Пакистансько-радянські відносини: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
м новий ключ сортування для Категорія:Двосторонні відносини Пакистану: "Радянський Союз" за допомогою HotCat |
правопис, зовнішні посилання, доповнення |
||
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
Спочатку СРСР виступав проти [[розділ Індії|розділу Індії]] та створення Пакистану, проте у травні 1948 року [[Карачі]] і [[Москва]] офіційно встановили відносини, а радянський диктатор [[Йосип Сталін]] у 1949 році запросив пакистанського прем'єр-міністра [[Ліакат Алі Хан|Ліаката Алі Хана]] відвідати Москву, хоча Хан натомість у травні 1950 року відвідав Сполучені Штати. Після вбивства Алі Хана відносини залишилися напруженими, оскільки [[Домініон Пакистан|Пакистан]] вступив в [[антикомунізм|антикомуністичні]] альянси: 1954 року — в [[Організація Договору Південно-Східної Азії|Організації Договору Південно-Східної Азії]] та 1955 року — в [[Багдадський пакт]]. Приведений до влади внаслідок військового перевороту в Пакистані 1958 року новий президент [[Мухаммад Аюб Хан]] значно покращив відносини зі США. Серйозно зіпсував відносини [[Збиття U-2 під Свердловськом|інцидент з U-2 1960 року]], коли радянський керівник [[Микита Хрущов]] офіційно пригрозив скинути [[ядерна бомба|ядерну бомбу]] на [[Пешавар]]. Після зміщення Хрущова Хан відвідав Москву і провів перемовини про мир із радянським головою уряду [[Олексій Косигін|Олексієм Косигіним]]. У результаті Радянський Союз залишався [[нейтралітет|нейтральним]] під час [[Друга індо-пакистанська війна|другої Кашмірської війни]]. |
Спочатку СРСР виступав проти [[розділ Індії|розділу Індії]] та створення Пакистану, проте у травні 1948 року [[Карачі]] і [[Москва]] офіційно встановили відносини, а радянський диктатор [[Йосип Сталін]] у 1949 році запросив пакистанського прем'єр-міністра [[Ліакат Алі Хан|Ліаката Алі Хана]] відвідати Москву, хоча Хан натомість у травні 1950 року відвідав Сполучені Штати. Після вбивства Алі Хана відносини залишилися напруженими, оскільки [[Домініон Пакистан|Пакистан]] вступив в [[антикомунізм|антикомуністичні]] альянси: 1954 року — в [[Організація Договору Південно-Східної Азії|Організації Договору Південно-Східної Азії]] та 1955 року — в [[Багдадський пакт]]. Приведений до влади внаслідок військового перевороту в Пакистані 1958 року новий президент [[Мухаммад Аюб Хан]] значно покращив відносини зі США. Серйозно зіпсував відносини [[Збиття U-2 під Свердловськом|інцидент з U-2 1960 року]], коли радянський керівник [[Микита Хрущов]] офіційно пригрозив скинути [[ядерна бомба|ядерну бомбу]] на [[Пешавар]]. Після зміщення Хрущова Хан відвідав Москву і провів перемовини про мир із радянським головою уряду [[Олексій Косигін|Олексієм Косигіним]]. У результаті Радянський Союз залишався [[нейтралітет|нейтральним]] під час [[Друга індо-пакистанська війна|другої Кашмірської війни]]. |
||
Наступник Хана проамериканський диктатор [[Ях'я Хан]] правив під час [[Війна за незалежність Бангладеш|визвольної війни у Бангладеш]] та [[третя індо-пакистанська війна|Індо-пакистанської війни 1971 року]]. СРСР допомагав [[Бенгальський націоналізм|бенгальським націоналістам]] та Індії протистояти Пакистану. Після [[Акт про капітуляцію Пакистану|поразки Пакистану]] влада перейшла до [[Зульфікар Алі Бхутто|Зульфікара Алі Бхутто]]. 1972 року Бхутто відвідав Москву, нормалізувавши відносини, що втілилося в радянській допомозі з будівництвом [[металургійний комбінат|металургійного комбінату]] і [[ |
