Вовк мосбахський: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Наступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
No1Never (обговорення | внесок)
14 редагувань
Створена сторінка: {{Short description|Extinct species of carnivore}} {{Speciesbox|fossil_range=Середній Плейстоцен {{Fossil range|0.660|0.300}}|image=Canis lupus mosbachensis - mandíbula - Arago.jpg|image_caption=Нижня щелепа Мосбахського вовка|genus=Canis|species=mosbachensis|authority=Soergel, 1925<ref name=soergel1925/>|extinct=yes|subdivision_ranks=Підвид|subdivision=<small>''Canis mosbachensis variabilis'' Pei...
Мітки: Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
(Немає відмінностей)

Версія за 18:48, 19 жовтня 2022

Вовк мосбахський
Період існування: Середній Плейстоцен 0.660–0.300 млн р. т.
▼
Нижня щелепа Мосбахського вовка
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Родина: Псові (Canidae)
Рід: Пес (Canis)
Вид:
†C. mosbachensis
Біноміальна назва
†Canis mosbachensis
Soergel, 1925[1]
Підвид

Canis mosbachensis variabilis Pei, 1934[2]

Canis mosbachensis, також відомий як Мосбахський вовк, це вид вовків, що населяли Євразію, починаючи з Середнього Плейстоцену до Пізнього Плейстоцену.[3] Визнаний предком Вовка, Сірого вовка.[3][4]:239–245

  1. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою soergel1925 не вказано текст
  2. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою pei1934 не вказано текст
  3. ↑ а б Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою kurten1968 не вказано текст
  4. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою nowak2003 не вказано текст

Таксономія

Голотип Мосбахського вовка Canis mosbachensis Soergel, 1925[1] було знайдено в Йокгрімі, Німеччина.  У 2010 році дослідження показало, що різноманітність групи «Canis» зменшилася наприкінці Раннього плейстоцену і була обмежена в Євразії двома видами вовків. Це були невеликі вовки "C.  mosbachensis–C.  variabilis, розміри яких можна порівняти з існуючим Індійським вовком (Canis lupus pallipes), і великі Гіперхижий Canis (Xenocyon) lycaonoides'  ', котрих за розміром можна порівняти з існуючими північними сірими вовками.[2]

Мосбахський вовк існував між C.  etruscus в Ранньому Плейстоцені і сучасним C.  lupus.[3]:p242 Мосбахський вовк був меншим за більшість північноамериканських популяцій вовків і меншим за C.  rufus,[3]:p242[4] і був описаний Kurten як схожий за розміром на Canis papilles  , Індійський вовк.[3]:p242[5] Оскільки вовки продовжують еволюціонувати, вони стають більшими.  Новак запропонував, щоб C.  mosbachensis був предком євразійських і північноамериканських вовків, і одна популяція C.  mosbachensis вторглась в Північну Америку, де він був ізольований пізнішим зледенінням, і там дав початок C.  Rufus.  Інша популяція C.  mosbachensis залишилися в Євразії і еволюціонувала в C.  lupus, звідки він вторгся в Північну Америку.[3]:p242

Справжні сірі вовки з’явилися наприкінці Середнього Плейстоцену приблизно за 0,5–0,3 мільйона років до нашої ери.[2] Філогенетичне походження існуючого вовка C.  lupus від C.  etruscus" через "C.  mosbachensis є широко прийнятим.[5][3]:239–245 Теніус,[6] Ламлі,[7] та Аргант  [8] кожен розглядає C.  mosbachensis бути підвидом сірого вовка і запропонувати позначення C.  lupus mosbachensis.  Однак інші дослідники не бачать чіткого анатомічного зв’язку між «C.  mosbachensis" і "C.  etruscus, що C.  mosbachensis більше схожий на C.  arnensis,[9][10][11]і що його розміри та зуби більше схожі на всеїдного шакала.[11]

