Фернанду Афонсу
| Фернанду / Афонсу | ||
.png) | ||
.svg) | ||
| ||
|---|---|---|
| 1202 — 1206 | ||
| Попередник: | Жофруа де Донжон | |
| Наступник: | Жофруа ле Рат | |
| Народження: |
1135 Коїмбра, Португальське королівство | |
| Смерть: |
15 березня 1207 Сантарен (Евора), Португалія | |
| Причина смерті: | отрути | |
| Країна: | Португальське королівство | |
| Релігія: | римо-католичка | |
| Рід: | Бургундська | |
| Батько: | Афонсу I | |
| Мати: | Шамоа де Помбейро | |
Ферна́нду Афо́нсу (порт. Fernando Afonso), або Афо́нсу (порт. Afonso, лат. Alphonsus; бл. 1135/1140[1] — 15 березня 1207) — португальський інфант, великий магістр Ордену госпітальєрів (1202—1206). Представник Португальського Бургундського дому. Народився в Коїмбрі, Португалія. Старший позашлюбний син португальського короля Афонсу І від коханки Шамои, доньки галісійського магната Гомеса де Помбейро. Вперше згадується в документах під 1159 роком як Фернанду. На час регентства свого брата Саншу I (1169—1185) був членом регентської ради королівства, займав посаду головного армігера (1169—1173). Через ускладнення хвороби батька покинув уряд. Після інтронізації Саншу І (1185) вступив до Ордену тамплієрів. Згодом перейшов до госпітальєрів (1194), у документах яких відомий під іменем Афонсу (Альфонса). Очолював Орден на теренах Піренейського півострова (1198—1202). За підтримки Португалії та Фландрії став великим магістром. Намагався реформувати орденський статут. Ймовірно, брав участь у Четвертому хрестовому поході на Константинополь, проте прямих джерел, що це підтверджують, немає. Внаслідок непопулярності серед членів Ордену склав з себе обов'язки великого магістра. Згодом повернувся до Португалії. Мав складні стосунки з королівським двором, оскільки розглядався ним як небажаний претендент на трон. Помер в Еворі або Сантарені, можливо, від отруєння. Похований у Алпоранській церкві святого Івана Хрестителя, що належала госпітальєрам. На думку деяких істориків біографія Фернанду-Афонсу — це плутанина життєписів двох осіб: Ферна́нду Афонсо́вича (порт. Fernando Afonso), головного армігера королівства, сина Шамои, й Афонсу (порт. Afonso), великого магістра госпітальєрів, кровний зв'язок якого із королем Афонсу І сумнівний[2]. Також — Альфо́нс, Альфо́нс Португа́льський (порт. Afonso de Portugal).
- ↑ Mattoso, 2014, с. 228.
- ↑ Cawley, Charles, Portugal, kings, Medieval Lands database, Foundation for Medieval Genealogy
- Avity, Pierre d' / Gottfried, Johann Ludwig: Archontologiae Cosmicae Buch III, Frankfurt am Main, 1628, URL: Pierre d'Avity [Архівовано 20 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Boisgelin, Louis de: Ancient and Modern Malta, and the History of the Knights of St John of Jerusalem. G & J Robinson, London 1804.*Flavigny, Bertrand Galimard, Histoire de l'ordre de Malte, Perrin, Paris, 2006
- Branco, Maria João V. 2006. Dom Sancho primeiro. Lisboa. Círculo de Leitores. ISBN 972-42-3517-3
- Le Roulx, J. Delaville, Les hospitaliers en terre sainte et à Chypre 1100 à 1310, Paris, Ernest Leroux, 1904
- Mattoso, José. D. Afonso Henriques. Lisboa: Temas e Debates, 2014. ISBN 978-972-759-911-0
- Pauli, Sebastiano: Codice diplomatico del sacro militare ordine gerosolimitano. Salvatore e Giandomenico Marescandoli, Lucca, 1733 (Band 1) & 1737 (Band 2). Band 1, S. 92.
- Sire, H.J.A. 1996. The Knigths of Malta. New Haven and London. Yale University Press. ISBN 0-300-06885-9
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фернанду Афонсу
Cawley, Charles, Portugal, kings, Medieval Lands database, Foundation for Medieval Genealogy
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
