Збройні сили Пакистану

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Збройні сили Пакистану
урду پاک مسلح افواج
Flag of the Pakistani Army.svg
Роди військ
Керівництво
Штаб: Пакистан Пакистан
Штат
Активні службовці: 1 451 000[1]
Витрати та промисловість
Історія
Засновані: 1947

Пакиста́нські збройні си́ли (урду پاک مسلح افواج) — військова організація Ісламської Республіки Пакистан, призначена для оборони Республіки, захисту свободи й незалежності Пакистану, одне з найважливіших знарядь політичної влади. Збройні сили Пакистану займають 7 місце у світі за чисельністю[2]. Пакистанські збройні сили було утворено після того, як країна здобула незалежність від Британської імперії 1947 року.

З моменту набуття незалежності збройні сили Пакистану брали участь у 4 війнах із сусідньою Індією та в прикордонному конфлікті з Афганістаном. Пакистанські дивізії та бригади були присутніми у деяких арабських країнах під час арабо-ізраїльських війн, а також брали участь у збройних діях на боці коаліції в першій війні у Перській затоці[3]. Нині тривають бої проти талібів на північному заході Пакистану. В цьому регіоні проводились крупні військові операції, такі як Взяття Вани і Наступ в Оракзаї.

Окрім конфліктів, збройні сили Пакистану беруть активну участь у місіях ООН та відіграли важливу роль у порятунку американських солдат із Могадишо 1993 року.

Президент Пакистану є верховним головнокомандувачем збройних сил Пакистану.

Зміст

Загальні відомості [ред.]

Збройні сили Пакистану[4]
Види збройних сил:
Сухопутні війська (включаючи Національну гвардію),
Військово-морські сили (включаючи морську піхоту),
Військово-повітряні сили,
Берегова охорона
Призивний вік і порядок комплектування: Збройні сили Пакистану комплектуються на добровільних засадах особами чоловічої статі у віці від 17 до 23 років; станом на 2009 рік у флоті та авіації Пакистану є жінки-військовослужбовці.
Людські ресурси, доступні для військової служби: чоловіки у віці 16-49: 45 829 360

Жінки у віці 16-49: 41 716 682 (оцінка 2010)
Людські ресурси, придатні до військової служби: чоловіки у віці 16-49: 35 774 936

Жінки у віці 16-49: 34 572 451 (оцінка 2010)
Людські ресурси, які щороку досягають призивного віку: чоловіки: 2 144 574

жінки: 2,000,479 (оцінка 2010)
Військові витрати — відсоток від ВВП: 3 % (2006)

46 місце у світі[5]

Організаційна структура [ред.]

Військові з'єднання [ред.]

  • Корпуси: корпус у сухопутних війська Пакистану складається з двох та більше дивізій. Ним командує генерал-лейтенант. Нині пакистанська армія налічує 9 корпусів.
  • Дивізії: кожна дивізія знаходиться під командуванням генерал-майора та має у своєму складі три бригади. Піхота, артилерія, сапери та підрозділи зв'язку йдуть у доповнення до логістики (постачання й обслуговування) з метою забезпечення незалежної діяльності. За винятком дивізій, що діють у горах, всі дивізії мають, принаймні, одну танкову частину, деякі з них навіть більше — залежно від роду їхньої діяльності. Піхотна дивізія — найбільша за чисельністю. До складу дивізії, як правило, входять три піхотні бригади. Разом у сухопутних військах Пакистану є 19 піхотних дивізій, дві бронетанкові та 1 артилерійська дивізія.
  • Бригади: бригада перебуває під командуванням бригадного генерала і складається з 3-х чи більше батальйонів різних родів військ. Окрема бригада складається з артилерійських, піхотних, механізованих підрозділів та підрозділів підтримки й забезпечення. Така бригада не може бути частиною дивізії та перебуває під безпосереднім командуванням корпусу.
  • Полки: кожним полком командує полковник і має у своєму складі приблизно від 600 до 900 солдат. Ця цифра змінюється залежно від роду діяльності полку. Полк складається з трьох або чотирьох батарей, кожною з яких командує майор і складається з окремих підрозділів (які у свою чергу поділяються на взводи та дружини).[8]

Роди військ [ред.]

