Беназір Бхутто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Беназір Бхутто
урду بینظیر بھٹو
Беназір Бхуттоурду بینظیر بھٹو

Час на посаді:
2 грудня 1988 — 6 серпня 1990
Президент   Гулам Ісхак Хан
Попередник Мохаммед Хан Джунеджо
Наступник Гулам Мустафа Джатой
Президент Васім Саджад
Фарук Легарі
Попередник Моінуддин Ахмед Куреші
Наступник Малік Мірадж Халід

Народилася 21 червня 1953(1953-06-21)
Карачі, Пакистан
Померла 27 грудня 2007(2007-12-27) (54 роки)
Равалпінді, Пакистан
Політична партія Народна партія Пакистану
Чоловік Азіф Алі Зардарі
Професія політик
Релігія шиїти

Беназі́р Бху́тто (* 21 червня 1953(19530621) Карачі, Пакистан 27 грудня 2007, Равалпінді, Пакистан) — прем'єр-міністр Ісламської Республіки Пакистан у 19881990 і 19931996 роках, перша у новітній історії людства жінка-лідер мусульманської країни.

Після тривалого перебування в еміграції повернулася на батьківщину, де протягом останніх місяців 2007 року на неї було зроблено два замахи. Внаслідок другого терористичного акту 27 грудня 2007 року Бхутто загинула.

Початок біографії[ред.ред. код]

Народилася в Карачі в сім'ї пакистанця та іранки курдського походження, і була першою дитиною в сім'ї. Середню освіту отримала в престижних школах в Карачі і Равалпінді, у 19691973 вивчала політологію в Гарвардському університеті, у 19731977 політологію і економіку в Оксфордському університеті. Її батько, Зульфікар Алі Бхутто, в ці роки (до 1977) займав посаду спочатку прем'єр-міністра, а потім президента Пакистану.

Політична кар'єра[ред.ред. код]

У 1977 Беназір Бхутто повернулася до Пакистану, де до влади прийшов генерал Зія-уль-Хак. У 1979 її батько був звинувачений в замовленні вбивства політичного опонента і страчений. У 19791984 роках Бхутто не раз опинялася під домашнім арештом, поки, нарешті, їй не було дозволено виїхати до Великобританії. Будучи у вигнанні, керувала Пакистанською народною партією (ПНП), заснованою її батьком. Після загибелі Зія-уль-Хака в авіакатастрофі отримала можливість повернутися на батьківщину. 16 листопада 1988 на перших, більш ніж за десятиріччя, вільних парламентських виборах, ПНП отримала перемогу, і Бхутто зайняла посаду прем'єр-міністра. Новий кабінет досяг деяких успіхів у виконанні програми соціальних і політичних реформ, однак вже в середині 1990 президент Гулам Ісхак Хан відправив її уряд у відставку.

У 1993 на чергових виборах Бхутто отримує перемогу під гаслом боротьби з корупцією і бідністю. Загальне число голосів, отриманих ПНП, виявилося меншим, ніж у головного суперника Мусульманської ліги, тому для формування уряду Бхутто утворила коаліцію з партіями консервативного напрямку. Тоді ж в листопаді з еміграції повернувся її брат Муртаза, який вимагав поступитися йому керівництвом партією. Розбрат в сімействі Бхутто позначився на єдності партії. Після прибуття в Карачі Муртаза був заарештований по звинуваченню в тероризмі, однак був звільнений під заставу в червні 1994 р.

Уряд Беназір Бхутто загалом досяг певних успіхів — була проведена широкомасштабна електрифікація сільських районів країни, підвищені витрати на освіту і охорону здоров'я, але корупція в роки правління Бхутто набула ще більшого розмаху. Зокрема, чоловік Бхутто, Азіф Алі Зардарі, був звинувачений в отриманні хабарів. Брат Бхутто, що виступав за ретельне розслідування цієї справи, був убитий в Карачі за загадкових обставин. У його вбивстві був звинувачений чоловік Бхутто. Популярність Бхутто в народі падала, а вплив ісламських фундаменталістів ріс. Тому в 1996 р. її уряд було примушено визнати режим Талібану в Афганістані. Однак в кінці того ж року її уряд було відправлено у відставку. На виборах 1997 ПНП зазнала нищівної поразки, отримавши 17 місць з 217. На початку 1998 р. Бхутто, її чоловіку і матері були пред'явлені офіційні звинувачення в корупції, їх рахунки в британських і швейцарських банках були заморожені, а в кінці року до влади прийшли військові на чолі з Первезом Мушаррафом.

Друга еміграція[ред.ред. код]

Бхутто були пред'явлені обвинувачення в фінансових махінаціях і організації замовних вбивств, і вона була вимушена покинути країну; її чоловік провів більше п'яти років у в'язниці по звинуваченню у хабарництві. Рахунки Бхутто в швейцарських банках були заморожені. Вона емігрувала з трьома дітьми в Дубай, куди після звільнення в 2004 році приїхав і її чоловік, якийсь час вона жила в Лондоні. У 2001 в Пакистані була прийнята поправка до конституції, що заборонила одній і тій же особі займати посаду прем'єр-міністра більш двох разів, що було сприйнято багатьма як спроба Мушаррафа убезпечити себе від конкуренції з боку Бхутто у разі проведення демократичних виборів. У тому ж році Верховний суд Пакистану призначив новий процес над Бхутто, що означало припинення дії вироку, винесеного в 1999 році. Бхутто була засуджена до трьох років ув'язнення за неявку до суду, що було підставою для відмови Бхутто в реєстрації кандидатом на парламентських виборах 2002 року. У 2003 році суд Швейцарії визнав Бхутто і її чоловіка винними у відмиванні грошей і засудив їх до 6 місяців в'язниці з відстрочкою виконання покарання (банківські рахунки Бхутто були заблоковані Швейцарією на прохання Пакистану у вересні 1997).

