Холопи
Холопи — назва невільних людей у Русі, вживана поряд з назвою «челядь». Холопами називали чоловіків, а жінок — рабами. Холопи — населення, що перебувало у повній власності князя.
За «Руською Правдою», холоп був скоріше об'єктом, ніж суб'єктом права: за вбивство холопа вбивця платив лише продажу, а не виру, яка платилася за вбивство вільної людини. Відповідальність за злочин, вчинений холопом, падала на його пана.
Холопами ставали внаслідок:
- полону,
- злочину, вчиненого закупом,
- неспроможності заплатити борг,
- шлюбу з невільним,
- продажу при свідках,
- народження від невільних батьків.
Вільна особа могла також добровільно приймати холопство через одруження з рабою, продати себе і прийняти службу тивуна або ключника у князів і бояр. Становище і вартість останніх, як і холопів, що знали ремесло, були куди кращі, ніж звичайних холопів («рядовичів»). Холопом, як об'єктом права, вільно розпоряджалися їх пани-власники, включно до продажу. Проте холопи могли мати власне майно. Під впливом церкви становище холопів дещо змінилося. Церква сприяла викупові холопів, а також опікувалася деякими їх групами (див. Невільництво в Україні). Повних холопів т. зв. «обельних» холопів слід відрізняти від напіввільних людей, гол. закупів.
У Московській державі більшість холопів у XIV—XV вв. стала кріпаками, але інститут холопів існував далі, зокрема як форма кабального холопства (служба за борг у кредитора).Наказ від 25 квітня 1597 р. постановив кабальним людям зі своїми дружинами і дітьми залишатися в кабалах до смерті їх панів, а панам дозволив викупних грошей не приймати. У селянських договорах стало передбачатися "вільно мене звідусіль до себе узяти» і «жити в селянстві вічно і нікуди не втекти», селянин сам назавжди відмовлявся від права виходу за неустойку, до XVII століття ця неустойка стала загальним заключним умовою позичкових записів і склала «кріпосну»запис або "вічність селянську". Закон XVII століття не встановлював ні терміну фортеці, ні розмірів повинною, нормою було «поміщицьке всяку справу робити і оброк платити...», «поміщика в усьому слушати, ріллю на нього пахати...». Особиста селянська фортеця» за договором «перетворювалася на спадкове укріплення»за законом". Укладення 1649 р порівнює фортеці холоп'ю і селянську (казенний тяглець), і в подальшому кріпосна розвивається в бік холопства. Юридично холопство було скасовано Петром 1 у 1723 році.
._%D1%85%D1%83%D0%B4.Moor_v1.jpg)
У Речі Посполитій «хлопи» не були холопами (рабами), а тільки категорією залежного від пана (шляхтича) селянства. За новітніх часів польська назва «хлоп» була поширена на селянство взагалі.
- В. Маркусь. Холопи // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1984. — Кн. 2, [т. 10] : Хмельницький Борис — Яцків. — С. 3623. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Холопи // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.
- Холопи // Історія війн і збройних конфліктів в Україні: Енциклопедичний довідник / Ред. кол.: О. І. Гуржій (відп. ред.), А. В. Атрохов та ін.; Авт.-упоряд.: О. І. Гуржій та ін. — К.: Вид. гуманіт. л-ри, 2004. — С. 451. — ISBN 966-96500-2-Х.
- Холопи // Микола Костомаров: Віхи життя і творчості: Енциклопедичний довідник / В. А. Смолій, Ю. А. Пінчук, О. В. Ясь; Вступ, ст. і заг. ред. В. А. Смолія. — К.: Вища шк., 2005. — С. 512. — ISBN 966-642-295-6.