Наступник Хана проамериканський диктатор [[Ях'я Хан]] правив під час [[Війна за незалежність Бангладеш|визвольної війни у Бангладеш]] та [[третя індо-пакистанська війна|Індо-пакистанської війни 1971 року]]. СРСР допомагав [[Бенгальський націоналізм|бенгальським націоналістам]] та Індії протистояти Пакистану. Після [[Акт про капітуляцію Пакистану|поразки Пакистану]] влада перейшла до [[Зульфікар Алі Бхутто|Зульфікара Алі Бхутто]]. 1972 року Бхутто відвідав Москву, нормалізувавши відносини, що втілилося в радянській допомозі з будівництвом [[металургійний комбінат|металургійного комбінату]] і [[теплова електростанція|теплової електростанції]], а також у виході Пакистану з Організації Договору Південно-Східної Азії та Багдадського пакту. Після військового перевороту в Пакистані 1977 року і приходу до влади [[Мохаммад Зія-уль-Хак|Мухаммада Зія-уль-Хака]] коротка [[розрядка]] у взаєминах завершилася. Під час [[радянсько-афганська війна|радянсько-афганської війни]] Зія-уль-Хак підтримував афганських моджахедів, яких фінансувала [[Міжвідомча розвідка]] (ISI), за підтримки [[Збройні сили Пакистану|пакистанської армії]], що вела [[проксі-війна|проксі-війну]] проти [[Радянська Армія|Радянської Армії]] в [[Демократична Республіка Афганістан|Демократичній Республіці Афганістан]]. Тим часом у 1988 році Зія-уль-Хак загинув під час [[авіакатастрофа|авіакатастрофи]], яку багато хто вважає вбивством за підтримки Радянського Союзу. |
||
Після [[виведення радянських військ з Афганістану]] 1989 року СРСР запропонував Пакистану спорудити там комерційну [[атомна електростанція|атомну електростанцію]], хоча пакистанська прем'єр-міністр [[Беназір Бхутто]], а потім і [[Наваз Шаріф]] не виявили особливого інтересу до застарілих радянських технологій. У грудні 1991 року [[Розпад Радянського Союзу|Радянський Союз розпався]], а його правонаступницею проголосила себе [[Російська Федерація]], відносини Пакистану з якою відтоді вважалися дружніми та співробітницькими. |
Після [[виведення радянських військ з Афганістану]] 1989 року СРСР запропонував Пакистану спорудити там комерційну [[атомна електростанція|атомну електростанцію]], хоча пакистанська прем'єр-міністр [[Беназір Бхутто]], а потім і [[Наваз Шаріф]] не виявили особливого інтересу до застарілих радянських технологій. У грудні 1991 року [[Розпад Радянського Союзу|Радянський Союз розпався]], а його правонаступницею проголосила себе [[Російська Федерація]], відносини Пакистану з якою відтоді вважалися дружніми та співробітницькими. |
||
== Пакистанські діячі з радянськими відзнаками == |
|||
* [[Фаїз Ахмед Фаїз]] — [[Міжнародна Ленінська премія «За зміцнення миру між народами»|Ленінська премія миру]] (1962)<ref name="BSE63">{{cite book|title=Щорічник Великої радянської енциклопедії|year=1963|publisher=[[Радянська енциклопедія]]|location=[[Москва]]|language=ru}}</ref> |
|||
* Абдул Саттар Едхі — Ленінська премія миру (1988)<ref name="BSE63"/> |
|||
* [[Абдус Салам]] — [[Велика золота медаль імені М. В. Ломоносова|Золота медаль імені Ломоносова]] (1983) |
|||
== Див. також == |
== Див. також == |
||
| Рядок 20: | Рядок 25: | ||
* [[Політика Пакистану#Зовнішні зв'язки|Політика Пакистану]] |
* [[Політика Пакистану#Зовнішні зв'язки|Політика Пакистану]] |
||
* [[Відносини Пакистан — НАТО]] |
* [[Відносини Пакистан — НАТО]] |
||
* [[Хуршид Махмуд Касурі]] |
|||
== Примітки == |
|||
{{reflist}} |
|||
== Література == |
|||
* Soviet-Pakistan Relations and Post-Soviet Dynamics, 1947–92 Hafeez Malik Springer, 2016 {{ISBN|1349105732}}, 9781349105731 {{ref-en}} |
|||
[[Категорія:Двосторонні відносини Пакистану|Радянський Союз]] |
[[Категорія:Двосторонні відносини Пакистану|Радянський Союз]] |
||
Версія за 21:14, 23 лютого 2024
| Пакистансько-радянські відносини | |
|---|---|
 | |
 СРСР |
 Пакистан |
Пакистансько-радянські відносини (урду پاکستان سوویت تعلقات, рос. пакистанско-советские отношения) — історичні двосторонні відносини між Пакистаном і зниклим унаслідок розпаду Союзом Радянських Соціалістичних Республік. Обидві держави мали складні і напружені взаємини.