  • Бронетанковий корпус[9]
  • Артилерія[9]
  • Армійська ППО[9]
  • Інженерія[9]
  • Армійський авіакорпус[9]
  • Піхота[9]
    • Панджабський полк[9]
    • Белудзький полк[9]
    • Полк прикордонних сил[9]
    • Полк Вільного Кашміру[9]
    • Сіндський полк[9]
    • Північний легкопіхотний полк[9]

Пакистанський флот налічує близько 24000 чоловік персоналу і ще 5000 перебувають у резерві[10]. ВМС включають до свого складу невеликий відділ військово-морської авіації 2-тисячний загін воєнізованої берегової охорони, який захищає виняткову економічну зону Пакистану[10]. ВМС включають до свого складу також Групу спеціального призначення командос, а також підрозділ морської піхоти, які розміщуються в місті Карачі. Бійці спецназу та морські піхотинці разом налічують близько 2000 особового складу. Пакистанський флот, останнім часом, почав задіяти жінок на бойових позиціях та на адміністративних посадах, ставши одним з небагатьох флотів ісламських республік, які пішли на це.[11]

У ВПС служать 65 000 солдат та офіцерів (включаючи 3 000 пілотів). Є близько 925 бойових, транспортних та навчальних літаків[12].

На чолі батальйонів берегової охорони стоять офіцери у званні підполковників, прикомандировані з армії. Батальйони дислокуються у таких містах:

Законодавство про збройні сили [ред.]

Відповідно до конституції Пакистану армія відповідає за проведення військових операцій. Глава 2, частина XII конституції таким чином визначає мету і призначення збройних сил:[13]

  • Під управлінням федерального уряду збройні сили мають захищати Пакистан від зовнішньої агресії чи загрози війни.
  • За необхідності, збройні сили Пакистану зобов'язані надати допомогу цивільній владі в межах правових норм.

Історія [ред.]

1947–1958 [ред.]

Див. також: Перша індо-пакистанська війна

Після розподілу Британської Індії Пакистан отримав шість танкових, вісім артилерійських і вісім піхотних полків, Індія ж отримала 12 танкових, 40 артилерійських і 21 піхотний полк.[14] Остерігаючись, що Індія захопить Кашмір — іррегулярні сили кашмірців: скаути й племінні групи виступили проти Магараджі Кашміру 1947 року. Це призвело до індо-пакистанської війни 1947 року. Регулярні частини збройних сил Пакистану почали брати участь у конфлікті пізніше, але були зупинені після того, як начальник штабу Армії, британський офіцер Френк Мессерві, відмовився підкорятись наказам пакистанського лідера Джинни.[14] Після припинення вогню до конфлікту втрутилась ООН. Пакистан зайняв північно-західну частину Кашміру, а Індія всі решту.

У травні 1954 року в Карачі між США і Пакистаном було підписано двосторонню угоду про військову допомогу[15].

У 1950-их роках після підписання зі Сполученими Штатами та Великою Британією двох угод про взаємну оборону збройні сили Пакистану отримали значні обсяги військової та економічної допомоги.

1954 року Пакистан вступив у блок під назвою Багдадський пакт, який згодом отримав назву Організація центрального договору. Також Пакистан вступив до Організації договору Південно-Східної Азії[16].

1958–1969 [ред.]

Див. також: Друга індо-пакистанська війна

Вперше збройні сили захопили владу в Пакистані 1958 року, коли генерал Айюб Хан прийшов до влади в результаті безкровного перевороту. Напруженість у стосунках з Індією тривала й у 1960-их, коли почали відбуватись перестрілки на кордоні. 1965 року Пакистан розпочав Операцію Гібралтар, це була спроба захопити Кашмір, яка за підсумком вилилась у Індо-пакистанську війну 1965 року.[17] Після того, як збройні сили Пакистану проникли на територію сусідньої держави, Індія почала масштабний контрнаступ і в результаті тритижневих боїв втрутилась ООН. Між Індією та Пакистаном була підписана Ташкентська декларація, в результаті війни не відбулось жодних територіальних змін.

1969 року сталось повстання проти генерала Айюб Хана, в результаті останній залишив свій пост пост президента на користь генерала Яхья Хана.

1969–1977 [ред.]

Див. також: Війна за незалежність Бангладеш

За часів правління генерала Яхья Хана бенгальський народ Східного Пакистану протестував проти різних політичних та економічних умов, які були встановлені для них Західним Пакистаном. Зрештою у Східному Пакистані спалахнули масові громадянські заворушення. Хоча збройні сили намагались придушити повстання і припинити убивства кількох десятків тисяч громадян бенгальськими повстанцями[18], проте кількість інцидентів, пов'язаних із порушеннями прав людини, не зменшувалась. Індія надала допомогу борцям за незалежність Бангладеш і здійснила вторгнення до Східного Пакистану у грудні 1971 року.[19] Положення пакистанських військовиків у Східному Пакистані було вкрай важким, 16 грудня 1971 року близько 90 тисяч солдат і державних службовців Західного Пакистану здались у полон Індійській Армії. Серед них було близько 55 тисяч військовослужбовців та близько 35 тисяч державних і цивільних службовців. Східний Пакистан відколовся від Західного, і став незалежною державою під назвою Народна Республіка Бангладеш.

