена влада Демократске Федеративне Југославије / Privremena vlada Demokratske Federativne Jugoslavije) — тимчасовий коаліційний уряд Демократичної Федеративної Югославії, утворений діячами Національного комітету визволення Югославії та королівського уряду Югославії у вигнанні 7 березня 1945 року. Подав у відставку 1 грудня 1945 року після виборів до Установчої скупщини, але одержав від неї доручення працювати до 31 січня 1946 року.
Головою уряду був Верховний головнокомандувач Народно-визвольної армії Югославії та Генеральний секретар Комуністичної партії Югославії Йосип Броз Тіто.
У дану мить ці наші зусилля спрямовані в одному напрямку, а саме 1) згуртувати всіх патріотично налаштованих і чесних одинаків, щоб наша боротьба з загарбниками була якомога успішнішою; 2) збудувати між народами Югославії братерство і єдність, яких не існувало до війни і через відсутність яких наша країна була доведена до катастрофи; 3) забезпечити умови для створення єдиної держави, в якій усі народи Югославії почуватимуться щасливими, а це і є у прямому сенсі демократична, федеративна Югославія.— Лист Йосипа Тіто Черчиллю[1]
Ідею створення післявоєнного перехідного уряду висували керівник югославських комуністів Йосип Броз Тіто і прем'єр-міністр югославського уряду у вигнанні Іван Шубашич, який до війни був керівником Бановини Хорватії.
Міжнародна ситуація та тиск Великої Британії разом з СРСР схилила Тіто до компромісу і заміни радикалізму на «реальну політику», через що він прийняв меморандум британського уряду, переданий Черчиллем у серпні 1944 року, де серед іншого вимагалося не запроваджувати у країні комунізму.[2]
У червні 1944 року відбулося підписання Виської угоди про об'єднання зусиль монархістів і комуністів. 20 жовтня 1944 року Тіто і Шубашич зустрілися у Вршаці. З 21 до 28 вересня 1944 року Тіто здійснив візит у Москву, де його прийняв Йосип Сталін, обговоривши питання про об'єднання всіх антифашистських сил. Цьому посприяла і Московська конференція. 1 листопада 1944 за підтримки Вінстона Черчилля і Сталіна Тіто уклав з монархістами Белградську угоду про перехідний уряд.
Нові контакти відбулися в грудні 1944 року, коли Белградську угоду доповнили певними гарантіями діяльності політичних партій і ратифікації законодавчих актів АВНВЮ майбутніми Установчими зборами. Король Петро ІІ був незадоволений Белградською угодою, функції якої за угодами Тіто-Шубашича від 1944 року виконувала регентська рада у складі трьох членів.
Після закінчення Ялтинської конференції 16 лютого 1945 року уряд Шубашича прибув до Белграда. Після численних переговорів і вмовлянь 2 березня король Петро нарешті призначив регентами Срджана Будисавлєвича, Анте Мандича і Душана Сернеца. За угодою, через три дні королівський еміграційний уряд і Національний комітет визволення Югославії (НКВЮ) пішли у відставку.
Новий уряд сформовано 7 березня 1945 року, а 9 березня він ухвалив Декларацію, яку його голова маршал Тіто того ж вечора зачитав на Радіо Белград.
Після підпалів редакцій газети «Демократія» по містах Югославії виникли перші розбіжності між людьми з команди Шубашича та представниками НКВЮ. Першим, хто пішов у відставку з тимчасового уряду ДФЮ був заступник голови Мілан Грол, який пояснив це недотриманням принципів демократії та свободи слова. Представники Шубашича зокрема наголошували на негативній ролі таємної поліції ОЗНА та її засиллі в державі.
Після Грола з уряду того самого дня пішов міністр без портфеля доктор Юрай Шутей. У жовтні 1945 року під приводом відсутності вільного демократичного слова та наявності комуністичної диктатури в країні подав у відставку з посади міністра закордонних справ і сам Іван Шубашич.
Відтоді Тимчасовий уряд ДФЮ працював без представників сторони Шубашича, проіснувавши до 11 листопада 1945 року, коли відбулися вибори до Установчої скупщини.
З проголошенням 29 листопада 1945 року Федеративної Народної Республіки Югославія Тимчасовий уряд ДФЮ продовжив роботу як Рада міністрів ФНРЮ до ухвалення Конституції та, відповідно, формування нового уряду ФНРЮ.[3]
.jpg)
.jpg)
- ↑ Nikola Milovanović. Slom
- ↑ Branko Petranović: Srpski narod u ustanku
- ↑ ПРЕДСЕДНИШТВО ВЛАДЕ ФНРЈ [Архівовано 2017-07-19 у Wayback Machine.], Листа фондова из периода након 1945. године, Архив Југославије
- Dimić, Ljubodrag (2011). Yugoslav-Soviet Relations: The View of the Western Diplomats (1944-1946). The Balkans in the Cold War: Balkan Federations, Cominform, Yugoslav-Soviet Conflict. Beograd: Institute for Balkan Studies. с. 109—140. ISBN 9788671790734.
- Petranović, Branko (1981). Istorija Jugoslavije 1918–1978 (сербо-хорв.) (вид. 2). Belgrade: Nolit.
- Šepić, Dragovan (1983). Vlada Ivana Šubašića (сербо-хорв.). Zagreb: Globus. Процитовано 25 листопада 2013.