Більшість часу Бхутто проводила в Лондоні і Дубаї, виступала по всьому світу з лекціями і підтримувала контакти з керівництвом ПНП.

Повернення на батьківщину і теракт 18 жовтня 2007 року[ред.ред. код]

У січні 2007 року в Абу-Дабі відбулася перша особиста зустріч Беназір Бхутто і президента Пакистану Первеза Мушаррафа з метою налагодження контактів. Президент Мушарраф підписав указ про надання їй і іншим опозиційним діячам амністії від звинувачень в корупції. Спостерігачі вважають, що військові кола Пакистану вважали її своїм союзником у боротьбі за ізоляцію релігійних сил та ісламістських воєнізованих угрупувань. 18 жовтня 2007 року Беназір Бхутто повернулася на батьківщину після 8 років вимушеної еміграції. Під час проходження кортежу в натовпі зустрічаючих її прихильників, прогриміло два вибухи. Загинули понад 130 чоловік. Близько 500 поранених.

Раніше Аль-Каїда і Талібан не раз загрожували влаштувати масштабні теракти, як тільки Бхутто ступить на пакистанську землю. Однак, найвірогіднішими організаторами теракту вважають радикальних послідовників Мухаммада Зія-уль-Хака. Головні політичні опоненти самої Бхутто, як колись і її покійного батька, намагалися перешкодити Беназір та її Народній партії повернутися до влади в Пакистані. Парламентські вибори в країні призначені на січень 2008 року і Беназір розраховувала на перемогу. Згідно із законом посаду прем'єр-міністра не можна займати більше двох разів. Бхутто була прем'єром якраз двічі. Однак ряд аналітиків вважав, що президент країни Первез Мушарраф, який підписав в жовтні угоду з колишньою вигнанкою, піде на скасування заборони. Кандидатуру Бхутто підтримували також і США, саме офіційний Вашингтон і виступив ініціатором повернення Бхутто на батьківщину і у велику політику.

Вбивство Беназір Бхутто[ред.ред. код]

Докладніше у статті Теракт в Равалпінді 27 грудня 2007 року

Через два місяці після першого замаху 27 грудня Бхутто стала жертвою нового терористичного акту в місті Равалпінді, де вона виступала на мітингу перед своїми прихильниками. Після закінчення мітингу терорист-смертник вистрілив їй в шию і в груди та пустив у хід вибуховий пристрій. У момент нападу вона знаходилася в оточенні охоронців у бронежилетах. На самій Бхутто бронежилета не було. У ході цього теракту загинуло більше ніж 20 чоловік, Б. Бхутто з важкими пораненнями була доставлена до лікарні, де незабаром в 16:16 померла на операційному столі не опритомнівши.

Розгнівані прихильники Беназір Бхутто спровокували вуличні заворушення у Карачі та інших містах країни. У своїй останній промові напередодні замаху Беназір Бхутто сказала: «Я піддаю своє життя небезпеці, тому що наша країна знаходиться в небезпеці. Люди стурбовані. Але всі разом ми витягнемо країну з кризи!»

Реакція світової спільноти[ред.ред. код]

Пакистан[ред.ред. код]

Президент Пакистану Первез Мушарраф рішуче засудив вбивство Беназір Бхутто: Це жорстоке насильство — справа рук терористів, з якими ми боремося. Саме від цих терористів виходить найбільша небезпека для Пакистану і його народу», заявив Мушарраф в ході екстреної наради керівництва країни. Президент Пакистану закликав співвітчизників до згуртування і стриманості. Він підтвердив свою рішучість боротися з тероризмом у всіх його виявах і оголосив в країні триденний траур в зв'язку з трагічною загибеллю Бхутто.

США[ред.ред. код]

Президент США Джордж Буш, виступаючи перед журналістами на ранчо в Кроуфорді (штат Техас), різко засудив «підле вбивство» колишнього прем'єр-міністра Пакистану Беназір Бхутто і закликав пакистанців розвивати демократичний процес. США жорстко засуджують цей підлий акт, звершений терористами, які прагнуть крові і намагаються підірвати демократію в Пакистані,заявив Дж. Буш. Він закликав пакистанців продовжувати демократичні процеси, додавши, що США будуть стояти «на боці пакистанського народу в його боротьбі з тероризмом і екстремізмом».

ЄС[ред.ред. код]

Верховний представник ЄС з питань загальної зовнішньої політики і політики безпеки Хав'єр Солана та інші чільники ЄС також засудили вбивство лідера Пакистанської народної партії: «Я шокований вбивством колишнього прем'єр-міністра Пакистану Бхутто, довершеним сьогодні в Равалпінді. Я засуджую цей ганебний акт в найжорсткішій формі» — відмітив Солана. Він висловив переконання, що терористичний акт, здійснений сьогодні, направлений на дестабілізацію ситуації в країні і на руйнування демократичних процесів, які ледве почали поновлюватися в цій країні. Солана також закликав народ Пакистану стриматися від жорстокості і відмітив необхідність зберегти спокій і стабільність в країні.

Посилання[ред.ред. код]

Попередник: State emblem of Pakistan.svg
Прем'єр-міністр Пакистану
2 грудня 19886 серпня 1990
Наступник:
Мохаммед Хан Джунеджо
Гулам Мустафа Джатой
Попередник:
19 жовтня 1993 — 5 листопада 1996
Наступник:
Моінуддин Ахмед Куреші
Малік Мірадж Халід