1977–1999 [ред.]

Див. також: Каргільська війна
Каргіл

1977 року збройні сили Пакистану здійснили ще один державний переворот і до влади прийшов генерал Мухаммед Зія-уль-Хак. Зульфікар Алі Бхутто був визнаний винним в убивстві політика на ім'я Касурі. Зрештою Зульфікара повісили, а його дочку Беназір посадили до в'язниці. Зія-уль-Хак не дотримався своєї обіцянки щодо проведення демократичних виборів упродовж 90 днів, і керував країною в якості військового диктатора до самої своєї смерті в авіакатастрофі 1988 року.

Збройні сили Пакистану також допомогли уряду Саудівської Аравії у відновленні контролю над Кааба за допомогою французьких командос. Також пакистанці допомогли саудитам відбити у повстанців мечеть, в ході боїв було вбито 250 терористів і 600 було поранено[20]. Пакистанці взяли участь у цій операції після того, як Саудівська Аравія провалила штурм власними силами, втративши 127 солдат[20].

В середині 1970-их років збройні сили Пакистану брали участь у боротьбі з повстанням в Белуджистані. Різні угрупування белуджів прагнули незалежності або принаймні більшої автономії в Пакистані. Проти сепаратистів було розпочато воєнні дії за наказом уряду Зульфікара Бхутто, але збройні сили зазнали чималих втрат. Коли Бхутто було усунуто, повстання було остаточно придушено і провінція повернулась до нормального життя[21].

1981 року США надали Пакистану військово-економічну допомогу в обсязі 3,2 млрд доларів[22].

1999 — теперішній час [ред.]

Див. також: Вазиристанська війна
Пакистанський солдат
Генерал Ашфак Парвез Кайані

У жовтні 1999 року збройні сили Пакистану, вже вчетверте у своїй історії, скинули демократично обраний уряд. Це потягнуло за собою додаткові економічні санкції відносно до Пакистану. В результаті безкровного перевороту до влади прийшов генерал Первез Мушарраф. Мушарраф пішов з посту президента в серпні 2008 року. 30 липня 2009 року Верховний суд Пакистану постановив, що запровадження генералом Мушаррафом режиму надзвичайного стану 2007 року, було неконституційним.[23]

Після 11 вересня 2001 року Пакистан приєднався до очолюваної США війни з терором і допоміг збройним силам Сполучених Штатів у боротьбі з «Талібаном» — негайно відрядивши 72 000 солдат на західний кордон Пакистану з метою взяти у полон чи ліквідувати бойовиків Талібану й Аль-Каїди, які втекли з Афганістану.

На північно-західному фронті Пакистан тримав гарнізон військ на військових базах і фортах в районах проживання племен. У травні 2004 року відбулись сутички між пакистанськими військами та Аль-Каїдою, до якої приєднались інші бойовики з числа місцевих жителів. Тим не менше, наступ Пакистану проти талібів у Вазиристані було погано скоординовано і збройні сили зазнали значних втрат, до того ж Пакистан не форсував події й надавав слабку фінансову підтримку наступу.

Війна з Талібаном залишалась позиційною до 2009 року. Тоді пакистанська армія перейшла у фазу активного наступу й він дав свої плоди. Таліби залишали один укріплений форт за іншим і зазнавали важких втрат. 30-тисячне угрупування збройних сил висунулось у трьох напрямках на Південний Вазиристан. Таліби виявились неспроможними протистояти пакистанцям і програли битву за цей регіон. Південний Вазиристан повернувся до конституційного поля країни[24]. У березні 2010 року почались важкі бої за іншу повсталу провінцію — Оракзай. Талібан втратив уже понад 2000 бойовиків і відступив з Оракзаї в бік останньої частини своєї самопроголошеної держави — Північного Вазиристану[25]. Нині збройні сили Пакистану намагаються вибити талібів з усієї території Пакистану.

