Сніжне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сніжне
Coat of Arms of Snizhne.png Флаг Снежного.svg
Герб Сніжного Прапор Сніжного
Сніжне
Сніжне на мапі України
Сніжне на мапі України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Донецька область
Район Сніжнянська міська рада
Код КОАТУУ 1414400000
Засноване 1784
Статус міста з 1938 року
Населення 48 003(1.1.2014)[1]
Площа 18.9 км²
Густота населення 2622 осіб/км²
Поштові індекси 86500-86579
Телефонний код +380-6256
Координати 48°02′22″ пн. ш. 38°46′05″ сх. д. / 48.03944° пн. ш. 38.76806° сх. д. / 48.03944; 38.76806Координати: 48°02′22″ пн. ш. 38°46′05″ сх. д. / 48.03944° пн. ш. 38.76806° сх. д. / 48.03944; 38.76806
Висота над рівнем моря 278 м
Відстань
Найближча залізнична станція Софіно-Брідська
До обл./респ. центру
 - фізична 69 км
 - залізницею 133 км
 - автошляхами 79,4 км
До Києва
 - фізична 655 км
 - залізницею 805 км
 - автошляхами 780 км
Міська влада
Адреса 86500, Донецька обл., м. Сніжне, вул. Леніна, 39, 5-41-52
Веб-сторінка Сніжнянська міськрада
Міський голова Доронін Олександр Олександрович

Commons-logo.svg Сніжне у Вікісховищі

Сні́жне (до 1864 — Василівка) — місто (з 1938 р.) обласного підпорядкування Донецької області. Населення у 2014 р. — 48 003 мешканців (2001 — 58 496, 1989 — 68 857).

Кам'яновугільні шахти, промкомбінат, завод хімічного машинобудування, швейна фабрика тощо; 4 професійно-технічних училища, гірничий технікум. Видобуток антрациту почато 1900 року.

Історія[ред.ред. код]

Шахта № 9 «Ударник»

Історія заснування[ред.ред. код]

Місто починалося як невелике поселення із назвою Василівка 1784 року. Назване на честь полковника сотні Донського Козацького війська Васильєва, що тут оселився. Міська легенда засвідчує, що назву «Сні́жне» поселення отримало від самої Катерини ІІ, коли під час однієї зимової подорожі її екіпаж застряг у снігу в одному із численних ярів. Згодом у місцевих говірках закріпився інший наголос, на останньому складі.

У XIX сторіччі починається вуглевидобування, росте кількість шахт.

Громадянська війна 1917—1922[ред.ред. код]

Рудничний комітет Ремовських копалень 28 травня 1917 звернувся через Раду робітничих депутатів Чистяковського гірського району в Головне правління Південно-російського гірничопромислового товариства з вимогою звільнити керуючого шахтою за його грубість і непримиренність з робітниками. Так як громада барилося, робочі заарештували грубіяна і видалили його з рудника самі.[2] 10 серпня 1917 відбулися перевибори Ради робітничих депутатів Чистяковського гірського району. З 56 депутатських місць більшість отримали більшовики.[3]

14 жовтня в селищі відбулася 4 районна конференція рудкомів Чистяковського району в якому взяли участь 66 делегатів від 19 рудкомів. Конференція запропонувала обрати на 2 всеросійський з'їзд рад І. І. Сизранцева.[4]

До 1920 року в місто приходили то «червоні», то «білі». Руйнували шахти, проводили розстріли і не давали один одному працювати: затопили шахти, зруйнували господарські будівлі. Лише в січні 1920 року в Сніжному встановилася постійна влада. Ради під керівництвом комуністів мобілізували населення на ліквідацію господарської розрухи. Шахтарі почали відновлювати затоплені шахти.

Всі хто був проти більшовиків об'єдналися в повстанські загони які боролися з радами в околиці міста діяла група Корсуна.

У 1920 році в Сніжному завершили націоналізацію шахт. Керівництво ними перейшло до Чистяківського кущового управління вугільної промисловості.[5]

Друга світова війна[ред.ред. код]

Місто Сніжне захоплено нацистськими військами у жовтні 1941 року. 1943 року в районі Сніжного протягнувся Міуський фронт (Міус-фронт), його найукріпленіша точка — гора Савур-Могила, що стоїть за декілька кілометрів від Сніжного, не давала змоги звільнити місто протягом тривалого часу. Дата звільнення — 1 вересня 1943 року (тепер це день міста), всього за 8 днів до звільнення Донбасу (8 вересня 1943).

Новітня історія[ред.ред. код]

Під час війни у 2014 році на Сході України російські військовослужбовці, які діяли в о́бразі «ополченців», обладнали справжній укріплений район поблизу Сніжного. Вони застосовували танки, бронетранспортери, протитанкові ракетні комплекси, зенітні артустановки, великокаліберні кулемети, міномети[6]. Під час антитерористичної операції під Сніжним 12 червня 2014 українські бійці розгромили колону бандформувань, що рухалася з Російської Федерації з танками та бронетранспортерами[7][8]. Але 17 червня, як повідомив Дмитро Тимчук, бойовики збільшили кількість важкого озброєння, і Сніжне́ перетворилося на антиукраїнську фортецю[9]. 22 серпня вогнем Збройні Сили України знищили в районі Сніжного 11 установок БМ-21 «Град», 3 танки, 5 бойових машин піхоти терористів, за попередніми підрахунками втрати російських найманців складають понад 100 осіб[10]. Того ж дня жителі Сніжного повідомили, що їх колодязі з водою залиті дизельним пальним[11].