Останній екземпляр мосбахського вовка в Європі датується 456–416 тисячами років тому, коли він дав початок вовку «Canis lupus».  Найдавніші останки вовка в Європі були знайдені в середньоплейстоценовому місці Ла Полледрара ді Чеканіббіо, за 20 км на північний захід від Риму, у відкладеннях, датованих 406 тисячами років.[12]
  1. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою soergel1925 не вказано текст
  2. ↑ а б Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою sotnikova2010 не вказано текст
  3. ↑ а б в г д Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою nowak2003 не вказано текст
  4. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою nowak1995 не вказано текст
  5. ↑ а б Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою kurten1968 не вказано текст
  6. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою thenius1954 не вказано текст
  7. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою lumley1988 не вказано текст
  8. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою argant2009 не вказано текст
  9. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою soergel1928 не вказано текст
  10. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою garrido2008 не вказано текст
  11. ↑ а б Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою martinez2009 не вказано текст
  12. ↑ Iurino, D.A., Mecozzi, B., Iannucci, A. та ін. Середньоплейстоценовий вовк із центральної Італії дає інформацію про першу появу Canis lupus у Європі. Sci Rep 12, 2882 (2022). https://doi.org/10.1038/s41598-022-06812-5

Canis variabilis

Мандибула Canis variabilis із Сибірської Арктики віком щонайменше 360 000 років.[1]
Canis variabilis, іноді відомий як вовк Чжоукоудянь, — це вимерлий малий вовк, який колись населяв частину теперішніх Китаю і Якутії.  Річард Х. Тедфорд порівняв «C.  mosbachensis (колись був поширений із Західної Європи до Казахстану) з C.  variabilis (який колись був поширений від Казахстану до Китаю), оскільки вони обидва існували в середньому плейстоцені в середній широті Євразії.  Єдина відмінність, яку він зазначив, полягала в тому, що C.  variabilis мав «носові кістки, які закінчуються в крайньому задньому положенні лобно-щелепного шва або попереду від нього», і тому він пропонує ці два таксони представляти різновиди одного географічно поширеного вовка середини плейстоцену.[2]:p181

У 2018 році дослідження запропонувало визнати «Canis variabilis» як «Canis mosbachensis variabilis», східноєвразійський підвид західноєвразійського «Canis mosbachensis».  Різниця полягає в тому, що C.  м.  variabilis має коротшу носову кістку та незначну зміну гребеня першого верхнього молярного зуба.  Краніодентальна характеристика C.  м.  variabilis є більш розвиненою і вказує на те, що він був менш гіперхижим, ніж '  «Canis lupus».  Він не є прямим предком Canis lupus, але був близьким родичем.[3]

Незважаючи на виявлення в Китаї, викопні останки C.  variabilis були виявлені в центральній частині Якутії в Сибіру на річках Аласея і Алдан.[4]Це найдавніші зареєстровані зразки фауни Олеського, знайдені в Якутії.[5] Canis див.  Вважається, що «variabilis» був широко поширений в Євразії приблизно до 300 000 до н.е. і, здається, не збігається з найдавнішою появою  морфологічно відмінного сірого вовка.[1]

Скам'янілості вовка були знайдені в печерній системі Zhoukoudian (колись писалася Choukoutien) і археологічній пам'ятці в 1934 році та названі на честь свого першовідкривача, Пей Веньчжун.
Відмінностей між описаними вище Canis і справжнім C. lupus, достатньо для створення принаймні нового різновиду, Canis lupus variabilis, для малого вовка з місцевості Zhoukoudian 1.[6]:17
Малий вовк спочатку був названий «Canis lupus variabilis», але пізніше був визнаний варіантом «Canis variabilis» (Pei 1934), який також був виявлений і названий Pei в тому ж році. <ref name=teilhard1941/  > Пей заявив, що ніхеванських вовків[7], віднесених до «Canis chihliens», також слід включити до цієї нової категорії.[6]:18 «Canis variabilis»  ' також був відомий в окрузі Ланьтянь провінції Шеньсі,[8], тому він мав широкий діапазон у часі та просторі.  На цьому місці останки маленького вовка знаходилися в безпосередній близькості від «Homo erectus pekinensis» або пекінської людини, у шарах, датованих 500 000-200 000 р. до н.е.