У Белуджистані 2005 року відбулись невеликі сутички між сепаратистами і військами Пакистану. Белуджі та їхній вождь Наваб Акбар Бугті вимагали більшої автономії для Белуджистану, більшої компенсації за ресурси, які використовує Пакистан і критикували уряд за відсутність фінансування регіону. В результаті спецоперацій пакистанського спецназу практично всі лідери белуджів були знищені, нині конфлікт не має загострень, збройні сутички є вкрай рідкими.[21]

Воєнізовані формування [ред.]

Техніка та озброєння сухопутних військ [ред.]

Стрілецька зброя [ред.]

Пістолет ТТ
РПГ-7
Steyr SSG69
Пакистанський рейнджер з MP5
Зброя Примітки
Пістолети
Австрія Glock 17
Австрія Glock 26
Німеччина HK P7
СРСР ТТ
Пістолет-кулемети й карабіни:
Німеччина Heckler & Koch MP5 Випускається Пакистаном за ліцензією.
Бельгія FN P90
Автомати
КНР Type 56 Китайський автомат на базі АКМ.[26]
Росія АК-101
Росія АК-103
Бельгія FN F2000
США M4
Гвинтівки
Німеччина Heckler & Koch G3
Гранати
США M67 grenade
Снайперські гвинтівки
Німеччина HK PSG1 [26]
США Barrett M82
Австрія SSG69 [26]
Азербайджан IST Істіглал
Кулемети
Бельгія FN MAG
Бельгія FN Minimi
Німеччина MG3 Випускається Пакистаном за ліцензією.[27]
СРСР РПД
Гранатомети
Швеція Carl Gustaf M2
США Mk 19 grenade launcher
СРСР РПГ-7 Випускається Пакистаном за ліцензією.
СРСР РПГ-29
СРСР РПГ-2

Бронетехніка [ред.]

Бронетехніка на озброєнні сухопутних військ Пакистану
Найменування Тип Країна-
виробник		 Роки випуску На озброєнні з Кількість на озброєнні Станом на Примітки
Танки
«Аль-Халід» основний бойовий танк КНР / Пакистан 45[28] 2010 Al Khalid II — з часом стане основним бойовим танком Пакистану[29]
Т-80УД основний бойовий танк Україна 320[30] 2010 Закуплені у період між 1997 і 2002 роками[31]
Тип 85-IIAP / Тип 85-III основний бойовий танк КНР 275+[32] 2010
«Аль-Заррар» середній танк Пакистан 400[12] 2010 Модернізація танків Тип 59
Тип 69-II середній танк КНР / Пакистан 400[33] 2010 Вироблявся Пакистаном за ліцензією[34]
Тип 63 легкий плаваючий танк КНР 50[35]
Тип 59 середній танк КНР 1100[36] 2010 Всі у резерві/на консервації[37]
Т-54/55 середній танк СРСР 51[38] 2010 1300 в резерві/на консервації[39]
M48A5 середній танк США 270[40] 2010 Всі в резерві/на консервації[41]

  • Т-80

  • Тип 85

  • «Аль-Заррар»

  • Тип 69-II
Бойові машини піхоти та бронетранспортери
«Аль-Хамза» бойова машина піхоти Пакистан немає даних
«Аль-Фахд» бойова машина піхоти Саудівська Аравія немає даних
M113 бронетранспортер США 1100[42] 2010
«Талха» / «Саад» бронетранспортер Пакистан 2000[43] 2010
БТР-70[44] бронетранспортер СРСР 120[45] 2010
UR-416 бронетранспортер Німеччина 46[46] 2010

  • M113

  • БТР-70

  • UR-416

Протитанкові ракетні комплекси [ред.]

Артилерія [ред.]

M109 (САУ)
M110 Howitzer
Назва Калібр Кількість у строю Примітки
Самохідна артилерія
США M110 (САУ) 203 мм 60 Гусеничні шасі[12]
США M109 (САУ) 155 мм 200 Гусеничні шасі[50]
США M109А4 155 мм 350 Гусеничні шасі[50]
США M109A5 155 мм 115 Гусеничні шасі[51][52]
48 одиниць техніки було поставлено в лютому 2010 року.[53]
КНР NORINCO SH1 155 мм ~90 6х6 колісне шасі[54]
Реактивні системи залпового вогню
КНР A-100 300 мм 52[12]
КНР WS-1B 400 мм 6х6 колісне шасі[55]
Пакистан KRL 122 122 мм 6х6 колісне шасі[56]
Буксована артилерія
США M115 203 мм 28[12]
Туреччина Panter Howitzer 155 мм  ?[57]
США M198 155 мм 148[12] 119 було поставлено Пакистану 1997 року.[58]
США M114 155 мм 144[12]
КНР Type 59I 130 мм 410[12]
КНР Тип 54 122 мм 490[12]
КНР Type 60 122 мм 200[12]
США М101 105 мм 216[12]
КНР Тип 56 85 мм 200[12]

Вертольоти [ред.]

