Хісаїті Терауті

Хісаїті Терауті яп. 寺内 寿一
Прапор Міністр армії Японії Прапор
9 березня 1936 — 2 лютого 1937
Прем'єр-міністр:	Хірота Кокі
Монарх:	Хірохіто
Попередник:	Йосіюкі Кавасіма
Наступник:	Накамура Котаро
Народження:	8 серпня 1879(1879-08-08) Токіо, Японська імперія
Смерть:	12 червня 1946(1946-06-12) (66 років) Джохор-Бару, Джохор, Британська Малая
Причина смерті:	інсульт
Національність:	японець
Країна:	Японська імперія
Освіта:	Військова академія армії Вища військова академія армії
Батько:	Масатаке Терауті
Військова служба
Роки служби:	1899一1945
Приналежність:	Японська імперія
Рід військ:	піхота
Звання:	Маршал Японії
Битви:	Російсько-японська війна Японсько-китайська війна Друга світова війна
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі

Граф Хісаїті Терауті (яп. 寺内 寿一; 8 серпня 1879, Токіо, Японська імперія — 12 червня 1946, Джохор-Бару, Британська Малая) — японський військовий і державний діяч, маршал Японії (6 червня 1943), міністр армії Японії в уряді Хіроти Кокі. Під час Другої світової війни командував різними фронтовими частинами, залишаючись одним із найвпливовіших представників Імперської армії. Після капітуляції Японії потрапив у полон до союзників, проте за декілька місяців помер від інсульту.

Дитинство і початок кар'єри

Хісаїті Терауті народився в Токіо й був старшим сином графа Масатаке Терауті, колишнього прем'єр-міністра Японії та генерал-губернатора Кореї. Коли Хісаїті було лише чотири роки, його батько був змушений відправитися до Франції, а тому надалі хлопчик жив зі своєю тіткою в Ямагуті, де й був офіційно зареєстрований. За декілька років Масатаке Терауті повернувся до Японії і вся родина знову повернулася до столиці.

Закінчивши школу, Терауті вирішив пов'язати своє життя з армією, а тому надалі вступив до Військової академії армії Японії. 1899 року він завершив її, отримавши звання молодшого лейтенанта та своє перше призначення до складу 2-о гвардійського піхотного батальйону, в складі якого служив під час війни з Росією.

Подальші події

Після завершення даного конфлікту Терауті вступив до Вищої військової академії армії Японії і випустився з неї 1909 року. У липні 1912 року його направили до Австро-Угорщини на посаду військового аташе, а в липні 1914 року перевели на ідентичну посаду, але вже при посольстві у Німеччині. У листопаді 1916 року Терауті повернувся до Японії і, отримавши звання підполковника, був призначений до 2-о піхотного полку у вересні 1917 року. У вересні 1918 року почав працювати у Генеральному штабі Імперської армії, обіймаючи в основному адміністративні посади.

У листопаді 1919 року Хісаїті отримав титул графа після смерті батька та був підвищений до полковника. У вересні 1920 року очолив 2-й гвардійський піхотний батальйон, а у вересні 1923 року — штаб гвардія імператора, основним завданням якої було здійснювати охорону монарха.

У лютому 1924 року Терауті став генерал-майором, а в березні 1926 року перевівся до штабу 1-ї дивізії.

Хісаїті Терауті (праворуч) і Сюнроку Хата, 1938 рік

У серпні 1927 року граф став начальником штабу Корейської армії, а вже за два роки йому було присвоєно звання генерал-лейтенанта та він прийняв командування 5-ю дивізією, яка базувалася в Хіросімі. У січні 1932 року переведений до складу 4-ї дивізії, яка розташовувалася в Осаці. 1933 року він особисто узяв участь у конфлікті з поліцейськими, які намагалися притягнути до відповідальності його ж підопічних. Результатом цього став масштабний конфлікт між Міністерством внутрішніх справ і Міністерством армії, що завершився компромісом — віднині всі порушення закону військовими повинні були розглядатися винятково військовою поліцією, а цивільні служби не мали на армію жодного впливу, що фактично поставило всіх військових у привілейоване становище.

