Ткачук Костянтин В'ячеславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ткачук Костянтин В'ячеславович
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження 18 вересня 1990(1990-09-18)
Кривий Ріг
Смерть 1 лютого 2015(2015-02-01) (24 роки)
Троїцьке
Поховання Кривий Ріг
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Роки служби 2014-2015
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Танкові війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Костянти́н В'ячесла́вович Ткачу́к (18 вересня 1990 — 1 лютого 2015) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєвий шлях[ред. | ред. код]

Працював помічником машиніста електровозу на Інгулецькому ГЗК. Мобілізований 31 липня 2014-го, навідник танка, 17-та окрема танкова бригада. Колектив депо придбав йому бронежилет.

1 лютого 2015-го між селами Троїцьке та Санжарівка на позицію, яку обороняли підрозділ 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади — приблизно 60 бійців та 2 танки 17-ї танкової бригади, вийшло близько 10 одиниць бронетехніки терористів — танки, БТР, МТ-ЛБ, «Урали» з зенітними гарматами, значні піхотні піхоти. Українська артилерія знищила одну бронемашину та «Урал», 4-5 танків продовжили атакували позиції. Екіпаж молодшого сержанта Осташевського ліквідував один ворожий танк, решта підійшли впритул, в окопах почалися рукопашні сутички. Танк Осташевського підбито протитанковою керованою ракетою, загинув екіпаж танка: молодший сержант Олексій Осташевський, молодші сержанти Василь Денисюк та Костянтин Ткачук. Командирський люк був відкритий, через нього внаслідок вибуху Осташевського викинуло із башти до 30 метрів, Ткачук та Денисюк згоріли у машині. Позицію було утримано українськими військовими, захоплено справний російський танк Т-72 та полонено контуженого механіка-водія[1].

Ідентифікований за тестами ДНК. Похований в місті Кривий Ріг 19 березня 2015-го, у місті оголошено жалобу.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
  • на місці загибелі екіпажу встановлено пам'ятний знак
  • «За заслуги перед містом» Кривий Ріг III ступеня (посмертно)
  • в Політехнічному коледжі Криворізького національного університету, у якому навчався Костянтин, відкрито пам'ятну дошку його честі

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]