Абдус Салам
Науко́вець — знавець щонайменше однієї галузі науки, котрий у своїх дослідженнях застосовує винятково наукові методи.
Зміст |
Юридичне визначення[ред.]
Фізична особа, яка має вищу освіту та проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження і отримує наукові та/або науково-технічні результати [1].
Синоніми[ред.]
- учений, вчений
- людина науки (застаріле)
Учений чи науковець?[ред.]
Як зауважують багато з українських мовознавців назви професій українською мовою мають форму іменників (робітник, службовець тощо) на відміну від російської мови, де поширеною є прикметникова форма (рос. рабочий, служащий). Однак замість слова науковець ми вживаємо вчений. Водночас слово вчений усталено вживають і замість науковий у словосполученнях учений секретар, учена рада. Назви наших учених звань, які вже звично співіснують із науковими ступенями, — молодший і старший науковий співробітник (калька з рос. сотрудник). [2]
Іншомовні відповідники та їх походження[ред.]
Англійський відповідник - англ. scientist було запропоновано у 1833 році Вільямом Вевелем (William Whewell) на прохання поета Семюела Колріджа. До того використовували природничий філософ (natural philosopher) або людина науки (men of science). [3]
Посилання[ред.]
- ↑ Закон України „Про наукову і науково-технічну діяльність”
- ↑ Ольга Кочерга. Деякі міркування про шляхи і манівці розвитку української наукової термінології.
- ↑ Див. статтю в англійській вікіпедії.
Див. також[ред.]
Абдус Салам (англ. Abdus Salam; 29 січня 1926, Джанг, Британська Індія (в даний час Пакистан) — 21 листопада 1996, Оксфорд, Великобританія) — пакистанський фізик-теоретик, лауреат Нобелівської премії з фізики за 1979 рік (спільно з Шелдоном Глешоу та Стівеном Вайнбергом).
Коротка біографія[ред.]
В 1946 році закінчив Урядовий коледж Пенджабського університету в Лахорі, вступив до Кембриджського універститету в Англії. В 1949 році захистив магістерську дисертацію. В 1952 році захистив докторську дисертацію з квантової електродинаміки. 1951 року Салам став професором математики Пакистанського Урядового коледжу. В 1954 році повернувся в Кембридж на посаду лектора з математики, а в 1957 у став професором кафедри теоретичної фізики Імперського коледжу в Лондоні. З 1961 року був радником з науки президента Пакистану. C 1964 по 1993роки був директором Міжнародного центру теоретичної фізики в Трієсті (Італія), до створення якого доклав великі зусилля . З 1964 по 1975 роки він був членом, а в 1971–1972 роках — головою Консультативного комітету ООН з науки і техніки . З середини 1950-х років Салам працював над єдиної теорією фундаментальних взаємодій, намагаючись об'єднати електромагнетизм із сильними та слабкими взаємодіями. Використовуючи принцип калібрувальної інваріантності, запропонований Ш. Глешоу, він у 1968 році (незалежно від Стівена Вайнберга) побудував теорію, що об'єднує слабкі й електромагнітні взаємодії в єдину електрослабку взаємодію, і передбачив, що переносниками слабкої взаємодії є (на той час ще не відкриті) заряджені частинки W + ,W — і нейтральна частка Z 0 (відкриті в 1983). У 1979 році "за внесок у побудову об'єднаної теорії слабких і електромагнітних взаємодій між елементарними частками, у тому числі за передбачення слабких нейтральних струмів " спільно з С. Вайнбергом і Ш. Глешоу Салам був удостоєний Нобелівської премії з фізики. Крім Нобелівської премії, Салам був удостоєний премії «Атом для світу» (1968), нагороджений медаллю Максвелла Лондонського фізичного товариства (1961), медаллю Х'юза (1964), Королівської медаллю Лондонського королівського товариства (1978), золотою медаллю Ломоносова АН СРСР (1983) та багатьох інших нагород. Був членом академій наук багатьох країн, у тому числі іноземним членом Академії наук СРСР.
Посилання[ред.]
- Інформація з сайту Нобелівського комітету (англ.)
- А. Салам. «Калибровочное объединение фундаментальных сил». Нобелівська лекція, УФН, тому 132, випуск 2, жовтень 1980
- 52047 .ln-ru Персональна сторінка Абдус Салама на офіційному сайті РАН
|
||||||||||||||||