2 вересня російські журналісти-дослідники заявили, що 13 серпня під Сніжним були знищені 120 російських військових, 450 отримали поранення[12].

В другій декаді січня 2015 року партизани вистежили та знешкодили «Град» бойовиків — стеження тривало тиждень. Партизани прорахували їх місцезнаходження, вислали групу бійців, в ході короткочасного бою знешкоджено екіпаж та саму машину[13].

На початку серпня 2015 року пошуковики місії «Чорний тюльпан» відшукали тіла двох українських військовиків у Сніжному — поховання 30 липня 2014-го[14].

Населення[ред.ред. код]

Зміни населення
Рік Населення Зміна
1923 664
1939 16 156 +2333.1%
1959 25 674 +58.9%
1970 63 981 +149.2%
1979 65 767 +2.8%
1989 68 857 +4.7%
2001 58 496 −15.0%
2005 54 131 −7.5%
2010 50 058 −7.5%
2014 48 003 −4.1%

Національний склад населення Сніжнянської міськради за переписом 2001 року[15][16]

чисельність частка, %
українці 42 624 51,3
росіяни 37 430 45,1
білоруси 797 1,0
татари 738 0,9
вірмени 172 0,2
греки 126 0,2

За даними перепису 2001 року населення міста становило 58578 осіб, із них 14,8 % зазначили рідною мову українську, 84,07 %— російську, 0,1 %— вірменську, 0,08 %— білоруську, 0,02 %— молдовську, 0,01 %— циганську та грецьку, а також німецьку, угорську та болгарську мови[17]

Економіка[ред.ред. код]

У місті працює низка підприємств, серед них Сніжнянський машинобудівний завод Мотор Січ.

Правила напису назви[ред.ред. код]

Місто має назву Сні́жне. Проте місцеве населення російською мовою робить наголос на «о́», і ця назва уже стала усталеною. Таким чином, українською правильно казати Сні́жне, а російською - Снежно́е. При цьому вживання варіанту Сніжне́ українською мовою є допустимим.

Якщо назва міста вживається разом з словом «місто», то сама назва не відмінюється за відмінками: до міста Сні́жне, у місті Сні́жне. У випадку окремого вживання відмінювання має місце: до Сні́жного, у Сні́жному.

У культурі[ред.ред. код]

Частина подій фільму «Імпорт Експорт» (2007) відбувається в Сніжному. Також тут знімався документальний фільм «Копанка номер 8» (2010).

Пам'ятки[ред.ред. код]

Монумент на вершині Савур-Могили
Докладніше: Пам'ятки Сніжного

У місті на обліку перебуває 43 пам'ятки історії. Серед осіб, яким присвячено найбільшу кількість пам'яток району, першу позицію займає Ленін — йому в місті встановлено 4 пам'ятники (за цим показником Сніжне займає третю позицію серед міст Донеччини після Донецька та Єнакієвого). 14 пам'яток — братські могили радянських воїнів і партизанів.

Біля міста знаходиться меморіальний комплекс «Савур-могила» — висота, за яку в серпні 1943 вели запеклі бої з німецько-нацистськими військами частини 5-ї ударної армії Південного фронту.

У 1967—1975 на Савур-Могилі споруджено меморіальний комплекс в пам'ять про подвиг радянських солдатів, загиблих при штурмі висоти і прориву німецької оборонної лінії на річці Міус. Значно пошкоджений під час російського вторгнення 2014 року.

У Сніжному знаходиться лісовий заказник — Урочище Леонтьєво-Байрацьке. У заказнику ростуть рослини, занесені до Червоної книги України. Леонтіївський ліс, що входить до складу заказника, за легендою був посаджений в пам'ять про загиблого козака Леонтьєва, брате Клима Савура, на честь якого за легендою названа розташована неподалік Савур-Могила.

Люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

Жили[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2013 року, Київ-2013 (pdf)
  2. Д. А. Першак Хроника великих дней «Донбас» 1977 стр 60-61
  3. Д. А. Першак Хроника великих дней «Донбас» 1977 стр 112—113
  4. Д. А. Першак Хроника великих дней «Донбас» 1977 стр 168
  5. http://sninform.org.ua/snezhnoe/snezhnoe.php
  6. Терористи проривались боєм біля Сніжного: є загиблі і поранені / Укрінформ, 13.06.2014
  7. В атаку під Сніжним українських бійців повів генерал Муженко / Укрінформ, 13.06.2014
  8. Армія потребує командирів-героїв // Юрій Луценко, facebook, 13 червня 2014 о 9:00
  9. [http://dt.ua/UKRAINE/boyoviki-zbilshuyut-kilkist-vazhkogo-ozbroyennya-u-snizhnomu-145308_.html Бойовики збільшили кількість важкого озброєння у Сніжному] // 17 июня в 22:09
  10. Сили АТО під Сніжним знищили 11 «Градів» терористів
  11. У Сніжному терористи залили колодязі соляркою
  12. Під Сніжним за раз знищено 120 солдатів РФ, 450 поранених — російські ЗМІ
  13. У Сніжному партизани відбили «Град» у бойовиків
  14. «Чорний тюльпан» знайшов у Сніжному тіла вбитих українських військових
  15. Національний склад та рідна мова населення Донецької області. Розподіл постійного населення за найбільш численними національностями та рідною мовою по міськрадах та районах.
  16. http://pop-stat.mashke.org/ukraine-cities.htm
  17. Розподіл населення за рідною мовою, Донецька область
  18. http://memorybook.org.ua/16/makarenko.htm

Література[ред.ред. код]

Додаткові джерела[ред.ред. код]