Домашня собака та Сучасний вовк

Діаграма черепа вовка з позначеними ключовими характеристиками
Пей описує цього маленького вовка як демонстрацію варіацій у розмірі та адаптації зубів, заявляючи, що його череп відрізняється від типового вовка набагато меншим розміром (приблизно 175,0 мм загальної довжини для великого екземпляра «C. variabilis») з  більш струнка морда і помітно зменшений або відсутній сагітальний гребінь.  Крім того, нижня межа деяких C.  variabilis нижня щелепа "сильно опукла, як у собаки".[6]:15 Єдина риса, що вирівнює C.  variabilis у вовків є відносно великі карнасіальні зуби (P1 20,4 – 23,0 мм; M1 22,0 – 24 мм).  Пізніше дослідники підтвердили вимірювання Пея та описали череп вовка як «важкий, схожий на пропорції вовка, хоча менший, ніж будь-який існуючий C. lupus».[9] Інакші дослідники переглянули точку зору Пея, що  предком собаки є нині вимерлий Canis lupus, і припустили, що C. variabilis може бути предком собачої лінії.[10][11]{  {rp|7}}

У 2012 році дослідження вовкоподібних видів Canis у стародавньому Китаї, проведене відомим хребетним палеонтологом і геологом Xiaoming Wang, виявило, що «C.  variabilis був "дуже дивним" порівняно з іншими "Canis" у Китаї, оскільки він мав набагато менші черепно-зубні розміри, ніж попередні та пізніші види.  Дослідження дійшло висновку, що «дуже ймовірно, що цей вид є предком домашньої собаки Canis familiaris, гіпотеза, запропонована попередніми авторами».[6][12]

[13]

[8]

[14]

[3]

[11] [15]

[10] [1]

[16]

[17]

[18]

[19]

[20] [9]

[6]

[5]

[21]

[22]

[23]

[2]

[7]

[24]

[25]

[26]

