Перейти до вмісту

Надзвичайні і Повноважні Посли країн Європи в Україні

Додати посилання
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Надзвичайні і Повноважні Посли країн Європи в Києві (Україна). Інформація актуальна станом серпень 2019 року.

Австрія

[ред. | ред. код]
  1. Вальтер Ріттер Прінціг фон Гервальт (Walter Ritter von Princig von Herwalt)[1] (1917—1918, тимчасовий представник, далі «т.п.»)
  2. Форґач Йоганн (Johann Graf Forgách von Ghymes und Gács, 1917—1918)
  3. Карл Фюрстенберг (Karl Emil Egon Anton Maximilian Leo Wratislaw zu Fürstenberg, 1918) т.п.
  4. Міхаель Венінгер (Michael Heinrich Weninger, 10.12.1991—24.01.1992)
  5. Георг Вайс (Georg Weiss, 24.01.1992—29.04.1997)
  6. Фаб'ян Клаус (Klaus Fabjan, 14.05.1997—16.11.2001)
  7. Міхаель Міісс (Michael Miess, 30.11.2001—31.03.2006)
  8. Маркус Вукетіч (Josef Markus Wuketich, 18.07.2006—06.08.2010)
  9. Вольф Дітріх Хайм (Wolf Dietrich Heim, 23.08.2010—08.04.2014)
  10. Герміне Поппеллер (Hermine Poppeller, 08.04.2014-21.08.2019)
  11. Гернот Пфандлер (Gernot Pfandler, 21.08.2019-2022)
  12. Арад Бенкьо (Arad Benkö, 2022—2023) т.п.
  13. Арад Бенкьо (Arad Benkö, 2023—2025)
  14. Роберт Мюллер (Robert Müller, з 2025)[2]

Азербайджан

[ред. | ред. код]
  1. Джаліл Садихов (Cəlil Sadıxov, 1918), консул[3]
  2. Юсиф Везир Чеменземінлі (Yusif Vəzir Çəmənzəminli, 01.11.1918-07.1919), представник[4][5][6]
  3. Абдул-Алі Таїр-огли (Əbdül-Əli Tair oğlu, 1921—1923), посол АСРР в УСРР.[7]
  4. Назім Гусейн огли Ібрагімов (Nazim İbrahimov, 1997—2001), посол
  5. Талят Мусеіб огли Алієв (Tələt Əliyev, 2001—2010), посол
  6. Ейнула Ядулла оглу Мадатлі (Eynulla Mədətli, 2010—2015), посол
  7. Назім Спартак оглу Алієв (Nazim Spartak oğlu Əliyev, 2015—2016), т.п.
  8. Азер Худаяр оглу Худієв (Azər Xudiyev, 2016—2020)[8][9]
  9. Ельміра Ахундова (Elmira Hüseyn qızı Axundova, 2020—2023)[10]
  10. Сеймур Гурбан оглу Мардалієв (Seymur Qurban oğlu Mərdəliyev, з 2023)[11].

Албанія

[ред. | ред. код]
  1. Енвер Абдюль Фая (Enver Faja, 1994—1997), з резиденцією у Варшаві.
  2. Осман Края (Osman Kraja, 1999—2003)[12]
  3. Сокол Джйока (Sokol Gjoka, 2003—2008)
  4. Флорент Челіку (Florent Cheliku, 2008—2014)[13]
  5. Шпреса Курета (Shpressa Kureta, 2015—2021)
  6. Фатіон Пені (2021—2022) т.п.
  7. Адхурім Ресулі (2022—2024) т.п.
  8. Мімоза Халімі (Mimoza Halimi, 2024—2024)
  9. Ернал Філо (Ernal Filo, з 2024), з резиденцією у Києві.

Бельгія

[ред. | ред. код]
  1. Крістофферсен Інгеборг (1992—1995)
  2. Вільфрід Нартус (1995—1998)[14],[15]
  3. П'єр Жан Марі Антуан Вазен (1998—2000)
  4. П'єр Клеман Дюбюіссон (2000—2003)
  5. П'єр Коло (2003—2006)
  6. Марк Вінк (2006—2011)
  7. Яна Зікмундова (2011—2014)[16]
  8. Люк Якобс (2014[17]— 2018)
  9. Алекс Ленартс (2018—2022)
  10. Пітер Ван Де Вельде (з 2022)

Білорусь

[ред. | ред. код]
  1. Смолич Аркадій Антонович (біл. Смоліч Аркадзь Антонавіч, 1918)
  2. Цвікевич Олександр Іванович (біл. Цвікевіч Аляксандр Іванавіч, 1919)
  3. Курашик Віталій Володимирович (біл. Курашык Віталь Уладзіміравіч, 1993—2001)
  4. Величко Валентин Володимирович (біл. Вялічка Валянцін Уладзіміравіч, 2001—2016)
  5. Сокол Ігор Сергійович (біл. Сокал Ігар Сяргеевіч, 2016 —2022)

Болгарія

[ред. | ред. код]
  1. Шишманов Іван Димитров (1918—1919)
  2. Марков Петр Кристєв (1992—1998)
  3. Димитров Александр (1998—2002)
  4. Ангел Ніколаєв Ганев (2002—2007)
  5. Дімітар Цвєтков Владіміров (2007—2012)
  6. Красімір Неделчев Мінчев (2012—2018)[18][19]
  7. Костадін Ташев Коджабашев (2019-)[20].

Боснія та Герцеговина

[ред. | ред. код]
  1. Бранімір Мандіч (Branimir Mandic, Бранимир Мандић, 2006—2009), з резиденцією в Будапешті[21]
  2. Нікола Джукич (Nicola Ðukić, 2009—2013)[22]
  3. Желько Янетович (Željko Janjetović, 2013—2016)
  4. Александар Драгічевич (Aleksandar Dragičević, 2016—2021)[23]
  5. Біляна Гутіч-Бєліца (Biljana Gutić-Bjelica, 2021-)[24]

Ватикан

[ред. | ред. код]
  1. Джованні Дженоккі (1920)
  2. Антоніо Франко (1992—1999)
  3. Микола Етерович (1999—2004)
  4. Іван Юркович (2004—2011)
  5. Вечеслав Тумір (2011) т.п.
  6. Томас Едвард Ґалліксон (2011—2015)
  7. Клаудіо Гуджеротті (2015—2020)
  8. Вісвальдас Кульбокас (2021-)

Велика Британія

[ред. | ред. код]
  1. Баґґе Джон Піктон (1917)
  2. Саймон Гіманс (1992—1995)
  3. Рой Стівен Рів (1995—1999)
  4. Сміт Роланд Гедлі (1999—2002)
  5. Роберт Брінклі (2002—2006)
  6. Тімоті Барроу (2006—2008)
  7. Мартін Гарріс (03.2008-07.2008) т.п.
  8. Лі Тернер (2008—2012)
  9. Саймон Сміт (2012—2015)
  10. Джудіт Гоф (2015—2019)[25]
  11. Мелінда Сіммонс (2019—2023)
  12. Мартін Гарріс (2023—)[26]

Вірменія

[ред. | ред. код]
  1. Дзамоєв Григорій Сергійович (1918—1919)
  2. Сілванян Грач Гамлікович (1993—2003)
  3. Хачатрян Армен Авакович (2003—2010)
  4. Манукян Андранік Єнокович (2010—2018)
  5. Тигран Сейранян (2018—2021)[27]
  6. Карапетян Володимир Володимирович (з 1.06.2021)[28]

Греція

[ред. | ред. код]
  1. Васіліос Патсікакіс (1993—1998)
  2. Контумас Дімітріс (1998—2002)
  3. Панайотіс Гумас (2002—2006)
  4. Хараламбос Дімітріу (2006—2009)
  5. Георгіос Георгунтзос (2009—2013)
  6. Васіліс Пападопулос (2013—2016)[29]
  7. Георгіос Пукаміссас (2016—2019)[23]
  8. Васіліос Борновас (2019-)

Грузія

[ред. | ред. код]
  1. Тевзая Віктор Васильович (1918—1919)
  2. Валерій Чечелашвілі (1994—1995)
  3. Катамадзе Грігол (1995—1998)
  4. Чачава Малхаз (1998—2000)
  5. Катамадзе Грігол (2000—2007)
  6. Цинцадзе Арчіл (2007)
  7. Антадзе Мераб (2007—2009)
  8. Катамадзе Грігол (2009—2013)
  9. Міхеїл Уклеба (2013—2017)[29]
  10. Гела Думбадзе (2017—2019)[30]
  11. Теймураз Шарашенідзе (2019—2021)
  12. Георгій Закарашвілі (2021-)[24]

Данія

[ред. | ред. код]
  1. Крістіан Фабер-Род (1992—1997)
  2. Йорн Крогберк (1997—2001)
  3. Мартін Кофод (2001—2002)
  4. Крістіан Фабер-Род (2002—2005)
  5. Уффе Андерссьон Балслев (2005—2009)
  6. Мікаель Борг-Хансен (2009—2013)
  7. Мерете Юль (2013—2017)[31]
  8. Рубен Мадсен (2017—2020)[32].
  9. Оле Егберг Міккельсен (2020—2025)[33]
  10. Томас Лунд-Сьоренсен (з 2025)

Естонія

[ред. | ред. код]
  1. Едуард Рітсон (1918), консул
  2. Андрій Біров (1992 — 1995), посол
  3. Тійт Матсулевич (1995 — 1999)
  4. Тійт Набер (1999 — 2002)
  5. Пауль Леттенс (2002 — 2007)
  6. Яан Хейн (2007 — 2011)
  7. Лаурі Лепік (2011 — 2012)
  8. Сулев Канніке (2012 —2016)
  9. Герт Антсу (2016 —2019)[34]
  10. Каімо Кууск (2019 —2023)[35]
  11. Аннелі Кольк (2023-)

Ірландія

[ред. | ред. код]
  1. Патрік МакКейб (Patrick McCabe, 1992—1995)[36][37]
  2. Марі Крос (Marie Cross, 1995—1999), з резиденцією в Празі
  3. Майкл Коллінз (Michael Collins, 1999—2001)
  4. Джозеф Хейс (Joseph Hayes, 2002—2005)
  5. Донал Гаміл (Donal Hamill, 2005—2008)[38]
  6. Річард Райан (Richard Ryan, 2009—2011)
  7. Елісон Келлі (Alison Kelly, 2012—2015)[39]
  8. Чарльз Шіген (Charles Sheehan, 2015—2019)
  9. Кліона Манахан (Cliona Manahan, 2019-)[40]
  10. Тереса Ґілі (2021 — …), з резиденцією в Києві.

Ісландія

[ред. | ред. код]
  1. Олафур Егілссон (Ólafur Egilsson, 1993—1994), з резиденцією у Москві[41]
  2. Гуннар Гуннарссон (Gunnar Gunnarsson, 1994—1998)
  3. Корнеліус Сігмундссон (Kornelius Sigmundsson, 19.10.1999-23.02.2004), з резиденцією в Гельсінкі.
  4. Йон Балдвін Ганнібалссон (Jón Baldvin Hannibalsson, 23.02.2004-12.10.2006)
  5. Ганнес Гейміссон (Hannes Heimisson, 12.10.2006-26.05.2010)
  6. Елін Флігенрінг (Elín Flygenring, 26.05.2010-11.09.2014)
  7. Крістін Аталбйорг Арнадоттір (Kristín A. Árnadóttir, 11.09.2014[17]-23.10.2018)
  8. Арні Тор Сігурдссон (Árni Þór Sigurðsson, 23.10.2018 —2022)[42].
  9. Ганнес Гейміссон (Hannes Heimisson, 2023—2024), з резиденцією у Варшаві.
  10. Фрідрік Йонссон (Fridrik Jonsson, з 2024)[43]

Іспанія

[ред. | ред. код]
  1. Едуардо Хунко (1992—1997)
  2. Фернандо Хосе Бельйосо Фернандес (1997—2001)
  3. Луїс Гомес де Аранда і Війєн (2001—2005)
  4. Луіс Хав'єр Хіль Каталіна (2005—2009)
  5. Хосе Родрігез Мояно (2009—2013)
  6. Херардо Анхель Бугайо Оттоне (2013—2017)[17]
  7. Сільвія Йозефіна Кортес Мартін (2017—2022)[44]
  8. Рікардо Лопес-Аранда Хагу (2022-)

Італія

[ред. | ред. код]
  1. Вітторіо Клаудіо Сурдо (1992—1996)
  2. Бертінетто Джан Лука (1996—2000)
  3. Гетц Йоланда Брунетті (2000—2004)
  4. Фабіо Фаббрі (2004—2007)
  5. П'єтро Джованні Доннічі (2007—2012)
  6. Фабріціо Романо (2012—2016)
  7. Давіде Ла Чечіліа (2016—2021)
  8. П'єр Франческо Дзадзо (2021-)

Кіпр

[ред. | ред. код]
  1. Леонідас Маркідес (2006—2008), за сумісництвом з резиденцією в Берліні
  2. Пантіас Еліадес (2008—2009)
  3. Евагорас Вріонідіс (2009—2013), з резиденцією в Києві
  4. Вассос Чамберлен (2013—2017)[31]
  5. Луїс Телемаху (2017—2022)[45]
  6. Ліна Темістоклеус (2022), Тимчасова повірена у справах
  7. Міхаліс Захаріоглу (2022—2025) посол
  8. Михаліс Фірілас (з 2025) посол

Латвія

[ред. | ред. код]
  1. Петеріс Сімсонс (1994—1997)
  2. Петеріс Вайварс (1997—2001)
  3. Андріс Вілцанс (2001—2007)
  4. Атіс Сьянітс (2007—2011)
  5. Аргіта Даудзе (2011—2015)
  6. Юріс Пойканс (2015[46]—2021)
  7. Ілгварс Клява (2021-)

Литва

[ред. | ред. код]
  1. Віргіліюс Коризна (Virgilijus Koryzna, 1992—1993) т.п.
  2. Ромуальдас Рамошка (Romualdas Ramoška, 1993—1997)
  3. Плячкайтіс Вітаутас Пятрас (Vytautas Petras Plečkaitis, 1997—2002)
  4. Вікторас Баубліс (Viktoras Baublys, 2002—2005)
  5. Альгірдас Кумжа (Algirdas Kumža, 2005—2009)
  6. Пятрас Вайтекунас (Petras Vaitiekūnas, 2010—2014)
  7. Гвідас Кєрушаускас (Gvidas Kerushauskas, 2014—2015) т.п.[47][48]
  8. Марюс Януконіс (Marius Janukonis, 2015—2020)[49]
  9. Вальдемарас Сарапінас (2020-)[33].

Люксембург

[ред. | ред. код]
  1. Жан-Марі Остерт (Jean-Marie Hostert, 1992—1995), з резиденцією в Москві[50]
  2. Адріен Майш (Adrien Meisch, 1995—1998)[51]
  3. Марк Курт (Marc Courte, 2005—2008)[52][53], з резиденцією в Празі
  4. Жан Фальц (Jean Faltz, 2008—2012)
  5. Мішель Праншер-Томассіні (Michèle Pranchère-Tomassini, 2013—2018)
  6. Жерар Леон П'єр Філіпс (Gérard Léon Pierre Philipps, 2018—2023)[54].
  7. Рональд Дофінг (Ronald Dofing, з 2023)[55][56]

Північна Македонія

[ред. | ред. код]
  1. Владо Блажевскі (1997 — 2003)
  2. Мартін Гулескі (2003 — 2008)
  3. Ілія Ісайловскі (2008 — 2009)
  4. Ацо Спасеновскі (2010 — 2014)
  5. Столе Змейкоскі (2014—2019)
  6. Крум Ефремов (2019-)

Мальта

[ред. | ред. код]
  1. Моріс Джозеф Лубрано (Morris Joseph Lubrano, 1992-)[57][58]
  2. Годвін Монтанаро (Godwin Montanaro, 2011-)[59]
  3. Джон Дебоно (John Debono, 2015-), з резиденцією на Мальті.[60]

Мальтійський орден

[ред. | ред. код]
  1. Пауль Фрідріх фон Фурхерр[61] (2008—2012)[62], посол за сумісництвом.
  2. Пауль Фрідріх фон Фурхерр (2012—2014)
  3. Антоніо Ґаззанті Пульєзе ді Котроне (2014-)[63]

Молдова

[ред. | ред. код]
  1. Боршевич Іон Гаврил (1993—1994)
  2. Руссу Іон Ніколає (1994—1998)
  3. Андрієвські Олексій Олександрович (1998—2003)
  4. Ніколає Черномаз (2003—2005)
  5. Михаїл Лаур (2006)
  6. Сержіу Статі (2006—2009)
  7. Ніколає Гуменний (2009—2010)
  8. Іон Стевіле (2010—2015)
  9. Руслан Болбочан (2015—2021)
  10. Валеріу Ківерь (2021-2025)

