Шивей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шивей
АреалМонголія Монголія
КНР КНР
Расамонголоїди
ПоходженняСяньбі
тунгуси
дунху
Входить доМонголи,тунгуси
МоваМонгольські,тунгуські
РелігіяШаманізм (Тенгріанство)

Шивей (спрощ.: 室韦; кит. трад.: 室韋; піньїнь: shìwéi) — у VI-XII століттях загальна назва стародавніх монгольських і «Великих Шивей» тунгуських кочових і напівкочових племен[1], що проживали на території східної Монголії, частини Внутрішньої Монголії й північної Маньчжурії (до Охотського моря). На підставі тюркських написів шивей найчастіше ототожнюють із союзами токуз-татарів і отуз-татарів, що могло означати союзи 9 й 30 племен. Китайські літописці вважали їх одноплемінниками киданів, які жили на півночі.

До складу шивей входили племена різної етнічної та мовної приналежності (стародавні монголи, тунгусо-маньчжури, евенки, можливо навіть палеоазійці), а також різних культурно-господарських типів — мисливці, риболови та скотарі, які вели напівосілий і напівкочовий спосіб життя.

Шивей проживали за 1000 лі на північ від Мохе, за 6000 лі від Лояна.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Шивей. Энциклопедия Забайкалья. Архів оригіналу за 20 серпня 2018. Процитовано 2 січня 2019.

Джерела

[ред. | ред. код]