Історія
Під час Холодної війни (1947—1991) Пакистан належав до Західного блоку як частини Першого світу та був близьким союзником Сполучених Штатів Америки.
Спочатку СРСР виступав проти розділу Індії та створення Пакистану, проте у травні 1948 року Карачі і Москва офіційно встановили відносини, а радянський диктатор Йосип Сталін у 1949 році запросив пакистанського прем'єр-міністра Ліаката Алі Хана відвідати Москву, хоча Хан натомість у травні 1950 року відвідав Сполучені Штати. Після вбивства Алі Хана відносини залишилися напруженими, оскільки Пакистан вступив в антикомуністичні альянси: 1954 року — в Організації Договору Південно-Східної Азії та 1955 року — в Багдадський пакт. Приведений до влади внаслідок військового перевороту в Пакистані 1958 року новий президент Мухаммад Аюб Хан значно покращив відносини зі США. Серйозно зіпсував відносини інцидент з U-2 1960 року, коли радянський керівник Микита Хрущов офіційно пригрозив скинути ядерну бомбу на Пешавар. Після зміщення Хрущова Хан відвідав Москву і провів перемовини про мир із радянським головою уряду Олексієм Косигіним. У результаті Радянський Союз залишався нейтральним під час другої Кашмірської війни.
Наступник Хана проамериканський диктатор Ях'я Хан правив під час визвольної війни у Бангладеш та Індо-пакистанської війни 1971 року. СРСР допомагав бенгальським націоналістам та Індії протистояти Пакистану. Після поразки Пакистану влада перейшла до Зульфікара Алі Бхутто. 1972 року Бхутто відвідав Москву, нормалізувавши відносини, що втілилося в радянській допомозі з будівництвом металургійного комбінату і теплової електростанції, а також у виході Пакистану з Організації Договору Південно-Східної Азії та Багдадського пакту. Після військового перевороту в Пакистані 1977 року і приходу до влади Мухаммада Зія-уль-Хака коротка розрядка у взаєминах завершилася. Під час радянсько-афганської війни Зія-уль-Хак підтримував афганських моджахедів, яких фінансувала Міжвідомча розвідка (ISI), за підтримки пакистанської армії, що вела проксі-війну проти Радянської Армії в Демократичній Республіці Афганістан. Тим часом у 1988 році Зія-уль-Хак загинув під час авіакатастрофи, яку багато хто вважає вбивством за підтримки Радянського Союзу.
Після виведення радянських військ з Афганістану 1989 року СРСР запропонував Пакистану спорудити там комерційну атомну електростанцію, хоча пакистанська прем'єр-міністр Беназір Бхутто, а потім і Наваз Шаріф не виявили особливого інтересу до застарілих радянських технологій. У грудні 1991 року Радянський Союз розпався, а його правонаступницею проголосила себе Російська Федерація, відносини Пакистану з якою відтоді вважалися дружніми та співробітницькими.
Пакистанські діячі з радянськими відзнаками
- Фаїз Ахмед Фаїз — Ленінська премія миру (1962)[1]
- Абдул Саттар Едхі — Ленінська премія миру (1988)[1]
- Абдус Салам — Золота медаль імені Ломоносова (1983)
Див. також
Примітки
- ↑ а б Щорічник Великої радянської енциклопедії (рос.). Москва: Радянська енциклопедія. 1963.
Література
- Soviet-Pakistan Relations and Post-Soviet Dynamics, 1947–92 Hafeez Malik Springer, 2016 ISBN 1349105732, 9781349105731 (англ.)