Формула сумування Абеля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Фо́рмула суму́вання А́беля, яку ввів норвезький математик Нільс Генрік Абель, часто застосовується в теорії чисел для оцінення сум скінченних і нескінченних рядів.

Формула[ред. | ред. код]

Нехай  — послідовність дійсних або комплексних чисел і  — неперервно диференційовна на промені функція. Тоді

де

В загальному випадку, якщо є неперервно диференційовною на то

Якщо часткові суми ряду обмежені, а , то граничним переходом можна отримати таку рівність

Доведення
Подамо обидві частини рівності як функції від . По-перше, зауважимо, що з рівність істинна (інтеграл перетворюється в нуль). По-друге, за нецілих обидві частини можна продиференціювати, отримавши правильну рівність. Нарешті, при цілому ліва частина має стрибок , такий самий стрибок має функція , а інтеграл неперервний, тобто має стрибок рівний нулю. Таким чином, формулу доведено для всіх .

Приклади[ред. | ред. код]

Стала Ейлера — Маскероні[ред. | ред. код]

Для і легко бачити, що тоді

переносячи в ліву частину логарифм і переходячи до границі, отримуємо вираз для сталої Ейлера — Маскероні:

, де  — дробова частина число .

Подання дзета-функції Рімана[ред. | ред. код]

Для і аналогічно тоді

Цю формулу можна використовувати для визначення дзета-функції в області оскільки в цьому випадку інтеграл збігається абсолютно. Крім того, з неї випливає, що має простий полюс із лишком 1 у точці s = 1.

Сумування Ейлера — Маклорена[ред. | ред. код]

У загальному випадку, якщо є неперервно диференційовною на і всі (тоді також ) то:

Для доведення останньої рівності використано інтегрування частинами.

Рівність

називається формулою сумування Ейлера — Маклорена. Якщо є цілими числами, то вона є найпростішим випадком формул Ейлера — Маклорена. Дана формула часто використовується у аналітичній теорії чисел. Зокрема приклади вище є частковими випадками цієї формули.

Інший важливий приклад застосування можна отримати, якщо взяти і Тоді

Перший доданок у правій частині є рівним а два інші є Отже остаточно:

Посилання[ред. | ред. код]

  • Apostol, Tom (1976), Introduction to Analytic Number Theory, Undergraduate Texts in Mathematics, Springer-Verlag