Іван Кліма

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. Будь ласка, допоможіть поліпшити переклад.
Іван Кліма
чеськ. Ivan Klíma
Ім'я при народженні чеськ. Ivan Kauders
Народився 14 вересня 1931(1931-09-14)[1][2][…] (92 роки)
Прага, Чехословаччина[4][5][…]
Країна  Чехія
 Чехословаччина[6][7]
Діяльність письменник, есеїст, драматург, журналіст, прозаїк-романіст, педагог, поет, публіцист
Сфера роботи проза
Alma mater Карлів університет і Вища школа економіки (Прага)[8]
Заклад Університет Мічигану
Мова творів чеська
Роки активності 1960 — тепер. час
Членство Českobratrská církev evangelická. Sbor (Vinohrady, Praha, Česko)d[9]
Партія Комуністична партія Чехословаччини
Конфесія Євангельська Чеська Братська Церкваd[10]
Батько Vilém Klímad
Родичі Martin Klímad
Брати, сестри Jan Klímad
У шлюбі з Helena Klímovád
Діти Michal Klímad і Hana Bergmannová Klímovád[11]
Автограф
Нагороди
CMNS: Іван Кліма у Вікісховищі

Іван Кліма, народжений Іван Каудерс (нар. 14 вересня 1931, Прага, Чехословаччина) — чеський письменник і драматург з єврейським корінням[12], син винахідника та світового експерта з потужних двигунів Вілема Кліми. В даний час він разом з Міланом Кундерою та Патріком Оуржедніком є найбільш перекладеними живими чеськими авторами. Почесний громадянин Праги (2016).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Празі, а під час Другої світової війни провів три з половиною роки в Терезінському концтабірі, який йому достався у віці чотирнадцяти років. Його батьки були єврейського походження. Закінчив середню школу, потім Філософський факультет Карлового університету. Після закінчення у 1956 році працював редактором журналу «Květy», a в 1959–1963 роках в Чехословацькому письменницькому видавництві. Потім писав у «Літературних новинах» (чеш. Literární noviny), «Літературних листах» (чеш. Literární listy), (до їх заборони), у журналах «Květen», «Plamen» та Орієнтація".

В 1953 році Кліма вступив до Комуністичної партії, а у 1967 році був виключений з партії. У 1968 році Комуністична партія скасувала його виключення, і хоча він офіційно був у партії, він не брав участі в жодній партійній діяльності[13]. Його остаточно виключили з Комуністичної партії в 1970 році[14].

У 1969 році Кліма виїхав до США, де працював запрошеним професором в Мічиганському університеті. Після повернення в 1970 році він вже був забороненим автором, міг друкуватися лише в самвидаві або засланні, a заробляв на життя професією робітника.

Твори Івана Кліма об'ємні і різножанрові: проза, драми, репортажі, нариси, фейлетони та дитячі книги. У 2013 році він підтримав створення LES (Ліберальної екологічної партії), яку заснував Мартін Бурсік[15].

Творчість[ред. | ред. код]

  • Бездоганний день, 1960 р. — новели на тему самотності
  • Між трьома кордонами, 1960 р. — репортаж про найсхідніший край Словаччини, зображує регіон багатовікової біди
  • Карел Чапек, 1962 — нариси
  • Година мовчання, 1963 — роман
  • Закохані на одну ніч, 1964 рік
  • Візит до безсмертної тітки, 1965 — художній репортаж
  • Клара та двоє панів, 1968 рік
  • Корабель в ім'я надії, 1969
  • Наречений для Марсели, 1969 рік
  • Закохані на добу, 1970
  • Судіть з милостю, самвидав 1976 під назвою «Стоїть, стоїть шибиниця» (Stojí, stoj šibenička), видання 1986, в чехословацькій пресі 1991, на думку критиків, його життєва справа: психологічний роман, розроблений з точки зору сюжету
  • Любовне літо, видання 1979
  • Мій веселий ранок, видання 1979, 1990, іноді також Мій щасливий ранок
  • Мечі наближаються, 1983 , Чехія 1990 р. — нариси
  • Моє перше кохання, 1985
  • Любов і сміття, самвидав 1987, 1988, в чеській в пресі 1990
  • Має золоті ремесла, 1990 іноді також Мої золоті ремесла
  • Чекаючи темряви, чекаючи світла, 1993
  • Останній ступінь конфіденційності, 1996
  • Як далеко сонце, 1999
  • Ні святі, ні ангели, 1999
  • Як пережити процвітання, 2001
  • Він також хоче досягти великого віку, 2001, про життя та творчість Карела Чапека
  • Прем'єр-міністр і Ангел, 2003
  • Моє божевільне століття, Academia 2009, ISBN 978-80-200-1697-3 — Magnesia Litera 2010 для нехудожньої літератури
  • Моє божевільне століття II. Академія 2010 ISBN 978-80-200-1854-0
  • Як не стати вбивцею, Academia 2012, фейлетони