[4] }}

Бази даних таксонів


  1. ↑ а б в Lee, E. (2015). Ancient DNA analysis of the oldest canid species from the Siberian Arctic and genetic contribution to the domestic dog. PLOS ONE. 10 (5): e0125759. Bibcode:2015PLoSO..1025759L. doi:10.1371/journal.pone.0125759. PMC 4446326. PMID 26018528.
  2. ↑ а б Tedford, R (2009). Phylogenetic Systematics of the North American Fossil Caninae (Carnivora: Canidae). Bulletin of the American Museum of Natural History. 325: 1—218. doi:10.1206/574.1. hdl:2246/5999. S2CID 83594819.
  3. ↑ а б Jiangzuo, Qigao; Liu, Jinyi; Wagner, Jan; Dong, Wei; Chen, Jin (2018). Taxonomical revision of fossil Canis in Middle Pleistocene sites of Zhoukoudian, Beijing, China and a review of fossil records of Canis mosbachensis variabilis in China. Quaternary International. 482: 93—108. Bibcode:2018QuInt.482...93J. doi:10.1016/j.quaint.2018.04.003. S2CID 134288431.
  4. ↑ а б Vangengeim, E.A. (1961). Paleontological study of anthropogenic sediment stratigraphy north of Eastern Siberia (on the fauna of mammals). Proc. Geological Sciences of the USSR. 48: 183.
  5. ↑ а б Sher, Andrei (1971). Pleistocene Mammals and stratigraphy of the Far Northeast USSR and North America. Science, Moscow. с. 1—310.
  6. ↑ а б в г д Pei, W.C. (1934). The carnivora from locality 1 of Choukoutien. Palaeontologia Sinica, Series C, vol. 8, Fascicle 1. Geological Survey of China, Beijing. с. 1—45. Архів оригіналу за 6 червня 2015. Процитовано 9 червня 2018.
  7. ↑ а б Teilhard de Chardin, P & Pivetean, J. (1930). Les Mammiferes Fossiles De Nihowan (China). Annales de Paleontology vol 19, Paris. с. 88—89. (The mammal fossils of Nihowan)
  8. ↑ а б Hu, C. & Qi, T. (1978). Gongwangling Pleistocene mammalian fauna of Lantian, Shaanxi. Paleontologia Sinica, Whole Series no. 155, New Series C no. 21. Geological Survey of China, Beijing. с. 1—64. Cited in S. Olsen 1985
  9. ↑ а б Olsen, S. J. (1985). Origins of the domestic dog: the fossil record. Univ. of Arizona Press, Tucson, USA. с. 88—89.
  10. ↑ а б Lawrence, B. (1967). Early domestic dogs. Zeitschrift für Säugetierkunde. 32: 44—59.
  11. ↑ а б Koler-Matznick, Janice (2002). The Origin of the Dog Revisited (PDF). Anthrozoös. 15 (2): 98—118. doi:10.2752/089279302786992595. S2CID 14850835. Архів оригіналу (PDF) за 23 жовтня 2014. Процитовано 9 червня 2018.
  12. ↑ У 2015 році в дослідженні розглядалися послідовності мітохондріальної контрольної області 13 стародавніх останків псових і одного сучасного вовка з п’яти місць на північному сході Арктичного Сибіру. Чотирнадцять псових виявили дев'ять мітохондріальних гаплотипів, три з яких були зареєстровані, а інші не повідомлялися раніше. Філогенетичне дерево, створене на основі послідовностей, показало, що чотири сибірських псових датуються 28 000 р. до н.е. і один Canis c.f. variabilis датовані 360 000 р. до н.е. були дуже розбіжними. Гаплотип, позначений як S805 (28 000 р до н.е.) з Річки Яна, був на одну мутацію від іншого гаплотипу S902 (8 000 р до н.е.), який представляє клад A ліній сучасних вовків і домашніх собак. З цим гаплотипом тісно пов’язаний гаплотип, знайдений у недавно вимерлого японського вовка. Кілька стародавніх гаплотипів були орієнтовані навколо S805, включаючи Canis c.f. variabilis (360 000 р до н.е.), Бельгія (36 000 р до н.е. – «собака Goyet»), Бельгія (30 000 р до н.е.) і Констекі, Росія (22 000 р до н.е.). Враховуючи положення гаплотипу S805 на філогенетичному дереві, він потенційно може представляти прямий зв’язок від прародителя (включаючи Canis c.f. variabilis) до ліній домашнього собаки та сучасного вовка. Вважається, що сірий вовк є предком домашньої собаки, однак його спорідненість із C. variabilis, а також генетичний внесок C. variabilis до собаки, є предметом дискусії. Гаплотипи псових Острів Жохов (8700 р до н.е.) і Aachim (1700 р до н.е.) належать до клади домашніх собак, кластеру з S805, і також мають спільні гаплотипи з [[тибетським вовком] або знаходяться на одній мутації від нього. ] (C. l. chanco) і недавно вимерлого японського вовка (C. l. hodophilax). Це може свідчити про те, що ці собаки зберегли генетичний підпис змішування з регіональними популяціями вовків. Інший гаплотип, позначений як S504 (47 000 р до н.