Нідерланди

[ред. | ред. код]
  1. Роберт Серрі (1992—1996)
  2. Онно Гаттінга ван 'т Сант (1997—2001)
  3. Монік Франк (2001—2005)
  4. Рональд Келлер (2005—2009)
  5. Пітер Ян Волтерс (2009—2013)
  6. Кейс Кломпенхаувер (2013—2017)
  7. Едуард Хукс (2017—2019)
  8. Йоганнес де Мол (2019-)

Німеччина

[ред. | ред. код]
  1. Адальберт Магдебурзький (961)
  2. Альфонс Мумм фон Шварценштейн (1917—1918)
  3. Йоханнес Граф фон Берхем (1918—1919) т.п.
  4. Хеннеке Граф фон Бассевітц (1992—1993)
  5. Александр Арно (1993—1996)
  6. Ебергард Гайкен (1996—2000)
  7. Дітмар Ґерхард Штюдеман (2000—2006)
  8. Рейнгард Шеферс (2006—2008)
  9. Ганс-Юрген Гаймзьот (2008—2012)
  10. Крістоф Вайль (2012—2016)
  11. Ернст Райхель (2016—2019)
  12. Анка Фельдгузен (2019—2023)
  13. Мартін Єґер (2023—2025)
  14. Гайко Томс (2025—)

Норвегія

[ред. | ред. код]
  1. Ойвінд Нордслеттен (1992—1997)
  2. Андрес Хельсет (1997—2001)
  3. Йостейн Бернхардсен (2001—2006)
  4. Олав Берстад (2006—2011)
  5. Йон Фредріксен (2011—2014)
  6. Ойвінд Нордслеттен (2014—2016) т.п.
  7. Уле Тер'є Хорпестад (2016—2020)
  8. Ерік Сведал (2020—2023)
  9. Хелене Санд Андресен (2023—2025)
  10. Ларс Хансен (2025—)

Польща

[ред. | ред. код]
  1. Якуб Смяровський (Jakub Smiarowski, 1648)
  2. Адам Кисіль (Adam Kisiel, 1648—1651)
  3. Станіслав Ванькович (Stanisław Wańkowicz (Senior), 1918)
  4. Богдан Кутиловський (Bogdan Kutylowski, 1919—1921)
  5. Францішек Ян Пуласький (Franciszek Jan Pułaski, 1921)
  6. Францішек Харват (Franciszek Charwat, 1921—1923)
  7. Марцелі Шарота (Marceli Szarota, 1923—1924)
  8. Єжи Козакевич (Jerzy Kozakiewicz, 1992—1997)
  9. Єжи Бар (Jerzy Bahr, 1997—2001)
  10. Марек Зюлковський (Marek Ziółkowski, 2001—2005)
  11. Яцек Ключковський (Jacek Kluczkowski, 2005—2010)
  12. Даріуш Гурчинський (Dariusz Górczyński, 2010—2011)
  13. Генрик Літвін (Henryk Litwin, 2011—2016)
  14. Ян Пєкло (Jan Piekło, 2016—2019)[64]
  15. Бартош Ціхоцький (Bartosz Cichocki, 2019-)

Португалія

[ред. | ред. код]
  1. Мануель Корте-Реал (Manuel Henrique de Mello e Castro de Mendonça Côrte-Real, 02.12.1993—16.11.1998)
  2. Антоніу Фелікс Мамаду де Фарія і Майа (António Félix Machado de Faria e Maya, 24.02.1999—01.03.2001)
  3. Педру Мануел Сарменту де Вашконселуш і Каштру (Pedro Manuel Sarmento e Vasconcelos e Castro, 02.02.2001—02.03.2004)
  4. Жозе Мануел Пессанья Вієгаш (José Manuel da Encarnação Pessanha Viegas, 04.03.2004—16.11.2008)
  5. Маріо Жезуш Душ Сантуш (Mário Jesus dos Santos, 25.11.2008—03.09.2014)
  6. Марія Кріштіна Серпа ди Алмейда (Maria Cristina Serpa de Almeida, 03.09.2014[65]-2020)
  7. Антоніу Вашку Алвеш Машаду (António Vasco Alves Machado, з 29.05.2020)[66]

Росія

[ред. | ред. код]
  1. Унковський Григорій (1649)
  2. Бутурлін Василь Васильович (1653—1655)
  3. Хитрово Богдан Матвійович (1657—1658)
  4. Тяпкін Василь Михайлович (1677—1680)
  5. Некрасов Микола Віссаріонович (1917)
  6. Смоляков Леонід Якович (1991—1996), посол
  7. Дубінін Юрій Володимирович (1996—1999), посол
  8. Абоїмов Іван Павлович (1999—2001), посол
  9. Черномирдін Віктор Степанович (2001—2009), посол
  10. Лоскутов Всеволод Володимирович (2009), радник, т.п.
  11. Зурабов Михайло Юрійович (2009–02.2014), посол
  12. Воробйов Андрій Володимирович (02.2014-06.2014), радник, т.п.
  13. Зурабов Михайло Юрійович (06.2014-07.2016), посол
  14. Торопов Сергій Львович (2016), т.п.
  15. Лукашик Олександр Петрович (2016—2022), т.п.
  16. Жеглов Володимир Юрійович (2022), т.п.

