Ґрюнгорн
|
Ґрюнгорн Grosses Grünhorn | ||||
 | ||||
|
46°31′55″ пн. ш. 8°04′40″ сх. д. / 46.532° пн. ш. 8.07772° сх. д. | ||||
| Країна | Швейцарія | |||
|---|---|---|---|---|
| Регіон | Кантон Вале | |||
| Система | Бернські Альпи | |||
| Тип | гора | |||
| Висота | 4 043,5 м | |||
| Висота відносна | 305 м[1] | |||
| Ізоляція | 2,5 км | |||
| Перше сходження | 07 серпня 1865 | |||
| Маршрут | по льодовиках | |||
  Ґрюнгорн Ґрюнгорн (Швейцарія) | ||||
 | ||||
 Ґрюнгорн у Вікісховищі | ||||
Ґрюнгорн або Великий Ґрюнгорн (нім. Gross Grünhorn, тобто «Велика зелена вершина») — це гора висотою 4 043,5 м.н.м. в Бернських Альпах, розташована в кантоні Вале.
Гора розташована на хребті між двома найбільшими льодовиками Альп: Алеч на захід та Фішер на схід. На південь від Ґрюнгорну розташована гора Великий Ванненгорн, а на північ — Великий Фішергорн.
Гора складена з амфіболітової породи, яка містить зелені амфіболи, що і дало горі її назву.
Перше сходження на гору відбулося 07 серпня 1865 року по західному схилу. Його здійснили бернський мінералог Едмунд фон Фелленберг з провідниками Перером Міхелем, Петером Еггером та Петером Інебнітом.[2][3] Вони почали сходження з Поля вічного снігу (нім. Ewigschneefeld), рукава Алецького льодовика і успішно досягли вершини, незважаючи на надзвичайно погані природні умови. Ті ж самі альпіністи за рік до того намагалися здійснити сходження, але досягли тільки меншої за висотою дочірньої вершини Ґрюнеґґгорн.[4]
Маршрут по північно-східному хребту був вперше пройдений 26 серпня 1913 року Д.фон Бетманом-Гольвегом та О. Суперсаксо. Влітку 1950 року, Г. ван дер Лек піднявся по західному схилу. Західна колона була вперше підкорена К. Блумом та У. Фраєм 27 серпня 1967 року.[4]
Сучасний стандартний маршрут (найлегший підйом) веде від гірського прихистку нім. Konkordiahütte (2 850 м.н.м.) через Ґрюнеґґгорн (3 863 м.н.м.) та південно-західний кряж. До прихистку можна дістатися від селища Фіш (1 049 м.н.м.).
- ↑ http://www.swisstopo.admin.ch/internet/swisstopo/en/home.html [Архівовано 2009-07-09 у Wayback Machine.] Сайт Swisstopo
- ↑ Dumler, Helmut and Willi P. Burkhardt, The High Mountains of the Alps, London: Diadem, 1994, p. 49
- ↑ Edmund von Fellenberg: Breithorn und Gross-Grünhorn. In: Jahrbuch des Schweizer Alpenclub 1866. Seite 293–328, Verlag des Jahrbuchs der Expeditionen des S.A.C., Bern 1866 (online [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.])
- ↑ а б Helmut Dumler, Willi P. Burkhardt, Les 4000 des Alpes, ISBN 2-7003-1305-4
- Ґрюнгорн на Hikr [Архівовано 25 серпня 2014 у Wayback Machine.]
- Великий Ґрюнгорн на 4000er.de [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.]
- Великий Ґрюнгорн на SummitPost [Архівовано 6 листопада 2012 у Wayback Machine.]
- Helmut Dumler und Willi P. Burkhardt: Viertausender der Alpen. Bergverlag Rother, München 2001, ISBN 3-7633-7427-2.
 | |
|---|---|
| Наука | |
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |