Шкурко Олександр Вікторович
| Шкурко Олександр Вікторович | ||
|---|---|---|
 Підполковник (посмертно) | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
7 лютого 1979 смт. Краснопілля | |
| Смерть |
5 серпня 2014 (35 років) Сніжне | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Alma Mater | Сумське вище артилерійське командне училище | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2000—2014 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Олекса́ндр Ві́кторович Шкурко (7 лютого 1979, смт. Краснопілля, Сумська область — 5 серпня 2014, м. Сніжне, Донецька область) — підполковник (посмертно) Збройних сил України, старший помічник начальника штабу бригадної артилерійської групи 72-ї окремої механізованої бригади.
Біографія[ред. | ред. код]
Олександр Шкурко народився 7 лютого 1979 року у Краснопіллі на Сумщині, тут пішов до Краснопільської загальноосвітньої школи.
Після закінчення школи вступив до Інституту артилерії при Сумському державному університеті, і у червні 2000 року отримав диплом за спеціальністю «Інженерна механіка», погони лейтенанта і разом із зірочками — направлення до м. Біла Церква до 229-го механізованого полку на посаду командира артилерійського дивізіону. У вересні 2003 року був призначений на посаду командира артбатареї 72-ї окремої механізованої бригади. У 2005 році був призначений начальником штабу, першим заступником командира артдивізіону 55-ї окремої бригадної артилерійської групи 72 ОМБр. У грудні 2012 року отримав призначення на посаду старшого помічника начальника артилерії, відділення артилерії 72 ОМБр. Останнім часом був старшим помічником начальника штабу бригадної артилерійської групи.
З 1 травня 2014 року майор Олександр Шкурко брав участь у бойових діях — під Авдіївкою, Сонцевим, Сніжним.
26 липня в районі населених пунктів Григорівка і Тарани його машину було обстріляно, і важкопоранений Олександр потрапив до полону проросійських бойовиків. З ним в машині перебували ще дві особи — рядовий, якого у серпні 2014 року обміняли на когось з бойовиків і капітан Анатолій Романчук, який помер у лікарні міста Сніжне. Олександр також перебував у лікарні у місті Сніжне. У нього було важке поранення черевної порожнини, опіки 30 % поверхні тіла. Постійно знаходився під наглядом лікарів, була висока температура і сильні болі, лікування як таке було відсутнє.
5 серпня важкопораненого Олександра бойовики забрали з лікарні під приводом переводу в «комендатуру» міста Сніжне, відвезли на сповідь і стратили. Був похований на околиці Сніжного. Поховання відшукали волонтери гуманітарної місії «Чорний тюльпан».
На зв'язок з дружиною виходили представники «ДНР» та пропонували обмін, в тому числі й після смерті Олександра. Дружина зверталася вже у всі інстанції, однак, за її словами, не отримала ніякої допомоги.
В листопаді 2014 року з'явилася непідтверджена пізніше інформація, що Шкурко був переведений з Ростовського СІЗО до Москви.
10 грудня 2015 року в Білій Церкві відбулося перепоховання.[1]
Без Олександра лишились батьки, брат, дружина та син.
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
- 8 вересня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
- Взимку 2016 року, Олександру Вікторовичу присвоєно військове звання — підполковник (посмертно).
Пам'ять[ред. | ред. код]
4 травня 2016 року на будівлі Краснопільської загальноосвітньої школи, де навчався Олександр Шкурко, було відкрито меморіальну дошку на його честь.[2]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ [Завтра состоится прощание с героем АТО, замученным рашистами (рос.). Архів оригіналу за 11 грудня 2015. Процитовано 9 грудня 2015. Завтра відбудеться прощання з героєм АТО, замученмм рашистами (рос.)]
- ↑ У Краснопіллі відкрито меморіальну дошку в пам’ять підполковника Олександра Шкурка. https://sorada.gov.ua. Сумська обласна рада. 6 травня 2016. Процитовано 6 листопада 2020.
{{cite web}}: Недійсний|deadurl=dead(довідка)
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента №708/2014 [Архівовано 1 грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Шкурко Олександр Вікторович [Архівовано 23 червня 2017 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті
- Київщина пам'ятає: Олександр Шкурко — полковник, який до останнього стояв за Україну
- ГЕРОЇ Не вмирають! Його важко віддавала земля, але легко прийняло небо [Архівовано 3 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Пошук людей у зоні АТО
- Список полонених(рос.)
- http://ru.tsn.ua/politika/rossiyskaya-pravozaschitnica-opublikovala-spisok-vyvezennyh-v-rf-ukrainskih-silovikov-397975.html [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Черный тюльпан. Выпуск 6. Олександр Шкурко(рос.)
- Підполковники (Україна)
- Народились 7 лютого
- Народились 1979
- Померли 5 серпня
- Померли 2014
- Військовики 72-ї окремої механізованої бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Померли в Сніжному
- Поховані в Білій Церкві
- Випускники Військового інституту ракетних військ та артилерії