Румунія

[ред. | ред. код]
  1. Георгій Касторіотис (Gheorghe Castriotul, 1697—1703)
  2. Константін Коанде (Constantin Coandă, 1917)
  3. Константін Концеску (1917—1918)
  4. Бістреану Іон (1993—1998)
  5. Дінуку Міхай (Mihai Dinucu, 1998—1999)
  6. Корнел Іонеску (1999—2000) т.п.
  7. Александру Корня (2000—2005)
  8. Траян Лауренціу-Христя (Traian Laurentiu Hristea, 2005—2010)
  9. Корнел Іонеску (2010—2016)
  10. Крістіан-Леон Цуркану (Cristian-Leon Țurcanu, 2016—2022)[67]
  11. Александру Віктор Мікула (2022-)

Сан-Марино

[ред. | ред. код]
  1. Паоло Еспозіто (Paolo Esposito, 24.03.2006[68][69]—)

Сербія

[ред. | ред. код]
  1. Гойко Дапчевич (19??-2000)
  2. Філіпович Раде (2000—2004)
  3. Горан Алексич (2004—2009)
  4. Душан Лазич (2009—2013)
  5. Раде Булатович (2013—2019)
  6. Аца Йованович (2020—)

Словаччина

[ред. | ред. код]
  1. Роберт Гаренчар (Robert Harenčár, 1993 — 1995)
  2. Йозеф Мігаш (Jozef Migaš, 1995 — 1996)
  3. Ольга Мігалікова (Ol'ga Mihaliková, 1996 — 1999) т.п.
  4. Васіл Грівна (Vasiľ Grivna, 1999 — 2005)
  5. Урбан Руснак (Urban Rusnák, 2005 — 2009)
  6. Павол Гамжік (Pavol Hamžík, 2009 — 2013)
  7. Юрай Сівачек (Juraj Siváček, 2013 — 2018)[17]
  8. Марек Шафін (Marek Šafin, 2018-)[70]

Словенія

[ред. | ред. код]
  1. Ференц Хайош (Hajós Ferenc, 1992—1998), посол з резиденцією в Будапешті
  2. Іда Мочівнік (Ida Močivnik, 1998—2002), посол
  3. Андрей Геренчер (Andrej Gerenčer, 2002—2006), посол
  4. Прімож Шеліго (Primož Šeligo, 2006 — 2010) — посол з резиденцією в Києві
  5. Наташа Прах (Nataša Prah, 2010 — 2014) — тимчасовий повірений
  6. Наташа Прах (Nataša Prah, 2014—2018) — посол[71]
  7. Матея Крачун (Mateja Kračun, 2018—2019) — тимчасовий повірений
  8. Томаж Менцін (Tomaž Mencin, 2019—2023)[72].
  9. Матея Превольшек (Mateja Prevolšek, з 2023)

Угорщина

[ред. | ред. код]
  1. Форґач Йоганн (1917—1918)
  2. Андраш Палді (1992)
  3. Іштван Варґа (1992—1995)
  4. Лоранд Тот (1995—1997)[73][74]
  5. Янош Кішфалві (1997—2001)
  6. Ференц Контра (2001—2003)
  7. Янош Тот (2003—2008)
  8. Андраш Баршонь (2008—2010)
  9. Міхаль Баєр (2010—2014)
  10. Ерно Кешкень (2014[65]—2018)
  11. Іштван Ійдярто (2018—2023)
  12. Онтал Гейзер (з 2023)[75]

Фінляндія

[ред. | ред. код]
  1. Герман Гуммерус (1918)
  2. Ерік Ульфстедт (1993—1996)
  3. Мартті Ісоаро (1996—2000)
  4. Тімо Юхані Репо (2000—2003)
  5. Лаура Рейніля (2003—2007)
  6. Крістер Міккелссон (2007—2011)
  7. Ар'я Макконен (2011—2015)
  8. Юга Віртанен (2015—2019)
  9. Пяйві Маріт Лаіне (2019—2022)
  10. Яакко Лехтовірта (2022-)

Франція

[ред. | ред. код]
  1. Табуї Жорж (1917—1918)
  2. Юг Перне (1991—1993)
  3. Мішель Песік (1993—1995)
  4. Домінік Шасар (1995—1997)
  5. Паскаль Фіескі (1997—2001)
  6. Філіп де Сюремен (2002—2005)
  7. Везіан Жан-Поль Клод (2005—2008)
  8. Жак Фор (2008—2011)
  9. Ален Ремі (2011—2015)
  10. Ізабель Дюмон (2015—2019)
  11. Етьєн де Понсен (2019—2023)
  12. Гаель Вейсьєр (2023-)

Хорватія

[ред. | ред. код]
  1. Онесін Цвітан (1992—1995)
  2. Джуро Відмарович (1995—1999)
  3. Мар'ян Комбол (1999—2002)
  4. Маріо Миколич (2002—2006)
  5. Желько Кірінчич (2006—2012)
  6. Томіслав Відошевич (2012—2019)
  7. Аніца Джамич (2019-)

Чорногорія

[ред. | ред. код]
  1. Властімір Джуричанін (2006—2008) т.п.
  2. Желько Радулович (Željko Radulović, 2008—2013)[76] з резиденцією в Подгориці
  3. Любомир Мішуровіч (Ljubomir Mišurović, 2013—2015)[77] з резиденцією в Подгориці
  4. Любомир Мішуровіч (Ljubomir Mišurović, 2015—2020), з резиденцією в Києві[78]
  5. Драгіца Понорац (Dragica Ponorac, 2020-)[33].