е.) з Duvanny Yar, з’явився на філогенетичному дереві як не пов’язаний з вовками (як стародавніми, так і сучасними), але предками собак, і може представляти генетичне джерело для регіональних собак. Автори дійшли висновку, що структура сучасного собаки генофонд була отримана від стародавніх сибірських вовків і, можливо, від Canis c.f. variabilis. == Джерела == {{Reflist|colwidth=30em|refs= <ref name=argant2009>Biochronologie et grands mammifères au Pléistocène moyen et supérieur en Europe occidentale : l’apport des Canidés, des Ursidés et des Carnivores en general Argant, A. Quartenair vol. 20/4 | 2009 : Biochronologie et Grands Mammifères [Biochronology and large mammals of the Middle and the Upper Pleistocene in Western Europe: the contribution of ursids, canids and of carnivores in general]
  13. ↑ Garrido, Guiomar; Arribas, Alfonso (2008). Canis accitanus nov. sp., a new small dog (Canidae, Carnivora, Mammalia) from the Fonelas P-1 Plio-Pleistocene site (Guadix basin, Granada, Spain). Geobios. 41 (6): 751—761. doi:10.1016/j.geobios.2008.05.002.
  14. ↑ Irizarry, Kristopher J. L.; Vasconcelos, Elton J. R. (2018). Population Genomics of Domestication and Breed Development in Canines in the Context of Cognitive, Social, Behavioral, and Disease Traits. У Rajora, O. (ред.). Population Genomics. с. 755—806. doi:10.1007/13836_2018_43. ISBN 978-3-030-04587-6.
  15. ↑ Kurtén B. (1968). Pleistocene mammals of Europe. 317 pp. Weidenfeld and Nicolson, London.
  16. ↑ Lumley, H. de, Kahlke, H.D., Moigne, A.M., Moulle, P.E., 1988. Les faunes de grands mammifères de la grotte du Vallonnet Roquebrune-Cap-Martin, Alpes-Maritimes. L’Anthropologie 92, 465–496.
  17. ↑ Martínez-Navarro, Bienvenido; Belmaker, Miriam; Bar-Yosef, Ofer (2009). The large carnivores from 'Ubeidiya (early Pleistocene, Israel): Biochronological and biogeographical implications. Journal of Human Evolution. 56 (5): 514—24. doi:10.1016/j.jhevol.2009.02.004. PMID 19427671.
  18. ↑ Nowak, R. M. (1995). Another look at wolf taxonomy. У Carbyn, L. H.; Fritts, S. H.; Seip, D. R. (ред.). Ecology and Conservation of Wolves in a Changing World. Edmonton, Canada: Canadian Circumpolar Institute. с. 375—397. ISBN 978-0-919058-92-7.
  19. ↑ R.M. Nowak (2003). 9-Wolf evolution and taxonomy. У Mech, L. David; Boitani, Luigi (ред.). Wolves: Behaviour, Ecology and Conservation. University of Chicago Press. ISBN 0-226-51696-2.
  20. ↑ Olsen S J, Olsen J W, Qi G Q, 1982. The position of Canis lupus variabilis, from Zhoukoudian, in the ancestral lineage of the domestic dog, Canis familiaris. Vert PalAsia, 20(3): 264-267(in Chinese with last page abstract in English)
  21. ↑ Soergel, V. H. W. (1925). Die Säugetierfauna des altdiluvialen Tonlagers von Jockgrim in der Plalz. Zeitschrift der Deutschen Geologischen Gesellschaft Abhandlungen (German) . 77: 405—438. (The mammal fauna of the old diluvial camp of Jockgrim in the Plalz)
  22. ↑ Soergel, W., 1928. Ein Kleiner Wolf aus dem Kiesen von Süssenborn. Zeitschrift der Deutschen Geologische Gesellschaft 80, 227–255. (A small wolf from the gravels of Süssenborn)
  23. ↑ Sotnikova, M (2010). Dispersal of the Canini (Mammalia, Canidae: Caninae) across Eurasia during the Late Miocene to Early Pleistocene. Quaternary International. 212 (2): 86—97. Bibcode:2010QuInt.212...86S. doi:10.1016/j.quaint.2009.06.008.
  24. ↑ Teilhard de Chardin, P., and W.-C. Pei. 1941. The fossil mammals from locality 13 of Choukoutien. Palaeontologica Sinica Series C 11: 1–106.
  25. ↑ Thenius, E. 1954. Die Caniden (Mammalia) aus dem Altquartár von Hundsheim (Niederosterreich) nebst Bemerkungen zur Stammesgeschichte der Gattung Cuon. Neues Jahrbuch fur Geologie und Palaontology. Abhandlungen 99, 230-286. [The canids (Mammalia) from the Old Quarter of Hundsheim (Lower Austria), along with remarks on the tribal history of the genus Cuon]
  26. ↑ Tong, H.-w., N. Hu, and X. Wang. 2012. New remains of Canis chihliensis (Mammalia, Carnivora) from Shanshenmiaozui, a lower Pleistocene site in Yangyuan, Hebei. Vertebrata PalAsiatica 50(4):335-360 - refer page 357
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вовк_мосбахський&oldid=37392923