Шкурат Степан Йосипович

Степан Шкурат
Народився	8 січня 1886(1886-01-08) Кобеляки, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер	26 лютого 1973(1973-02-26) Ромни, Сумська область, Українська РСР, СРСР
Поховання	Ромни
Національність	українець
Громадянство	Російська імперія  СРСР
Діяльність	актор
Роки діяльності	1929—1967
IMDb	ID 0794548
Нагороди та премії

Степа́н Йо́сипович Шкура́т (нар. 15 (27) грудня 1885(18851227), Кобеляки, нині Полтавської області — пом. 26 лютого 1973, Ромни Сумської області) — український актор театру і кіно. Заслужений артист РРФСР (1935). Народний артист УРСР (1971).

Життєпис

Був батраком, пічником, досконало володів спеціальністю муляра. Ні акторської, ні музичної освіти не мав. З 1905 р. жив в місті Ромни Сумської області. З того ж року — артист самодіяльності, з 1910 р. — актор Роменського народного музично-драматичного театру (у 1925—30 Роменський пересувний робітничо-селянський театр). У 1918 р. брав участь у будівництві пам'ятника Тарасу Шевченку і пам'ятника «Жертвам революції» в Ромнах.

Степан Шкурат у фільмі «Чапаєв» (1934)

1928 року прямо з депо, де працював, був відкликаний режисером Іваном Кавалерідзе до Одеси для зйомок у дебютному фільмі Кавалерідзе «Злива», в якому Шкурат виконав роль Івана. 1929 року познайомився з режисером Олександром Довженком, який запросив його на роль Опанаса Трубенка у фільмі «Земля». Актор так входив в образ, що плакав на зйомках похорону сина Опанаса Василя, як на справжньому похороні, і не слухав напученням, що це тільки акторська гра. Довженко вважав Шкурата уособленням образу українського селянина і знімав його далі: у фільмах «Іван» (1932), «Аероград» (1935), «Щорс» (1939).

Однією з помітних робіт актора стала роль денщика Потапова у фільмі братів Васильевих «Чапаєв» (1934). 1935 року Шкурат став народним артистом РРФСР. Того ж року Іваном Кавалерідзе запросив його на зйомки фільму «Наталка-полтавка» (по опері Миколи Лисенка) на «молоду» для нього роль Миколи. Степан Йосипович довго сумнівався. Потім, порадившись з Кавалерідзе, погодився. Фільм вийшов 1936 року і 21 день не сходив з екранів в США, що було своєрідним рекордом. Проти його участі у фільмі-опері того ж Кавалерідзе «Запорожець за Дунаєм» (по однойменній опері Семена Гулак-Артемовского) були деякі заперечення — хотіли узяти оперного співака, але Шкурат пройшов спеціальний оперний курс навчання, витримав іспит і у результаті отримав роль. Таку могутню дію надавав його драматичний талант і голос.

Після війни Степан Шкурат знімався мало. В основному, в епізодах. Останньою помітною його роботою стала роль Явтуха в екранізації гоголівського «Вія».

До кінця життя Шкурат співав у роменському хорі та, незважаючи на старечу неміч, їздив на гастролі до Сум і Києва. Любив співати і в крузі близьких — збиралася в будинку вся сім'я, сідали за стіл — і Степан Йосипович заспівував свою улюблену пісню — «Ой, летів орел!»

Дружина Глікерія в шлюбі народила 13 дітей. Після її смерті Степан Йосипович затужив — ходив на берег річки, довго дивився на воду. Там і застудився, захворів на запалення легенів і помер 26 лютого 1973 р., переживши дружину всього на півроку.

Фільмографія

• 1928 — «Злива»  (Іван)
• 1930 — «Земля»  (Опанас Трубенко)
• 1930 — «Вовчі стежки» 
• 1931 — «Штурмові ночі» 
• 1932 — «Іван»  (Губа)
• 1934 — «Чапаєв»  (денщик Потапов)
• 1935 — «Аероград»  (Худяков)
• 1936 — «Наталка-полтавка» (по опері Н.Лисенко) (Микола)
• 1937 — «Запорожець за Дунаєм» 
• 1939 — «Вершники»  (Недоля)
• 1939 — «Щорс»  (дід Прокопенко)
• 1939 — «Кубанці»  (Ілля)
• 1940 — «Травнева ніч»  (Голова)
• 1951 — «Тарас Шевченко»  (бандурист-кріпак)
• 1954 — «Тривожна молодість» 
• 1955 — «Педагогічна поема» 
• 1956 — «Полум'я гніву» 
• 1956 — «Коні не винні » 
• 1957 — «Дорогою ціною» 
• 1957 — «Ластівка» 
• 1958 — «Повість наших днів» 
• 1959 — «Літа молодії» 
• 1960 — «Люди моєї долини» 
• 1961 — «Українська рапсодія» 
• 1961 — «Повія» 
• 1967 — «Вій»  (Явтух)

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Актеры советского кино, вып. 3-й. — Москва, 1961. (рос.)
• Борщов В., Медвєдєв Т. Степан Йосипович Шкурат. — К., 1962.
• Олексенко В. Степан Шкурат. — К., 1983.
• Кино: Энциклопедический словарь. — Москва, 1987. — С.501. (рос.)
• Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 848 с. . — ISBN 5-88500-042-5. — С.653.
• Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 700 с. . — ISBN 5-88500-071-9. — С.655.

Посилання

• http://proekt-wms.narod.ru/zvezd/shkurat.htm [Архівовано 10 березня 2007 у Wayback Machine.]