У серпні 1934 року Терауті був призначений командиром військ на Тайвані, а у жовтні 1935 року отримав звання генерала.

Після бунту офіцерів Терауті недовго обіймав посаду міністра армії в уряді Кокі. Перебуваючи на ній, він розпочав оновлення армії, а також ініціював відсторонення членів Кодохи від усіх важелів влади. Проте генерал володів запальною вдачею, що зрештою його й погубило. Так у січні 1937 року він вступив у словесну перепалку з головою парламенту, звинувачуючи останнього у наклепі на армію. Цей епізод посилив протистояння між військовими та цивільними політиками, що змусило прем'єр-міністра відправити генерала у відставку з метою запобігання виникненню подібних епізодів у майбутньому.

Одразу після звільнення Тераурі став інспектором Генерального штабу армії з питань військової підготовки, а з початком війни в Китаї відправився туди та очолив війська, що діяли на півночі республіки.

Друга світова війна

Хісаїті Терауті у Сінгапурі, 1942 рік

У листопаді 1941 року він очолив південний фронт, що мав діяти у південно-східній частині Азії. Тут же він активно здійснював координацію своїх дій із діями флоту адмірала Ямамото. Саме Терауті керував захопленням Голландської Ост-Індії, брав участь у Новогвінейській кампанії, битві за Сінгапур (де він пізніше розмістив свій штаб) та інших важливих наступальних операціях японських військ, завдаючи союзникам великих втрат.

За свої успіхи 6 червня 1943 року граф був підвищений до маршала Японії.

Наступного року він переніс свій штаб із Сінгапура на Філіппіни. Коли ж союзники почали відбивати у японців дану територію, Терауті відступив до Французького Індокитаю, зайнявши оборону в Сайгоні. Невдовзі отримав повідомлення про втрату Бірми. 10 травня 1945 року переніс перший інсульт.

Коли ж війна наближалася до свого завершення, а поразка Японії стала очевидною, союзники направили парламентерів до Сайгона, щоб вони особисто переконалися в тому, що маршал Терауті перебуває у госпіталі та не може особисто вести переговори про здачу в полон. Одначе Хісаїті наказав усім підлеглим йому солдатам здатися в полон, а 30 листопада 1945 року й сам зробив це.

12 червня 1946 року граф, перебуваючи в Джохор-Бару, переніс ще один інсульт, унаслідок чого помер.

Література

• Aldous, Christopher (1997), Police in Occupation Japan, CRC Press, p. 41, ISBN 978-0-203-44014-8, retrieved 22 July 2009
• Ammenthorp, Steen (2000). "Terauchi, Hisaichi". The Generals of World War II.
• Boatner, Mark Mayo (1996). Biographical dictionary of World War II. Novato, CA. ISBN 0-89141-548-3.
• Budge, Kent (2015). "Terauchi, Hisaichi". Pacific War Online Encyclopedia.
• Drea, Edward J. (2009). Japan's Imperial Army : its rise and fall, 1853-1945. Lawrence, Kan.: University Press of Kansas. ISBN 978-0-7006-1663-3.
• Fuller, Richard (1992). Shokan: Hirohito's Samurai. London: Arms and Armor. ISBN 1-85409-151-4.
• Harries, Meirion (1991). Soldiers of the sun : the rise and fall of the Imperial Japanese Army, 1868-1945. London: Heinemann. ISBN 9780434313525.
• Hayashi, Saburo (1959). Kogun: The Japanese Army in the Pacific War. Translated by Cox, Alvin D. Quantico, VA: The Marine Corps Association. ASIN B000ID3YRK.
• Hollingworth, Will (24 January 2006). "Queen nixed mum's surrender sword slight: book". The Japan Times.
• Tobe, Ryōichi (1998), 日本の近代 (in Japanese), vol. 9, Tokyo: Chūōkōron-sha, ISBN 978-4-12-490109-2
• Toland, John (1970). The Rising sun : the decline and fall of the Japanese Empire, 1936-1945. Toronto: Bantam. ISBN 0-553-20462-9.
• Large, Stephen (22 October 1992). Emperor Hirohito and Showa Japan: A Political Biography. London: Routledge. ISBN 0-415-03203-2.