Мі-171
Bell UH-1 Iroquois
Марка вертольота Кількість у строю Примітки
США AH-1F/S Cobra ~16[59] Одна ескадрилья була закуплена Пакистаном 2010 року.[60]
США AH-1S Cobra 17[59]
США AH-1F Cobra 18[59][61]
Франція Aérospatiale SA.330 Puma 30[62]
Росія Мі-171 92[59]
США Bell 206 10-12[59][62]
США Bell 407 45[59]
США Bell 412 26[63]
США Bell UH-1 Iroquois 40[59]
Франція Sud-Aviation Alouette III 7[64]
Франція Eurocopter Aérospatiale SA 315B Lama II 15[65]

Протиповітряна оборона [ред.]

Переносні зенітно-ракетні комплекси
Пересувні зенітно-ракетні комплекси
Автоматичні зенітні гармати

Техніка та озброєння військово-повітряних сил [ред.]

Дані про техніку та озброєння ВПС Пакистану взято зі сторінки журналу Aviation Week & Space Technology.[66]

Тип Виробництво Призначення Кількість Примітки
Бойові літаки
Shenyang FT-5 КНР КНР навчальний винищувач 25
Shenyang FT-6 КНР КНР навчальний винищувач 8
Chengdu F-7P

Chengdu F-7PG

GAIC FT-7P

GAIC FT-7PG

 КНР КНР

КНР КНР

КНР КНР

КНР КНР

 винищувач

винищувач

навчальний винищувач

навчальний винищувач

 104

57

15

6
Chengdu JF-17

Pakistan Aeronautical Complex JF-17

 КНР КНР

Пакистан Пакистан

 багатоцільовий винищувач

Багатоцільовий винищувач

 6

2
Dassault-Breguet Mirage III-DP

Dassault-Breguet Mirage III-EP

Dassault-Breguet Mirage III-O

Dassault-Breguet Mirage III-OD

Dassault-Breguet Mirage III-RP

 Франція Франція

Франція Франція

Франція Франція

Франція Франція

Франція Франція

 навчальний винищувач

багатоцільовий винищувач

багатоцільовий винищувач

навчальний винищувач

розвідувальний літак

 2

18

43

7

12

 

 

колишні австралійські літаки

колишні австралійські літаки

 
Lockheed F-16A

Lockheed F-16B

 США США

США США

 багатоцільовий винищувач

навчальний винищувач

 22

13
Dassault-Breguet Mirage 5-PA

Dassault-Breguet Mirage 5-DPA

 Франція Франція

Франція Франція

 винищувач-бомбардувальник

навчально-бойовий

 2

49
Nan Chang A-5 КНР КНР штурмовик 40
Транспортні літаки
Airbus A310-300 Європейський Союз Європейський Союз транспортний літак 1
Airtec-Aircraft Tech Ind. CN-235 Іспанія Іспанія транспортний літак 2
Beech Baron 55 США США загального призначення 1
Boeing 707-300B

Boeing 707-340C

 США США

США США

 транспортний літак

транспортний літак

 1

1
Cessna 560 США США VIP транспорт 1
Dassault-Breguet Falcon 20E Франція Франція VIP транспорт 3
Fokker F27-200 Нідерланди Нідерланди транспортний літак 1
Harbin Y-12 КНР КНР транспортний літак 2
IPTN CN-235 Іспанія Іспанія транспортний літак 4
Lockheed C-130B

Lockheed C-130E

 США США

США США

 транспортний літак

транспортний літак

 5

1
Lockheed L-100-20 США США транспортний літак 1
Piper PA-34 США США VIP транспорт 2
Навчальні літаки
Cessna T-37B

Cessna T-37C

 США США

США США

 навчально-тренувальний

навчально-тренувальний

 7

6
HAIG/PAC K-8 КНР КНР Пакистан Пакистан навчально-бойовий 12
Pakistan Aeronautical Complex Mushshak Пакистан Пакистан навчально-тренувальний 20
Pakistan Aeronautical Complex Super Mushshak Пакистан Пакистан навчально-тренувальний 16
Вертольоти
Aerospatiale SA 316A

Aerospatiale SA 316B

 Франція Франція

Франція Франція

 багатоцільовий вертоліт

багатоцільовий вертоліт

 6

14
Aerospatiale SA 330J Франція Франція транспортний вертоліт 25

Техніка та озброєння військово-морських сил [ред.]

