Беназір Бхутто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Беназір Бхутто
Беназір Бхутто

Прем'єр-міністр Пакистану
Час на посаді:
2 грудня 1988 — 6 серпня 1990
Президент   Гулам Ісхак Хан
Попередник Мохаммед Хан Джунеджо
Наступник Гулам Мустафа Джатой

Прем'єр-міністр Пакистану
Час на посаді:
19 жовтня 1993 — 5 листопада 1996
Президент Васім Саджад
Фарук Легарі
Попередник Моінуддин Ахмед Куреші
Наступник Малік Мірадж Халід

Народилася 21 червня 1953(1953-06-21)
Карачі, Пакистан
Померла 27 грудня 2007(2007-12-27) (54 роки)
Равалпінді, Пакистан
Політична партія Народна партія Пакистану
Чоловік Азіф Алі Зардарі
Професія політик
Релігія шііти

Беназі́р Бху́тто (*21 червня 1953 Карачі, Пакистан — †27 грудня 2007, Равалпінді, Пакистан) — прем'єр-міністр Ісламської республіки Пакистан в 19881990 і 19931996 роках, перша у новітній історії людства жінка-лідер мусульманської країни.

Після тривалого перебування в еміграції повернулася на батьківщину, де протягом останніх місяців 2007 року на неї було зроблено два замахи. Внаслідок другого терористичного акту 27 грудня 2007 року Бхутто загинула.

Початок біографії[ред.ред. код]

Народилася в Карачі в сім'ї пакистанця та іранки курдського походження, і була першою дитиною в сім'ї. Середню освіту отримала в престижних школах в Карачі і Равалпінді, у 1969-1973 вивчала політологію в Гарвардському університеті, в 1973-1977 політологію і економіку в Оксфордському університеті. Її батько, Зульфікар Алі Бхутто, в ці роки (до 1977) займав пост спочатку прем'єр-міністра, а потім президента Пакистану.

Політична кар'єра[ред.ред. код]

У 1977 Беназір Бхутто повернулася до Пакистану, де до влади прийшов генерал Зія-уль-Хак. У 1979 її батько був звинувачений в замовленні вбивства політичного опонента і страчений. У 1979-1984 роках Бхутто не раз опинялася під домашнім арештом, поки, нарешті, їй не було дозволено виїхати до Великобританії. Будучи у вигнанні, керувала Народною партією Пакистану (НПП), заснованою її батьком. Після загибелі Зія-уль-Хака в авіакатастрофі отримала можливість повернутися на батьківщину. 16 листопада 1988 на перших, більш ніж за десятиріччя, вільних парламентських виборах, НПП отримала перемогу, і Бхутто зайняла пост прем'єр-міністра. Новий кабінет досяг деяких успіхів у виконанні програми соціальних і політичних реформ, однак вже в середині 1990 президент Гулам Ісхак Хан відправив її уряд у відставку.

У 1993 на чергових виборах Бхутто отримує перемогу під гаслом боротьби з корупцією і бідністю. Загальне число голосів, отриманих НПП, виявилося меншим, ніж у головного суперника Мусульманської ліги, тому для формування уряду Бхутто утворила коаліцію з партіями консервативного напрямку. Тоді ж в листопаді з еміграції повернувся її брат Муртаза, який вимагав поступитися йому керівництвом партією. Розбрат в сімействі Бхутто позначився на єдності партії. Після прибуття в Карачі Муртаза був заарештований по звинуваченню в тероризмі, однак був звільнений під заставу в червні 1994 р.

Уряд Беназір Бхутто загалом досяг певних успіхів - була проведена широкомасштабна електрифікація сільських районів країни, підвищені витрати на освіту і охорону здоров'я, але корупція в роки правління Бхутто набула ще більшого розмаху. Зокрема, чоловік Бхутто, Азіф Алі Зардарі, був звинувачений в отриманні хабарів. Брат Бхутто, що виступав за ретельне розслідування цієї справи, був убитий в Карачі за загадкових обставин. У його вбивстві був звинувачений чоловік Бхутто. Популярність Бхутто в народі падала, а вплив ісламських фундаменталістів ріс. Тому в 1996 р. її уряд було примушено визнати режим Талібану в Афганістані. Однак в кінці того ж року її уряд було відправлено у відставку. На виборах 1997 НПП зазнала нищівної поразки, отримавши 17 місць з 217. На початку 1998 р. Бхутто, її чоловіку і матері були пред'явлені офіційні звинувачення в корупції, їх рахунки в британських і швейцарських банках були заморожені, а в кінці року до влади прийшли військові на чолі з Первезом Мушаррафом.

Друга еміграція[ред.ред. код]

Бхутто були пред'явлені обвинувачення в фінансових махінаціях і організації замовних вбивств, і вона була вимушена покинути країну; її чоловік провів більше п'яти років у в'язниці по звинуваченню у хабарництві. Рахунки Бхутто в швейцарських банках були заморожені. Вона емігрувала з трьома дітьми в Дубай, куди після звільнення в 2004 році приїхав і її чоловік, якийсь час вона жила в Лондоні. У 2001 в Пакистані була прийнята поправка до конституції, що заборонила одній і тій же особі займати пост прем'єр-міністра більш двох разів, що було сприйнято багатьма як спроба Мушаррафа убезпечити себе від конкуренції з боку Бхутто у разі проведення демократичних виборів. У тому ж році Верховний суд Пакистана призначив новий процес над Бхутто, що означало припинення дії вироку, винесеного в 1999 році. Бхутто була засуджена до трьох років ув'язнення за неявку до суду, що було підставою для відмови Бхутто в реєстрації кандидатом на парламентських виборах 2002 року. У 2003 році суд Швейцарії визнав Бхутто і її чоловіка винними у відмиванні грошей і засудив їх до 6 місяців в'язниці з відстрочкою виконання покарання (банківські рахунки Бхутто були заблоковані Швейцарією на прохання Пакистана у вересні 1997).