Чехія

[ред. | ред. код]
  1. Роберт Гаренчар (1992—1993) т.п.
  2. Павел Маша (1993—1997)
  3. Йозеф Врабець (1997—2002)
  4. Карел Штіндл (2002—2007)
  5. Ярослав Башта (2007—2010)
  6. Вітезслав Півонька (2010—2011) т.п.
  7. Іван Почух (2011—2016)
  8. Радек Матула (2017—2023)
  9. Радек Пех (2023—2025)
  10. Лубош Весели (з вересня 2025 року)

Швейцарія

[ред. | ред. код]
  1. Анна Барбара Бауті (Anne Barbara Bauty, 13.7.1992 — 5.2.1993) т.п.[79]
  2. Армен Каммер (Armin Kammer, 5.2.1993 — 31.7.1996), посол
  3. Сільвія Паулі (Sylvia Pauli, 05.08.1996 — 29.02.2000)
  4. Жан-Франсуа Каммер (Jean-François Kammer, 2000—2007)
  5. Георг Цюблер (George Zubler, 2007—2011)
  6. Крістіан Шьоненбергер (Christian Schoenenberger, 2011—2015)
  7. Гійом Шойрер (Guillaume Scheurer, 2015[46]- 2019)
  8. Клод Вільд (Claude Wild, 2019-)

Швеція

[ред. | ред. код]
  1. Мартін Ларс Вільгельм Алексіс Халлквіст (1992—1996)
  2. Йоран Сігурд Якобсон (1996—2000)
  3. Свен Улоф Оке Петерсон (2000—2004)
  4. Йон-Крістер Оландер (2004—2008)
  5. Стефан Гуллгрен (2009—2013)
  6. Андреас фон Бекерат (2013—2016)
  7. Мартін Хагстрьом (2016—2019)
  8. Тобіас Тиберг (2019—2023)
  9. Мартін Оберг (2023-)