Тип Номер вимпелу Найменування У складі флоту Стан Примітки
Підводні човни[67]
підводний човен типу «Агоста» 70
S135
 PNS/М «Хашмат» з 19 лютого 1979 года[68]
в строю
 колишня Flag of South Africa 1928-1994.svg «Astrant»
підводний човен типу «Агоста» 70
S136
 PNS/М «Хурмат» з 18 лютого 1980 року[68]
в строю
 колишня Flag of South Africa 1928-1994.svg «Adventurous»
підводний човен типу «Агоста» 90Б
S137
 PNS/М «Халід» з 6 вересня 1999 року[69]
в строю
підводний човен типу «Агоста» 90Б
S138
 PNS/М «Саад» з 13 грудня 2003 року[69]
в строю
підводний човен типу «Агоста» 90Б
S139
 PNS/М «Хамза» з 26 вересня 2008 року[69]
в строю
Фрегати (у ВМС Пакистану класифікуються як «ескадрені міноносці»)[70][71]
фрегати типу 21
D181
 PNS «Тарік»
немає даних
в строю
 колишній Велика Британія Велика Британія HMS «Ambuscade» (F172)
фрегати типу 21
D182
 PNS «Бабур»
немає даних
в строю
 колишній Велика Британія Велика Британія HMS «Amazon» (F169)
фрегати типу 21
D183
 PNS «Хайбар» з 1994 року[70]
в строю
 колишній Велика Британія Велика Британія HMS «Arrow» (F173)
фрегати типу 21
D184
 PNS «Бадр»
немає даних
в строю
 колишній Велика Британія Велика Британія HMS «Alacrity» (F174)
фрегати типу 21
D185
 PNS «Тіппу Султан»
немає даних
в строю
 колишній Велика Британія Велика Британія HMS «Avenger» (F185)
фрегати типу 21
D186
 PNS «Шах Джахан»
немає даних
в строю
 колишній Велика Британія Велика Британія HMS «Active» (F171)
Фрегати
Фрегати класу F-22P
F251
 PNS «Зульфікар» з 30 липня 2009 року[72]
в строю
Фрегати класу F-22P
F252
 PNS «Шамшир» з 23 січня 2010 року[73]
в строю
Фрегати класу F-22P
F253
 PNS «Саїф»
немає даних
на ходових випробуваннях
Фрегати класу F-22P
F254
немає даних
немає даних
будується
Мисливці за мінами[74]
мисливець за мінами типу «Tripartite»
M166
 PNS «Мунсіф» з 26 жовтня 1992 року[74]
в строю
 колишній Франція Франція «Sagittaire» (M650)
мисливець за мінами типу «Tripartite»
M167
 PNS «Мухафіз» з 18 вересня 1996 року[74]
в строю
мисливець за мінами «Tripartite»
M168
 PNS «Муджахід» з 9 липня 1998 року[74]
в строю

Техніка та озброєння берегової охорони [ред.]

Бойовий склад:[75]

  • Корвети (все були збудовані у Китаї)
    • MSS VEHDAT
    • MSS NUSRAT
    • MSS REHMAT
    • MSS BARKAT
  • Патрульні катери
    • MSS SADAQAT
    • MSS RAFAQAT
    • MSS SABQAT

Міжнародне співробітництво [ред.]

Пакистанські збройні сили зробили найбільший за чисельністю військовослужбовців внесок до миротворчих місій ООН. Понад 10 000 пакистанських військовослужбовців були відряджені до гарячих точок у всьому світі[77].

Участь збройних сил Пакистану в миротворчих місіях ООН [ред.]

В таблиці подано колишні та нинішні дислокації Пакистанських збройних сил з підтримки миру в місіях ООН.

