П'єро Раймондо Цакоста
| П'єро Раймондо Цакоста | |
|---|---|
 | |
| Народився |
15 століття Іспанія |
| Помер |
21 лютого 1467 Рим, Папська держава |
| Країна |
 Арагонське королівство |
| Діяльність | чернець-вояк |
| Знання мов | давньокаталанськаd |
| Посада | Великий Магістр Ордену Святого Івана в Єрусалиміd і кастелян Ампостиd |
| Конфесія | католицтво |
П'єро Раймондо Цакоста (1404—1467) — 38-й Великий магістр лицарів-госпітальєрів (з 1461 р. по 1467 р.)[1], іспанець за походженням, родом з Каталонії[1][2][3].
Біографія[ред. | ред. код]
П'єро Раймондо Цакоста вступив до ордену госпітальєрів у віці 14 років (1418 рік)[4]. В 1444 році Цакосту призначили пріором іспанського відділення ордену та кастеляном Ампости, він мав підтримку на цій посаді папи Євгенія IV. В період з 1446 по 1461 рік більш ніж половину часу Цакоста перебував за межами іспанського відділення ордену (зокрема в 1449—1453 роках), був на Родосі, успішно виконуючи завдання ордену, збирав внески від пріорів ордену. Після смерті в 1458 році короля Арагону Альфонсо V його знову направили в іспанське відділення ордену[5].
Його обрали Великим магістром ордену у 1461 році, що не сподобалось королю Арагону Хуану II, з яким Цакоста мав конфлікт[3]. На початку свого правління в 1462 році через мовні та політичні відмінності він розділив іспанське відділення («мову») ордену на два відділення «Арагону та Каталонії» та «Кастилії та Португалії», для набору новобранців до ордену на цих територіях. З метою забезпечення оборони міста Родос в 1465 році він розділив міські укріплення на вісім секторів, за які відповідали лицарі з відповідних відділень госпітальєрів.[3][6][7] Як вважається з метою захисту від атак османів, він запросив на острів декількох каталонських піратів[5].
Також він посилював укріплення міста. Зокрема, за його правління побудована вежа, також відома як «Французька вежа» або «Вежа Ангела». Це була одна з двох веж, що захищали комерційну гавань міста, побудована на природному молі на схід від гавані, укріплена бастіоном за його наступників. Також у 1461—1464 роках за Папи Пія II він побудував вежу святого Петра (герб понтифіка розташований на вежі). За нього також збудовано форт Святого Миколая, який захищав гавань міста[6][7][8].
Докладніше: Укріплення Родосу
Відносини з османами[ред. | ред. код]
Під час його правління Османська імперія намагалася вести переговори з лицарями про володіння островом Родос. Зважаючи на те, що османи не нападали на острів, європейські монархи вважали, що великий магістр таємно домовився з ними, тож щоб спростувати це, він направив на зустріч до посла султана по вулицях міста герольда і блазня, які почали оголошувати про початок війни з османами. Врешті-решт це розв'язало руки османам і спричинило початок війни, яка призвела до облоги Родосу під час правління його наступників[3].
Докладніше: облога Родоса (1480 р.)
Взнавши, що Мохаммед II взяв в облогу Лесбос, який належав Генуезькій республіці, П'єтро Раймондо Цакоста направив лицарів для його захисту, проте вони загинули, не діставши підтримки місцевого грецького населення[3].
Конфлікт із венеційцями[ред. | ред. код]
Під час правління П'єро Раймондо Цакости виник конфлікт між лицарями та Венеційською республікою, дві торговельні галери, які лицарі захопили, поневоливши арабських торговців, що зі своїми товарами мандрували на них з Олександрії[5]. У відповідь у 1464 році[9] венеційці відправили флот із 42 кораблів, які захопили більшу частину острова і домоглися від великого магістра виконання своїх умов, зокрема щодо повернення товарів та полонених[3].
Смерть та поховання[ред. | ред. код]
Окремі лицарі ордену оскаржували збільшення розміру стягнень в загальну казну ордену (дебати відбувалися з 12 грудня 1466 року по 7 лютого 1467 року в Римі), проте Папа Пій II прийняв сторону Великого магістра ордену, видавши 12 лютого відповідну буллу[6][10].
П'єро Раймондо Цакоста помер 28 лютого 1467 р. в Римі, готуючись до повернення на острів і був похований у базиліці Святого Петра. У 1956 році його останки були перенесені до церкви Святої Марії Мальтійського ордену в Римі[it].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Collections Online | British Museum. www.britishmuseum.org. Процитовано 6 січня 2021.
- ↑ The Grand Masters of the Order of Malta. Order of Malta (амер.). Архів оригіналу за 6 вересня 2017. Процитовано 6 січня 2021.
- ↑ а б в г д е Pietro Raimondo Zacosta. www.teutonic.altervista.org. Процитовано 6 січня 2021.
- ↑ Peter #N/A (5 липня 2017). The Military Orders Volume V: Politics and Power (англ.). Routledge. ISBN 978-1-351-54249-4.
- ↑ а б в Peter #N/A (5 липня 2017). The Military Orders Volume V: Politics and Power (англ.). Routledge. ISBN 978-1-351-54249-4.
- ↑ а б в Setton, Kenneth Meyer (1976). The Papacy and the Levant, 1204-1571 (англ.). American Philosophical Society. с. 281, 349. ISBN 978-0-87169-127-9.
- ↑ а б Nicholson, Helen J.; Nicholson, Helen (2001). The Knights Hospitaller (англ.). Boydell & Brewer. с. 61. ISBN 978-0-85115-845-7.
- ↑ Fortresses of the Knights of Rhodes - The fortifications of Rhodes. www.romeartlover.it. Процитовано 7 січня 2021.
- ↑ Bouhours, Dominique (1679). The Life of the Renowned Peter D'Aubusson, Grand Master of Rhodes: Containing Those Two Remarkable Sieges of Rhodes by Mahomet the Great, and Solyman the Magnificent ... (англ.). G. Wells, and S. Carr. с. 137.
- ↑ Efendi.), Gulielmus CAOURSIN (and SA'D AL-DĪN IBN ḢASANJĀN, Khojah (1683). The History of the Turkish War with the Rhodians, Venetians, Egyptians, Persians, and Other Nations ... Written by Will Caoursin and Rhodgia [sic] Afendy. [A Reissue of the 1679 Edition of “The Life of the Renowned Peter D'Aubusson” by D. Bouhours.] (англ.). Will. Whitwood. с. 49—52.