ЄС

[ред. | ред. код]
  1. Ієн Тіндалл Боуг (2004—2008)
  2. Жозе Мануел Пінту Тейшейра (2008—2012)
  3. Ян Томбінський (2012—2016)
  4. Хюг Мінгареллі (2016—2019)
  5. Матті Маасікас (2019—2023)
  6. Катаріна Матернова (2023—)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Агстнер Р. Про цісарів, консулів і купців — Австрія і Україна 1785—2010. — Wien-Berlin: Lit Verlag GmbH&Co.KG,2011.-409c
  2. ↑ Олександр Міщенко прийняв копії вірчих грамот у посла Австрії Роберта Мюллера
  3. ↑ Колишні посли Азербайджану в Україні [Архівовано 13 листопада 2016 у Wayback Machine.] на сайті Посольства Азербайджану в Україні
  4. ↑ Повідомлення газети «Азербайджан» про призначення М. Ю. Везірова дипломатичним представником в Україні (Азербайджан. 3 листопада 1918 № 25.)
  5. ↑ Донесення дипломатичного представника Азербайджанської Республіки в Україні М. Ю. Везірова міністру закордонних справ М. Ю. Джафарову № 32 12 липня 1919 г.(ГААР, ф. 970. оп. 1, д. 40, л.9-11. Оригінал.)
  6. ↑ Нармин ТАИРЗАДЕ Первые дипломированные юристы — Азербайджанцы (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 червня 2016. Процитовано 21 листопада 2012.
  7. ↑ «СОЦІАЛЬНА ІСТОРІЯ НАУКОВИЙ ЗБІРНИК ВИПУСК VIII КИЇВ – 2012 УДК 94: 316. 3 (08) ББК 63. 3 + 60. 5 є 4 С 69 Соціальна історія: Науковий збірник / За ред. проф. Г. Д. Казьмирчука. – К.: ...». Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 3 серпня 2016.
  8. ↑ Resuming of the Odessa-Brody project is beneficial for both sides – Ambassador of Azerbaijan to Ukraine Azer Khudiyev. Архів оригіналу за 26 жовтня 2016. Процитовано 26 жовтня 2016.
  9. ↑ Президент України прийняв вірчі грамоти від низки іноземних послів. Архів оригіналу за 26 жовтня 2016. Процитовано 26 жовтня 2016.
  10. ↑ Володимир Зеленський прийняв вірчі грамоти у послів Туркменістану, Палестини, Португалії та Азербайджану. Архів оригіналу за 7 червня 2020. Процитовано 7 червня 2020.
  11. ↑ S.Q.Mərdəliyevin Azərbaycan Respublikasının Ukraynada fövqəladə və səlahiyyətli səfiri təyin edilməsi haqqında Azərbaycan Respublikası Prezidentinin Sərəncamı
  12. ↑ ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ ПРИЙНЯВ ВІРЧІ ГРАМОТИ ПОСЛІВ ІЗРАЇЛЮ, ЕСТОНІЇ І АЛБАНІЇ 17.08.1999. Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 5 червня 2020.
  13. ↑ Ющенко прийняв вірчі грамоти у послів-сумісників. Архів оригіналу за 11 вересня 2018. Процитовано 4 квітня 2017.
  14. ↑ Вільфрід Нартус "Існує тільки один просто бельгієць — король
  15. ↑ Співчуття родині покійного посла Вільфріда Нартуса. 15.05.2003. Архів оригіналу за 10.10.2006. Процитовано 13.09.2014.
  16. ↑ Президент прийняв вірчі грамоти від Послів іноземних держав
  17. ↑ а б в г Порошенко прийняв вірчі грамоти від 13 послів. Архів оригіналу за 13 вересня 2014. Процитовано 13 вересня 2014.
  18. ↑ Указ № 170 за назначаване на Красимир Неделчев Минчев за извънреден и пълномощен посланик на Република България в Украйна 23 април 2012 г. Архів оригіналу за 19 липня 2012. Процитовано 17 травня 2019.
  19. ↑ Великий друг КУП НАНУ — Посол Республіки Болгарія в Україні пан Красімір Мінчев завершує свою дипломатичну каденцію. Архів оригіналу за 16 листопада 2018. Процитовано 17 травня 2019.
  20. ↑ Президент України прийняв вірчі грамоти у послів низки іноземних держав 16 травня 2019 року. Архів оригіналу за 19 травня 2019. Процитовано 17 травня 2019.
  21. ↑ ПОСОЛЬСТВО БОСНИИ И ГЕРЦЕГОВИНЫ В УКРАИНЕ (ПО СОВМЕСТИТЕЛЬСТВУ). Архів оригіналу за 27 квітня 2017. Процитовано 26 квітня 2017.
  22. ↑ В Киеве собрались 9 послов — ждут только Теффта и Зурабова
  23. ↑ а б Президент прийняв вірчі грамоти у Послів Греції, Перу та Боснії і Герцеговини 20 грудня 2016 року. Архів оригіналу за 17 квітня 2017. Процитовано 16 квітня 2017.
  24. ↑ а б Володимир Зеленський прийняв вірчі грамоти у послів низки держав. Архів оригіналу за 11 грудня 2021. Процитовано 11 грудня 2021.
  25. ↑ Новий британський посол Гоф прибуде в Україну 7 вересня. Архів оригіналу за 19 вересня 2015. Процитовано 2 вересня 2015.
  26. ↑ Михайлов, Дмитро (6 липня 2023). Велика Британія призначила нового посла в Україні. Хто ним став. Суспільне Новини (укр.). Процитовано 31 серпня 2023.
  27. ↑ Вірменія призначила нового посла в Україні. Архів оригіналу за 3 січня 2019. Процитовано 2 січня 2019.
  28. ↑ В Україні — новий посол Вірменії /Укрінформ, 1.6.2021/. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 2 червня 2021.
  29. ↑ а б Президент прийняв вірчі грамоти від Послів іноземних держав
  30. ↑ Президент прийняв вірчі грамоти у послів Данії, Афганістану та Грузії. Архів оригіналу за 9 вересня 2017. Процитовано 8 вересня 2017.
  31. ↑ а б Президент прийняв вірчі грамоти від Послів іноземних держав. 13.09.2013
  32. ↑ Президент прийняв вірчі грамоти у послів Данії, Афганістану та Грузії : [арх. 31.10.2017] // http://www.president.gov.ua. — Офіційне інтернет-представництво Президента України, . — Дата звернення: 13 травня 2018.
  33. ↑ а б в Президент України прийняв вірчі грамоти у послів Данії, Афганістану, Литви, Чорногорії та Саудівської Аравії 30 липня 2020 року. Архів оригіналу за 1 серпня 2020. Процитовано 2 серпня 2020.
  34. ↑ Eesti välisesindused selles riigis. Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 2 серпня 2019.
  35. ↑ K. Kuuse nimetamine ja G. Antsu tagasikutsumine Vastu võetud 11.07.2019 nr 472. Архів оригіналу за 19 липня 2019. Процитовано 2 серпня 2019.
  36. ↑ Надзвичайний і Повноважний Посол Ірландії в Україні Патрик МакКейб вручив вірчі грамоти президенту України Леоніду Кравчуку. Київ. 1992 рік. Фото Володимира Фаліна. Із фондів Укрінформу. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 26 листопада 2019.
  37. ↑ Ambasador Irlandii Patrick McCabe w SGH. Архів оригіналу за 20 серпня 2021. Процитовано 26 листопада 2019.
  38. ↑ Ambassador on way to Sweden. Архів оригіналу за 20 серпня 2021. Процитовано 5 квітня 2017.
  39. ↑ Президент прийняв вірчі грамоти від Послів іноземних держав. 02.07.2012
  40. ↑ Ambassador Cliona Manahan. Ambassador Manahan became Ambassador of Ireland to the Czech Republic in September 2019. The Embassy of Ireland is also accredited to Ukraine. Архів оригіналу за 6 жовтня 2021. Процитовано 26 листопада 2019.
