Янголь Олексій Григорович
| Янголь Олексій Григорович | |
|---|---|
| Народився | 18 березня 1943 Крушинка, Васильківський район, Київська область, Українська РСР, СРСР |
| Помер | 7 жовтня 2009 (66 років) Вінниця, Україна ·злоякісна пухлина |
| Країна |  СРСР Україна |
| Діяльність | графік, вчитель |
| Alma mater | Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури |
| Членство | Національна спілка художників України |
| Нагороди |  |
Олексі́й Григо́рович Я́нголь (*18 березня 1943, Крушинка, Васильківський район, Київська область — †7 жовтня 2009, Вінниця) — український художник-графік. Член НСХУ (1977)[1]. Заслужений художник України (2009)[1].
Народився 18 березня 1943 року у селі Крушинка Васильківського району Київської області.
Закінчив Київський державний художній інститут (1972). Педагоги з фаху — Л. Чичкан, І. Селіванов.
Помер у Вінниці 7 жовтня 2009 внаслідок онкозахворювання.
«Жага до життя» (1997), «Дерева помирають стоячи» (1998), «Морська стихія» (1999), «Безмежність Галактики» (2000), «Слідами репресій» (2001).
Олексію Янголю належить проект арки головного входу у Вінницький національний технічний університет.[2]
«Щедра осінь» на будівлі їдальні Вінницького національного технічного університету (смальта, 1974)[1].
«Народна творчість» у місті Бар, на будівлі клубу ПОГ «Барське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» (мозаїка, керамічна плитка).[3][1]
Перша персональна виставка митця відбулась у Вінниці в 2003 році. У 2007 році відбулась персональна виставка у Києві.[4]
На вшанування пам'яті художника у школі № 23 м. Вінниці, де він тривалий час працював учителем, відкрито музей[5].
- ↑ а б в г Стебелєв, Андрій (2019). ОЛЕКСІЙ ЯНГОЛЬ. Живопис, графіка (Укр.) . Вінниця: ПрАТ "Вінницька обласна друкарня". ISBN 978-966-621-662-8.
- ↑ Янголь Олексый Григорович. Clarity Project. 18.04.2005. Процитовано 17.03.2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Монументальне мистецтво Вінниччини (українська) . Вінниця: Вінницька ООНСХУ. 2009. с. 66—67, 119. ISBN 978-966-8086-86-1.
- ↑ Помер вінницький графік Олексій Янголь. Моя Вінниця. 9 жовтня 2009. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 17.03.2022.
- ↑ Мельник, А. Перший музей вчителя відкрили у Вінниці; // Місто. – 2010. – 6 жовтня. Архів оригіналу за 10 листопада 2013. Процитовано 10 листопада 2013.
- Олексій Янголь. Живопис, графіка. Стєбелєв Андрій, 2019, Calameo, НСХУ, 17.03.2022
- НСХУ
- http://vinspilka.narod.ru/mut/yang/yan.html [Архівовано 10 листопада 2013 у Wayback Machine.] Янголь О. Г. на сайті Вінницької обласної організації НСХУ
|
Це незавершена стаття про українського художника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |