Юліуш Бардах

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юліуш Бардах
пол. Juliusz Bardach
Народився3 листопада 1914(1914-11-03)[2]
Одеса, Російська імперія
Помер26 січня 2010(2010-01-26)[1][2] (95 років)
Варшава, Республіка Польща
ПохованняВійськові Повонзки
Країна Російська імперія
 Республіка Польща
Діяльністьофіцер, історик, адвокат
Галузьісторія
Alma materStephen Báthory Universityd і Ягеллонський університет
Знання мовпольська[3]
ЗакладВаршавський університет
ЧленствоAssociation of Marxist historiansd і Польська академія наук[4]
Військове званняполковник
ПартіяПольська об'єднана робітнича партія
Брати, сестриJanusz Bardachd
Нагороди
орден «Хрест Грюнвальда» 3 ступеня золотий хрест Заслуги срібний Хрест заслуги Великий Хрест ордена Відродження Польщі Командорський хрест ордена Відродження Польщі офіцерський хрест ордена Відродження Польщі Лицарський Хрест ордена Відродження Польщі

Юліуш Ба́рдах (пол. Juliusz Bardach) — польський історик. Професор (1955), член Італійської (1974) та Польської (1983) АН.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в м. Одеса. Закінчив Вільнюський університет. У роки Другої світової війни служив у сформованому в СРСР Війську Польському.

У 1954–69 — директор Інституту історії права Варшавського університету, одночасно у 1953–59 — віце-директор, у 1960–68 — зав. сектору держави і права Інституту історії Польської Академії наук. Головний редактор фундаментальної п'ятитомної «Історії держави і права Польщі» (1957–82), особисто написав т. 1-й і у співавторстві — т. 4-й. Один із авторів 1-го тому «Історії польського сейму» (1984). Досліджуючи історію державотворення і права Великого князівства Литовського 14–17 ст., значну увагу приділив висвітленню впливу давньоруського права на правовий устрій литовської держави («Дослідження устрою і права Великого князівства Литовського XIV—XVII ст.», 1970, 1994; «З найновіших досліджень „Руської правди“», 1990; «Поляки і народи історичної Литви — спроба системного аналізу»). У 1960–68 — перший віце-голова Польського історичного товариства. Автор монографій: «Історія польської держави і права» (у співавт. — 4-те вид., 1985), «Вацлав Александер Мацєйовський і його сучасники» (1971), збірки праць «Давня і недавня Литва» (1988) та ін.

Помер у 2010 р.

Література

[ред. | ред. код]

Studia z ustroju i prawa Wielkiego Księstwa Litewskiego. XIV—XVII w. Warszawa, 1970; Кульчицький В. С. Ґрунтовне дослідження спільних проблем державно-правового розвитку братніх народів. «Проблеми правознавства», 1975, т. 32; Z najnowszych badań nad Prawdą Ruską. «Czasopismo prawnohistoryczne», 1990, z. 1–2; Polacy a narody Litwy historycznej — Proba analizy systemowej. «Kultura i Społeczeństwo», 1994, N 2; Parlament, prawo, ludzie. Studia ofiarowane profesorowie Juliuszu Bardachowi w sześćdziesiąciolecie pracy tworczej. Warszawa, 1996.

  • Historia państwa i prawa Polski do połowy XV wieku (1957)
  • Historia państwa i prawa polskiego (1976, разом з Bogusław Leśnodorski та Michał Pietrzak, ISBN 83-01-00104-6[5])
  • Themis a Clio czyli Prawo a historia (2001, ISBN8372060363)
  • Dzieje Sejmu Polskiego (1993, ISBN 83-7059-044-6)
  • O dawnej i niedawnej Litwie (1988, ISBN 83-232-0118-8)
  • Historia ustroju i prawa polskiego (1993, ISBN 83-01-11026-0)
  • O Rzeczpospolitą Obojga Narodów (1998, ISBN 83-03-03692-0)
  • Statuty litewskie a prawo rzymskie (1999, ISBN 83-912525-0-7)
  • W obiektywie nauki i w lustrze pamięci (o uczonych, pisarzach i politykach XIX i XX wieku) (2004, ISBN 83-7387-541-7)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б http://www2.wpia.uw.edu.pl/text8018,.html
  2. а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. http://czlonkowie.pan.pl/czlonkowie/sites/WynikiWyszukiwania.html?s=BARDACH,%20Juliusz%20
  5. книга була перекладена російською мовою та опублікована в СРСР, див.: Бардах, Ю. Леснодорский, М. Пиетрчак. История государства и права Польши. – М.: Юридическая литература, 1980. – 559 с. (див. [Архівовано 5 листопада 2018 у Wayback Machine.])

Джерела

[ред. | ред. код]