Драма[ред. | ред. код]

  • Замок, 1964, драма кафковського типу
  • Майстер, драма, написана в 1967 році, прем'єра в 1970 році в Нью-Йорку
  • Кондитерська «Міріам», 1968 рік
  • Журі, 1968 рік
  • Америка, 1974, адаптація твору Франца Кафки, написаного разом Павло Когоут
  • Наречений для Марсели, 1969 рік
  • Кімната для двох, 1973 рік
  • Грім, 1973 рік

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

У 2002 році був удостоєний Премії імені Франца Кафки за життєву діяльність і книгу «Великий вік хоче мати великі вбивства», про життя і творчість чеського письменника-фантаста Карела Чапека.

У 2010 році в номінації літературні факти був нагороджений премією «Магнезія Літера» за «Пам'ять мого божевільного століття».

Разом з Іржі Пенашем отримав Премію імені Фердинанда Перутки за 2013 рік[16].

З 2016 року Почесний громадянин Праги.

Родина[ред. | ред. код]

Брат: Ян Кліма — чеський фізик, письменник і перекладач.

Дружина — Гелена Клімова, чеський аналітик, психотерапевт, публіцист, підписант Хартії 77.

Діти: Міхал Кліма — чеський журналіст, видавець та менеджер ЗМІ, Голова правління Фонду фінансування жертв Голокосту та заступник голови правління Фонду фінансування незалежної журналістики; донька — Гана Павлатова.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Encyclopædia Britannica
  2. ↑ Filmportal.de — 2005.
  3. ↑ Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #11897954X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ Czech National Authority Database
  6. ↑ а б Evidence zájmových osob StB
  7. ↑ Evidence zájmových osob StB
  8. ↑ Кліма І. Moje šílené století — Academia, 2009. — С. 155. — 536 с. — ISBN 978-80-200-1697-3
  9. ↑ Кліма І. Moje šílené století — Academia, 2009. — С. 100. — 536 с. — ISBN 978-80-200-1697-3
  10. ↑ Кліма І. Moje šílené století — Academia, 2009. — С. 17, 99, 100. — 536 с. — ISBN 978-80-200-1697-3
  11. ↑ Dictionary of Czech literature after 1945 — Ústav pro českou literaturu AV ČR.
  12. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 11 грудня 2013. Процитовано 12 квітня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  13. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 12 квітня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  14. ↑ Spisovatel Ivan Klíma na šílené století připraven nebyl. Teď už je. Idnes.cz. 8 липня 2009. Архів оригіналу за 13 липня 2009. Процитовано 12 квітня 2021.
  15. ↑ Citace elektronického periodika, Bursík zakládá stranu LES. Fandí mu Švejnar či Horáček, Týden.cz, вид. 2013-08-27, дата доступу 2016-06-30. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 12 квітня 2021.
  16. ↑ Citace elektronického periodika, Aust, Ondřej, Cenu Ferdinanda Peroutky dostali Ivan Klíma a Jiří Peňás, Mediář, вид. 2014-02-06, дата доступу 2014-02-07. Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 12 квітня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іван_Кліма&oldid=35785865