Філіпп де Сюремен
| Філіпп де Сюремен | |
|---|---|
| Народився | 16 жовтня 1940 (84 роки) Франція |
| Громадянство |  Франція |
| Національність | француз |
| Діяльність | дипломат |
| Відомий завдяки | Дипломат |
| Alma mater | Національна школа східних мов |
| Знання мов | французька |
| Членство | орден «За заслуги»[1] і орден Почесного легіону[1] |
| Посада | Надзвичайний і Повноважний Посол Франції в Україні |
| Термін | 2002-2005 |
| Попередник | Паскаль Фіескі |
| Наступник | Везіан Жан-Поль Клод |
| Нагороди |   |
Філіпп де Сюремен (фр. Philippe de Suremain; 16 жовтня 1940, Франція) — французький дипломат.
Народився 16 жовтня 1940 року.
Атестат про вищу філологічну освіту Диплом Національної школи східних мов (російська, румунська).
З 1964 по 1965 — центральний апарат Міністерства закордонних справ (управління Європи).
З 1965 по 1966 — другий секретар у Бухаресті.
З 1966 по 1967 — військова служба.
З 1967 по 1968 — центральний апарат Міністерства закордонних справ(управління Північної Африки).
З 1969 по 1972 — другий секретар в посольстві Франції у Москві.
З 1972 по 1976 — перший секретар в посольстві Франції у Будапешті.
З 1976 по 1979 — перший секретар в посольстві Франції у Брюселі.
З 1979 по 1981 — центральний апарат Міністерства закордонних справ, заступник керівника служби протоколу.
З 1981 по 1985 — радник з питань культури в посольстві Франції у Москві.
З 1985 по 1989 — перший радник в посольстві Франції у Тель-Авіві.
З 1989 по 1991 — центральний апарат Міністерства закордонних справ, заступник керівника управління Європи.
З 1991 по 1996 — надзвичайний та повноважний посол Франції у Вільнюсі.
З 1996 по 1998 — центральний апарат Міністерства закордонних справ, заступник керівника Головного управління з питань політики та безпеки.
З 1998 по 2001 — надзвичайний та повноважний посол Франції у Тегерані.
З 2001 по 2002 — центральний апарат Міністерства закордонних справ, Співголова Мінської групи.
З 2002 по 2005 — Надзвичайний та Повноважний Посол Франції у Києві.
У 2017 підписав петицію до президента Росії з вимогою звільнити українського режисера Олега Сенцова[2]
- ↑ а б https://www.diploweb.com/_Philippe-de-SUREMAIN_.html
- ↑ Il faut libérer d'urgence Oleg Sentsov, en grève de la faim depuis plus de 45 jours [Архівовано 24 лютого 2019 у Wayback Machine.] // Change.org
- Р. Кривонос. Сюремен Філіп де // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
- Посольство Франції в Україні
- Україна дипломатична: Науковий щорічник. Вип. 4 / Упор. Л. Губерський, П. Кривонос, М. Кулінич, А. Денисенко. — К.: Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв, 2004. ISBN 966-7522-07-5
| Населення |  | |
|---|---|---|
| Посли Франції в Україні | Табуї Жорж (1917—1918) • Юг Перне (1991—1993) • Мішель Песік (1993—1995) • Домінік Шасар (1995—1997) • Паскаль Фіескі (1997—2001) • Філіп де Сюремен (2002—2005) • Везіан Жан-Поль Клод (2005—2008) • Жак Фор (2008—2011) • Ален Ремі (2011—2015) • Ізабель Дюмон (2015—2019) • Етьєн де Понсен (2019-2023) • Гаель Вейсьєр (2023-) | |
| Посли України у Франції | Могилянський Микола Михайлович (1918) • Сидоренко Григорій Микитович (1919) • Тишкевич Михайло Станіславович (1920) • Шульгин Олександр Якович (1921) • Сліпченко Олександр Сергійович (1992) • Кочубей Юрій Миколайович (1992—1997) • Зленко Анатолій Максимович (1997—2000) • Йохна Віталій Антонович (2000—2003) т.п. • Сергєєв Юрій Анатолійович (2003—2007) • Тимошенко Костянтин Володимирович (2007—2010) • Купчишин Олександр Михайлович (2010—2014) • Кобзистий Олег Павлович (2014) т.п. • Шамшур Олег Владиславович (2014—2020) • Омельченко Вадим Володимирович (2020-) | |
