Урал-5323
| Урал-5323 | |
|---|---|
 Урал-5323 | |
| Виробник | УралАЗ |
| Роки виробництва | з 1989 |
| Місце виробництва |  СРСР, Міас Росія, Міас |
| Довжина | 8585 мм |
| Ширина | 2550 мм |
| Висота | 3190 мм |
| Кліренс | 400 мм |
| Найвища швидкість | 85 км/год |
| Місткість бака | 300+210 л |
| Подібні | КрАЗ-6322 |
Урал-5323 — вантажівка підвищеної прохідності з колісною формулою 8х8/4, який виготовляється на Уральському автомобільному заводі в Міасі (Росія), в тому числі для використання в російської армії у складі уніфікованих сімейств «Суша» (до 1998 року) і «Мотовоз».
.jpg)
Перший дослідний чотиривісний з Міаса — безкапотний Урал-395 (8х8) з'явився ще в 1972 році. Новий етап розпочався в 1985 році, коли завод створив модель Урал-5323 (8х8) вантажопідйомністю 9 т з двигуном в 260 к.с., балансирною підвіскою коліс і системою підкачки шин. Кабіну взяли від КАМАЗа і лише злегка допрацювали. Цей екземпляр і експонується в музеї.
У 1993 році з'явився 10-тонний Урал-5323-20 з двигуном ЯМЗ потужністю 300 к.с.
З 1995 року на машини серії 5323 встановлювалися кабіни, що виготовляються за ліцензією IVECO, з різним оформленням передньої частини. вантажопідйомність — 9,0 т. потужність — 260 к.с. швидкість — 80 км/год.
Автомобіль виконаний по компоновці «кабіна над двигуном» (крім модифікації Урал-532365), що забезпечує оптимальний розподіл повної ваги по мостах і максимальне використання габаритів автомобіля для розміщення вантажних платформ і монтажу спеціальних установок при збереженні невисокої спорядженої маси[1][2]. Висока плавність ходу і прохідність автомобіля досягається застосуванням подвійної балансирної підвіски (для передньої і задньої осі)[1][3][4]. Обсяг палива забезпечує запас ходу до 1000 км, що дозволяє машині працювати далеко від розвинутої мережі доріг. Основними споживачами цих машин є нафтогазова та лісозаготівельна галузі[5].
На основі Уралу-5323 розроблені водометний спецавтомобіль Лавина-Ураган[6] і ремонтно-евакуаційна машина РЕМ-КЛ[7]. Шасі Урал-5323 входить до складу ряду машин військового призначення:
- Зенітного гарматно-ракетного комплексу Панцир-С1 (дослідний зразок)[8][9]
- Зенітного ракетного комплексу Тор-М1 ТА[9][10];
- Самохідної гаубиці Мста-К (дослідний зразок)[11][10];
- Понтонних парків ПП-91[12][13] і ПП-2005[12][14].
- Урал-5323 — бортовий автомобіль з колісною формулою 8х8/4.
- Урал-532301 — бортовий автомобіль з колісною формулою 8х8/4, модернізована версія Урал-5323.
- Урал-532303 (Урал-5323-23, Урал-Е5323Д) — бортовий автомобіль з броньованою кабіною.
- Урал-532341/42 — багатоцільове шасі з кабіною IVECO. Призначене для установки озброєння і технологічного устаткування.
- Урал-532361/62 — довгобазне шасі зі збільшеною вантажопідйомністю до 15 т з двигунами ЯМЗ-7601, кабіна IVECO.
- Урал-532365 — довгобазне шасі з винесеною вперед заниженою кабіною для монтування кранів
- Урал-5423 — сідловий тягач з колісною формулою 8х8/4.
- ↑ а б Урал-5323. Истории автомобилей. Автомобильный завод «Урал». Архів оригіналу за 29 липня 2012. Процитовано 23 лютого 2011. [Архівовано 2011-09-30 у Wayback Machine.]
- ↑ Валерий Владимирович Дмитриев. Урал-379: поиск компоновочной истины // Коммерческий Транспорт. — 2010. — № 4. — С. 94-99. — ISSN 1993-5978.
- ↑ Мамед Раллиев. (2003). Многоножка из Миасса (Урал-532301). Основные Средства. Архів оригіналу за 29 липня 2012. Процитовано 17 березня 2011.
- ↑ Уральские инициативы // За рулём. — 1992. — № 12. — С. 28—29. — ISSN 0321-4249.
- ↑ Челябинская область. На главном конвейере автозавода «Урал» начат выпуск новых бескапотных автомобилей. Regions.ru/«Новости Федерации». 26 лютого 2002. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 лютого 2011.
Особенностями автомобиля „Урал-5323“ являются повышенная грузоподъёмность (15 тонн), комфортабельная кабина производства СП „ИВЕКО-УралАЗ“, а также улучшенные монтажные параметры шасси для установки специального оборудования. … Конвейерная сборка „Урал-5323“ значительно снизит трудоёмкость
- ↑ Фёдор Лапшин. (2007). Водяное охлаждение. Авторевю. Грузовики и автобусы. Архів оригіналу за 9 квітня 2012. Процитовано 23 лютого 2011.
- ↑ Продукция АЗ «Урал» на выставке вооружений. репортаж с IV Международного салона вооружения и военной техники «МВСВ-2010» (30 июня — 4 июля 2010 года, г. Жуковский). NewsMiass.ru. 1 липня 2010. Архів оригіналу за 6 листопада 2012. Процитовано 28 лютого 2011.
- ↑ Саид Аминов. (9 серпня 2007). Зенитный ракетно-пушечный комплекс 96К6 «Панцирь-С1». Вестник ПВО. Архів оригіналу за 29 липня 2012. Процитовано 5 березня 2011.
- ↑ а б Николай Яковлевич Василин, Александр Леонидович Гуринович. Зенитные ракетные комплексы. — Минск : ООО «Попурри», 2002. — 464 с. — 11 000 екз. — ISBN 985-438-681-3.
- ↑ а б Андриан Николаев. (18 вересня 2007). ТРАНСПОРТНЫЕ АВТОМОБИЛИ И СПЕЦИАЛЬНЫЕ МАШИНЫ НА ИХ БАЗЕ (1980—90 гг.). Россия — Номенклатура вооружений. «Военный паритет». Архів оригіналу за 29 липня 2012. Процитовано 28 березня 2011.
- ↑ Олег Желтоножко, Владислав Белогруд. Борьба за самоходную артиллерию. Мста по-уральски // Арсенал. — 2010. — № 2 (20). — С. 86-98.
- ↑ а б Василий Фёдорович Трефилов. Берег левый — берег правый…. — Нижний Новгород : РИ «Бегемот», 2007. — 192 с. — 500 екз. — ISBN 978-5-901086-67-4.
- ↑ Юрий Авдеев. (22 квітня 2006). Им нет преград. Красная звезда. Архів оригіналу за 28 червня 2018. Процитовано 16 квітня 2011. [Архівовано 2018-06-28 у Wayback Machine.]
- ↑ Ведомость-спецификации на поставку средств инженерного вооружения для войсковой части 52684 в 2008 году. Архів оригіналу за 13 травня 2013. Процитовано 15 грудня 2012. [Архівовано 13 травня 2013 у Wayback Machine.]