  41. ↑ Міністерство закордонних справ Ісландії. Архів оригіналу за 26 березня 2016. Процитовано 11 лютого 2015.
  42. ↑ Президент України прийняв вірчі грамоти у послів Ізраїля, Катару, Бельгії, Ісландії в Україні 23 жовтня 2018 року. Архів оригіналу за 23 жовтня 2018. Процитовано 23 жовтня 2018.
  43. ↑ Євген Перебийніс прийняв копії вірчих грамот у новопризначеного посла Ісландії в Україні Фрідріка Йонссона
  44. ↑ Керівництво. www.exteriores.gob.es (es-ES) . Архів оригіналу за 25 квітня 2018. Процитовано 24 квітня 2018.
  45. ↑ Посольство Республіки Кіпр в Україні. Архів оригіналу за 18 лютого 2017. Процитовано 17 лютого 2017.
  46. ↑ а б Президент прийняв вірчі грамоти від послів низки іноземних країн. Архів оригіналу за 25 квітня 2017. Процитовано 26 квітня 2016.
  47. ↑ Прес-конференція: «Литва і Україна — „Серце єдине“. Спільна акція представників литовського та українського народу»[недоступне посилання з червня 2019]
  48. ↑ У посольстві Литви в Україні нагороджено переможців II всеукраїнського конкурсу есе «Я — європеєць». Архів оригіналу за 15 лютого 2015. Процитовано 8 квітня 2017.
  49. ↑ Lietuvos Respublikos Prezidentas 2015 m. kovo 6 d. Nr. 1K-248 Dekretas dėl Mariaus Janukonio skyrimo Lietuvos Respublikos nepaprastuoju ir įgaliotuoju ambasadoriumi Ukrainoje. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 квітня 2017.
  50. ↑ Надзвичайний і Повноважний Посол Великого Герцогства Люксембург в Україні Жан-Марі Остерт вручив вірчі грамоти президенту України Леоніду Кравчуку. Київ. 1992 рік. Фото Володимира Фаліна. Із фондів Укрінформу. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 26 листопада 2019.
  51. ↑ Люсьен Фикс: Адриен Майш — дипломат и незаурядный пианист. Архів оригіналу за 23 вересня 2018. Процитовано 18 квітня 2020.
  52. ↑ ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ ОТРИМАВ ВІРЧІ ГРАМОТИ ВІД ПОСЛІВ ЕКВАТОРІАЛЬНОЇ ГВІНЕЇ, ІРЛАНДІЇ, ЗАМБІЇ, ЛЮКСЕМБУРГУ, МАЛІ ТА ШРІ-ЛАНКИ. Архів оригіналу за 19 травня 2017. Процитовано 26 квітня 2017.
  53. ↑ Ambassador of Luxembourg to Ukraine wraps up his diplomatic mission in Ukraine. Архів оригіналу за 10 вересня 2014. Процитовано 13 травня 2017.
  54. ↑ Президент України прийняв вірчі грамоти Послів Люксембургу, Киргизстану та Марокко. Архів оригіналу за 21 липня 2018. Процитовано 21 липня 2018.
  55. ↑ Євген Перебийніс прийняв копії вірчих грамот у новопризначеного посла Люксембургу в Україні Рональда Дофіна
  56. ↑ Президент України прийняв вірчі грамоти від новопризначених послів Туреччини, Чехії й Люксембургу
  57. ↑ Чрезвычайный и Полномочный Посол Республики Мальта в СССР Морис Джозеф Лубрано и первый заместитель председателя президиума Верховного Совета СССР Петр Демичев (слева направо) во время вручения послом верительных грамот. Архів оригіналу за 26 грудня 2019. Процитовано 26 листопада 2019.
  58. ↑ Надзвичайний і Повноважний Посол Мальти в Україні Моріс Джозеф Лубрано вручив вірчі грамоти президенту України Леоніду Кравчуку. Київ. 1992 рік. Фото Володимира Фаліна. Із фондів Укрінформу. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 26 листопада 2019.
  59. ↑ Ambassador Godwin Montanaro. Архів оригіналу за 7 квітня 2017. Процитовано 7 квітня 2017.
  60. ↑ Дипломатичні представництваіноземних держав тапредставництва міжнароднихорганізацій в Україні data.gov.ua
  61. ↑ Пауль Фрідріх фон Фурхерр: «Під гуманітарною допомогою ми розуміємо не тільки посилки з одягом» Юрій Макаров «Дзеркало тижня. Україна» № 24, 06 липня 2012, 19:50. Архів оригіналу за 1 жовтня 2012. Процитовано 13 вересня 2014.
  62. ↑ Вручення вірчих грамот послами іноземних держав. 21 листопада 2008 року. Архів оригіналу за 4 лютого 2009. Процитовано 13 вересня 2014.
  63. ↑ Перший заступник Міністра закордонних справ України Наталія Галібаренко прийняла копії вірчих грамот від новопризначеного Надзвичайного та Повноважного Посла Мальтійського Ордену в Україні Антоніо Газзанті Пульєзе ді Котроне. Архів оригіналу за 24 квітня 2017. Процитовано 13 вересня 2014.
  64. ↑ МЗС Польщі призначило нового посла в Україні. Архів оригіналу за 20 вересня 2016. Процитовано 3 вересня 2016.
  65. ↑ а б Президент прийняв вірчі грамоти від послів іноземних держав в Україні 01/12/2014. Архів оригіналу за 8 грудня 2014. Процитовано 5 грудня 2014.
  66. ↑ Володимир Зеленський прийняв вірчі грамоти у послів Туркменістану, Палестини, Португалії та Азербайджану. Архів оригіналу за 7 червня 2020. Процитовано 7 червня 2020.
  67. ↑ Вручення копії вірчих грамот. Архів оригіналу за 21 вересня 2016. Процитовано 3 вересня 2016.
  68. ↑ Президенту вручили ряд вірчих грамот. Архів оригіналу за 27 квітня 2017. Процитовано 26 квітня 2017.
  69. ↑ Paolo Esposito preidente Cidec
  70. ↑ Заступник Міністра Василь Боднар прийняв копії Вірчих грамот від новопризначеного Посла Словаччини в Україні Марека Шафіна. Архів оригіналу за 16 серпня 2018. Процитовано 9 вересня 2018.
  71. ↑ Порошенко прийняв вірчі грамоти від 13 послів. Архів оригіналу за 13 вересня 2014. Процитовано 13 вересня 2014.
  72. ↑ Володимир Зеленський прийняв вірчі грамоти у послів низки іноземних держав 24 липня 2019 року. Архів оригіналу за 24 липня 2019. Процитовано 2 серпня 2019.
  73. ↑ Інтерв'ю з послом УгорІдини в Україні, кінознавцем Лорандом Тотом (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 березня 2017. Процитовано 23 березня 2017.
  74. ↑ ВЕНГЕРСКОЕ КИНО ТАК ЖЕ ХОРОШО, КАК И ВЕНГЕРСКОЕ ВИНО. Архів оригіналу за 13 січня 2016. Процитовано 23 березня 2017.
  75. ↑ Угорщина змінить свого посла в Україні — ЗМІ
  76. ↑ Ющенко розповів про своє першочергове завдання. Архів оригіналу за 21 квітня 2017. Процитовано 21 квітня 2017.
  77. ↑ Янукович прийняв вірчі грамоти від послів низки країн і розповів їм про успіх реформ в Україні. Архів оригіналу за 7 квітня 2017. Процитовано 6 квітня 2017.
  78. ↑ Посольство Чорногорії в Україні. Архів оригіналу за 25 квітня 2017. Процитовано 25 квітня 2017.
  79. ↑ Diplomatic Documents of Switzerland 1848—1975. Архів оригіналу за 23 березня 2017. Процитовано 22 березня 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Надзвичайні_і_Повноважні_Посли_країн_Європи_в_Україні&oldid=46409957