Більшість часу Бхутто проводила в Лондоні і Дубаї, виступала по всьому світу з лекціями і підтримувала контакти з керівництвом НПП.

Повернення на батьківщину і теракт 18 жовтня 2007 року[ред.ред. код]

У січні 2007 року в Абу-Дабі відбулася перша особиста зустріч Беназір Бхутто і президента Пакистану Первеза Мушаррафа з метою налагодження контактів. Президент Мушарраф підписав указ про надання їй і іншим опозиційним діячам амністії від звинувачень в корупції. Спостерігачі вважають, що військові кола Пакистана вважали її своїм союзником у боротьбі за ізоляцію релігійних сил та ісламістських воєнізованих угрупувань. 18 жовтня 2007 року Беназір Бхутто повернулася на батьківщину після 8 років вимушеної еміграції. Під час проходження кортежу в натовпі зустрічаючих її прихильників, прогриміло два вибухи. Загинули понад 130 чоловік. Близько 500 поранених.

Раніше Аль-Каїда і Талібан не раз загрожували влаштувати масштабні теракти, як тільки Бхутто ступить на пакистанську землю. Однак, найвірогіднішими організаторами теракту вважають радикальних послідовників Мухаммада Зія-уль-Хака. Головні політичні опоненти самої Бхутто, як колись і її покійного батька, намагалися перешкодити Беназір та її Народній партії повернутися до влади в Пакистані. Парламентські вибори в країні призначені на січень 2008 року і Беназір розраховувала на перемогу. Згідно із законом пост прем'єр-міністра не можна займати більше двох разів. Бхутто була прем'єром якраз двічі. Однак ряд аналітиків вважав, що президент країни Первез Мушарраф, який підписав в жовтні угоду з колишньою вигнанкою, піде на скасування заборони. Кандидатуру Бхутто підтримували також і США, саме офіційний Вашингтон і виступив ініціатором повернення Бхутто на батьківщину і у велику політику.

Вбивство Беназір Бхутто[ред.ред. код]

Докладніше у статті Теракт в Равалпінді 27 грудня 2007 року

Через два місяці після першого замаху 27 грудня Бхутто стала жертвою нового терористичного акту в місті Равалпінді, де вона виступала на мітингу перед своїми прихильниками. Після закінчення мітингу терорист-смертник вистрілив їй в шию і в груди та пустив у хід вибуховий пристрій. У момент нападу вона знаходилася в оточенні охоронців у бронежилетах. На самій Бхутто бронежилета не було. У ході цього теракту загинуло більше ніж 20 чоловік, Б.Бхутто з важкими пораненнями була доставлена до лікарні, де незабаром в 16:16 померла на операційному столі не опритомнівши.

Розгнівані прихильники Беназір Бхутто спровокували вуличні заворушення у Карачі та інших містах країни. У своїй останній промові напередодні замаху Беназір Бхутто сказала: «Я піддаю своє життя небезпеці, тому що наша країна знаходиться в небезпеці. Люди стурбовані. Але всі разом ми витягнемо країну з кризи!»

Реакція світової спільноти[ред.ред. код]

Пакистан[ред.ред. код]

Президент Пакистану Первез Мушарраф рішуче засудив вбивство Беназір Бхутто: Це жорстоке насильство - справа рук терористів, з якими ми боремося. Саме від цих терористів виходить найбільша небезпека для Пакистану і його народу», заявив Мушарраф в ході екстреної наради керівництва країни. Президент Пакистану закликав співвітчизників до згуртування і стриманості. Він підтвердив свою рішучість боротися з тероризмом у всіх його виявах і оголосив в країні триденний траур в зв'язку з трагічною загибеллю Бхутто.

США[ред.ред. код]

Президент США Джордж Буш, виступаючи перед журналістами на ранчо в Кроуфорді (штат Техас), різко засудив «підле вбивство» колишнього прем'єр-міністра Пакистану Беназір Бхутто і закликав пакистанців розвивати демократичний процес. США жорстко засуджують цей підлий акт, звершений терористами, які прагнуть крові і намагаються підірвати демократію в Пакистані, заявив Дж. Буш. Він закликав пакистанців продовжувати демократичні процеси, додавши, що США будуть стояти «на боці пакистанського народу в його боротьбі з тероризмом і екстремізмом».

ЄС[ред.ред. код]

Верховний представник ЄС з питань загальної зовнішньої політики і політики безпеки Хавьєр Солана та інші чільники ЄС також засудили вбивство лідера Пакистанської народної партії: Я шокований вбивством колишнього прем'єр-міністра Пакистана Бхутто, довершеним сьогодні в Равалпінді. Я засуджую цей ганебний акт в найжорсткішій формі" відмітив Солана. Він висловив переконання, що терористичний акт, здійснений сьогодні, направлений на дестабілізацію ситуації в країні і на руйнування демократичних процесів, які ледве почали поновлюватися в цій країні. Солана також закликав народ Пакистану стриматися від жорстокості і відмітив необхідність зберегти спокій і стабільність в країні.

Посилання[ред.ред. код]

Попередник: State emblem of Pakistan.svg
Прем'єр-міністр Пакистану
2 грудня 19886 серпня 1990
Наступник:
Мохаммед Хан Джунеджо
Гулам Мустафа Джатой
Попередник:
19 жовтня 1993 — 5 листопада 1996
Наступник:
Моінуддин Ахмед Куреші
Малік Мірадж Халід