Дата Місце дислокації Місія
З серпня 1960 до травня 1964 Конго Пакистанські війська були частиною операцій ООН в Конго (ОНУК). Їхня місія полягала в забезпеченні прикриття виведення бельгійських колоніальних військ і допомога у здійсненні плавного переходу Конго на самоврядування.[78]
З жовтня 1962 до квітня 1963 Західна Нова Гвінея Понад 600 пакистанських військовослужбовців були частиною контингенту ООН, який було розгорнуто з метою забезпечення плавного виведення голландських колоніальних військ із Західної Нової Гвінеї, після якого уряд Індонезії взяв цей регіон під свій контроль.[78]
Березень 1991 Кувейт Після війни у Перській затоці Пакистанський інженерний корпус здійснював відновлення інфраструктури на кувейтському острові Бубіян, який розташований на північ від столиці Кувейту.[78]
З березня 1992 до березня 1996 Боснія та Герцеговина Пакистан виділив два батальйони сухопутних військ для забезпечення безпеки й захисту різних агентств ООН, організацій та співробітників, що там працюють, а також надав гуманітарну допомогу й медичне обслуговування для місцевого населення.[78]
З квітня 1992 до березня 1995 Сомалі Пакистан виділив понад 7200 військовослужбоців для гуманітарної місії ООН в Сомалі. Вони активно брали участь у підтримці миру, наданні гуманітарної допомоги населенню в регіоні, брали участь у сутичках з бойовиками. 39 пакистанських миротворців загинули в боях із сомалійськими повстанцями. Пакистанські миротворці також відіграли важливу роль у порятунку військовослужбовців США, коли ті потрапили в оточення бойовиків під час Битви в Могадишо.[78]
З травня 1996 до серпня 1997 Словенія Пакистан відрядив 1000 військовослужбовців сухопутних військ у розпорядження Тимчасової адміністрації ООН у Східній Словенії. Вони забезпечували безпеку й не допускали подальших бойових дій між сербами та хорватами.[78]
2003 рік Гаїті Солдати збройних сил Пакистану брали участь у даній місії ООН.[78]
З січня 2001 до січня 2004 Східний Тимор Пакистан відрядив 2-тисячний контингент військ, до якого увійшов інженерний батальйон. Цей підрозділ допомагав уряду Східного Тимора розмінувати територію після громадянської війни.[78]
З червня 2003 до грудня 2004 Сьєрра-Леоне 1500 солдат збройних сил Пакистану брали участь в місії ООН.[78]
З січня 2005 до грудня 2006 Бурунді 2000 солдат збройних сил Пакистану брали участь в місії ООН.[78]
З травня 2006 донині Ліберія 1600 солдат збройних сил Пакистану беруть участь в місії ООН.[78]

Галерея [ред.]

  • Військово-морський флот Пакистану

  • Кавалерійська Гвардія

  • Honour Guard at Aiwan-e-Sadr.jpeg
  • Mike Mullen reviews Pakistani troops.jpg
  • Honour Guard Aiwan-e-Sadr.jpeg

  • Пакистанська версія MG3

  • Офіцери Росії та Пакистану в Нігерії

Примітки [ред.]

  1. ↑ The Military Balance 2010, p. 367, International Institute for Strategic Studies (London, 2010).
  2. ↑ Book shines light on Pakistan military's '£10bn empire' | World news | The Guardian
  3. ↑ «Gulf War Coalition Forces (most recent) by country» (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-17. 
  4. ↑ Military of Pakistan, CIA — The World Factbook
  5. ↑ Pakistan
  6. ↑ «Special Service Group (Army)» (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-17. 
  7. ↑ а б в г д е ж и к «Special Service Group (Army)» (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  8. ↑ «" Subdivisions of the army"». Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-17. 
  9. ↑ а б в г д е ж и к л м н Fighting & Supporting Arms
  10. ↑ а б :: Malaya — The National Newspaper ::
  11. ↑ http://www.thenews.com.pk/update_detail.asp?id=15213
  12. ↑ а б в г д е ж и к л м н «Pakistan Air Force Equipment». GlobalSecurity.org. Процитовано 2012-05-17. 
  13. ↑ «Chapter 2. Armed Forces» (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-17. 
  14. ↑ а б Talbot, Ian. «Pakistan: A Modern History». Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-17. 
  15. ↑ Марек Хегмаєр. За союз — зброю. Двосторонні союзницькі угоди США 1950–1978. М., Воениздат, 1982. стор.48 (рос.)
  16. ↑ Nigel Kelly, The History and culture of Pakistan, pg. 143–144, ISBN 1-901458-67-9
  17. ↑ Yeager, Chuck. «Yeager : An Autobiography». Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-17. 
  18. ↑ ««Stateless Refugees and the Right to Return: the Bihari Refugees of South Asia, Part 1»» (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-17. 
  19. ↑ «Gen. Tikka Khan, 87; 'Butcher of Bengal' Led Pakistani Army» (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-17. 
  20. ↑ а б Robin B. Wright (2001). «Sacred rage: the wrath of militant Islam» (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-17. 
  21. ↑ а б «Unrest simmers in Pakistan province» (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-17. 
  22. ↑ Марек Хагмаєр. За союз — зброю. Двосторонні союзницькі угоди США 1950–1978. М., Воениздат, 1982. стор.9 (рос.)
  23. ↑ «Musharraf Decree in ’07 Was Illegal, Court Rules» (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  24. ↑ «Pakistan anti-Taliban offensive in S Waziristan 'over'» (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  25. ↑ «Press Release» (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  26. ↑ а б в «Special Service Group (Army)» (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  27. ↑ «Machine Gun MG3» (англійською). Процитовано 2012-05-18. 
  28. ↑ Military Balance 2010, стор. 368
  29. ↑ «Pakistan Pushes Armor Upgrades» (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  30. ↑ Military Balance 2010, стор. 368
  31. ↑ «Pakistan Army Equipment» (англійською). Процитовано 2012-05-18. 
  32. ↑ Military Balance 2010, стор. 368
  33. ↑ Military Balance 2010, стор. 368
  34. ↑ «NORINCO Type 69 MBT» (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  35. ↑ «Select which supplier(s) and recipient(s) to include» (англійською). Архів оригіналу за 2011-01-31. Процитовано 2012-05-18. 
  36. ↑ Military Balance 2010, стор. 368
  37. ↑ Christopher F Foss. Jane's Armour and Artillery 2005-2006. 
  38. ↑ Military Balance 2010, стор. 368
  39. ↑ «T-54 and T-55 MBT's» (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  40. ↑ Military Balance 2010, стор. 368
  41. ↑ Military Balance 2010, стор. 368
  42. ↑ Military Balance 2010, стор. 368
  43. ↑ «Talha» (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  44. ↑ «BTR-70 Armoured Personnel Carrier» (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  45. ↑ Military Balance 2010, стор. 368
  46. ↑ Military Balance 2010, стор. 368
  47. ↑ «NORINCO Red Arrow 8» (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  48. ↑ «Foreign Military Sale: Pakistan - TOW-2A Anti-Armor Guided Missiles» (англійською). Архів оригіналу за 2012-02-16. Процитовано 2012-05-18. 
  49. ↑ «MILAN ATGM» (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  50. ↑ а б «155-mm M109 SP howitzer» (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  51. ↑ «Major U.S. Arms Sales and Grants to Pakistan Since 2001» (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  52. ↑ «Pakistan Expands M109 Fleet» (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  53. ↑ «U.S. delivers 48 field artillery cannons to Pakistan Army» (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  54. ↑ «SH1» (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  55. ↑ «KRL 122 mm (30-round) MRLS» (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  56. ↑ «WS-1B 320 mm Multiple Rocket Launcher» (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  57. ↑ «155mm Towed Howitzer (PANTER)» (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  58. ↑ «M198 - 155 mm Howitzer» (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  59. ↑ а б в г д е ж «Directory: world air forces» (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  60. ↑ «Modern Cobra helicopters handed over to Pakistan by US» (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  61. ↑ «U.S. delivers Eight Cobra Attack Helicopters to Pakistan Army» (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  62. ↑ а б «Army Aviation Aircraft» (англійською). Процитовано 2012-05-18. 
  63. ↑ «US hands over 30 military helicopters to Pakistan» (англійською). Процитовано 2012-05-18. 
  64. ↑ «EUROCOPTER (AEROSPATIALE) ALOUETTE III» (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  65. ↑ «EUROCOPTER (AEROSPATIALE) SA 315B LAMA II» (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  66. ↑ Aviation Week & Space Technology, 2009 World Military Aircraft Inventory, Pakistan
  67. ↑ Submarine Force
  68. ↑ а б Agosta 70
  69. ↑ а б в Agosta 90b
  70. ↑ а б Destroyers
  71. ↑ Destroyers
  72. ↑ Wendell Minnick (2008-04-10). «Pakistan Gets New Chinese Frigate». DefenseNews. Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  73. ↑ App (2010-1-24). «Second F-22 P frigate arrives in Karachi». Daily Times. Процитовано 2012-05-18. 
  74. ↑ а б в г Mine Hunters
  75. ↑ Barkat Class Patrol Craft [PRC Type P58A]
  76. ↑ :: Maritime Security Agency ::
  77. ↑ «"Monthly Summary of Contributors to UN Peacekeeping Operations» (PDF). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 
  78. ↑ а б в г д е ж и к л м «The Pakistan Army In Service Of Peace» (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-11. Процитовано 2012-05-18. 

Посилання [ред.]

ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Збройні сили Пакистану
Збройні сили Пакистану
Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Збройні_сили_Пакистану&oldid=12590462