Карел Чапек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

'Курсивний текст'

Карел Чапек
Karel Čapek
Karel capek.jpg
Дата народження 9 січня 1890(1890-01-09)
Місце народження Малі Святоновиці, Богемія, Австро-Угорщина (зараз Чехія)
Дата смерті 25 грудня 1938(1938-12-25) (48 років)
Місце смерті Прага, Чехословаччина (зараз Чехія)
Національність чех
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина,
Мова творів чеська
Рід діяльності прозаїк і драматург
Magnum opus: «Війна з саламандрами»
Автограф Автограф — Карел Чапек

Ка́рел Ча́пек (чеськ. Karel Čapek; *9 січня 1890 — †25 грудня 1938) — чеський письменник. Найвідоміші його твори: збірки оповідань та казок, роман «Війна з саламандрами», п'єси «Біла хвороба», «Мати», «З життя комах», «Засіб Макропулоса», «R.U.R.». Вигадав та поширив слово «робот».

Біографія[ред.ред. код]

Народився Карел в селі Малі Святоновиці на східному краї Богемії. Незабаром після його народження родина переїхала до фабричного містечка Упіце, де батько відкрив приватну хірургічну практику. Хлопчиком Карел часом супроводжував батька, коли той відвідував пацієнтів.

Мати була вельми емоційною жінкою, що навчила дітей сильним людським почуттям і взаєморозумінню. Карел мав сестру Олену, старшу за нього на чотири роки, яка написала книгу спогадів «Мої милі брати».

Брат Йозеф був на три роки старший за Карела. Вони нерідко працювали разом, наприклад редакторами в газетах. Ще 1915-го року, під враженням катастрофи «Титаніка», вони спільно видали першу книгу «Сяючі глибини», пізніше написали драму «З життя комах», яка висміювала людські вади. Йозеф був обдарованим живописцем, а також ілюстрував книжки Карела, особливо дитячі. Багато років вони жили в спільному будинку. Під час другої світової війни Йозеф загинув у фашистському концтаборі.

З 11 років Карел відвідував граматичну школу у Градці Краловому, тут він почав записувати свої перші нотатки, а також брав участь у нелегальній учнівській газеті. Останні два класи він закінчив вже у Брно, і у квітні 1904 року тижневик «Неділя» надрукував його перші публікації: дві поеми, що називались «Прості мотиви». Близько 1910 року родина перебралась до Праги; 1915-го року Карел закінчив філософський факультет Карлового університету в Празі, відвідавши тим часом Францію та Німеччину. На початку І Світової війни медична комісія визнає його непридатним до військової служби. Чи не це пізніше спонукало його до написання іронічної гуморески «Оповідь про втрачену ногу»?

Перша популярність приходить до нього під час праці в газетах «Національні Документи» та «Народна Газета». Він стає колумністом, пише про звичайні речі, не лише розважаючи читачів, але й примушуючи їх замислюватись над проблемами епохи. Чеська культура знаходилась тоді під потужним впливом значно розвинутішої німецької; вершини світової літературної досконалості уособлював так званий Празький круг німецькомовних письменників. Далеко не всі з них, проживаючи в Чехії, знали місцеву мову. Можна сказати, що саме в той період чеська культура боролась за право на існування, і у цій борні не завжди втримувалась у межах здорового глузду.

Творчість[ред.ред. код]

В творчості Карела Чапека можна виділити п'ять періодів. Перший почався близько 1910 року, коли він ще вчився в університеті. З 1917 р. він працює редактором у газеті «Narodní listy». Він з гордістю проголосив себе спадкоємцем видатного письменника Яна Неруди, в кріслі якого йому пощастило працювати. Його першою самостійною книгою була збірка новел «Божі муки». В тому ж році він видав другу збірку, «Болючі оповідки», в яких вилив почуття тривоги й невизначеності, спричинені і особистими, і соціальними проблемами, а також розмірковував над існуванням одвічно непізнаваних таємниць. Ще два твори цього періоду: драма «Грабіжник» і переклад вибраних французьких віршів, привезених з Парижу у 1912 році братом Йозефом. Зусиллями Карела Чапека було унаочнено нові тенденції французької літератури, внаслідок чого у 1920 році з'явилась збірка «Французька поезія нової доби».

Другий період почався, коли Чапек полишив газету «Narodni listy», після того, як звідти було звільнено його брата. Отримавши більше вільного часу, він, за його власними спогадами «від безробіття й безвиході», звернувся до антиутопічних тем. Його п'єси «R.U.R.» (чеськ. Rossumovi Univerzální Roboti, Розумні універсальні роботи) та «Засіб Макропулоса», а також романи «Фабрика абсолюту» та «Кракатит» змальовують соціальні наслідки негуманного застосування фантастичних винаходів. У п'єсі «R.U.R.» (третьому за рахунком його драматичному творі), написаній у 1920-м році, а у 1923-му перекладеній англійською мовою, вперше з'явилося вигадане Чапеком слово «робот», котре означало штучно створену людину, яка мусить допомогти у тяжкій праці. (На відміну від багатьох письменників-фантастів, що називали потім словом «робот» людиноподібні неживі механізми, Карел Чапек назвав роботами не машини, а живих людей із плоті й крові, тільки створених на спеціальній фабриці). Всі ці твори закінчувались катастрофами, що демонстрували марність винаходів.

З 1921 р. Чапек працює редактором у газеті «Lidové noviny», а у 1925 — 33 рр. очолює чехословацький PEN-клуб.

Третій період: у 1929 році Карел Чапек написав чудові збірки дотепних історій, названих «Оповідання з однієї кишені» та «Оповідання з другої кишені», які не лише захоплююче й доступно описують людські життєві історії, а й демонструють красу розмовної чеської мови. У ці часи письменник, в основному, працює в жанрах коротких газетних публікацій та газетних стовпців, що аналізують прості й зрозумілі речі з повсякденного життя. Наприклад, «Мав я пса й кішку». А цикл апокрифів, тобто неканонічних, навіть дещо єретичних переосмислень класичних релігійних та літературних сюжетів виховує з читача вдумливого самостійного співрозмовника.

Карел та Йозеф успадкували батькову пристрасть до садівництва. Отже, вони написали книгу «Рік садівника», де в гумористичній формі оспівали цю справу. Хоч фізична праця спричиняла Карелу біль у шиї, він любив вирощувати квіти й зелень, бо це давало йому улюблений відпочинок. Працюючи редактором «Народної Газети» (Lidove noviny), він видав два чудові дитячі твори. Надзвичайно популярними є «Дашенька чи життя щеняти» та «Дев'ять казок», що містять оригінальні чарівні оповідки і демонструють неосяжне багатство чеської мови.

П'ять книг мандрівних нотаток, написаних близько 70-ти років тому, дають нам живе зображення Великої Британії, Італії, Іспанії, Голландії, країн Північної Європи. Карел Чапек глибоко проникав у сутність характерів націй, так що ці описи й нині корисні для тих, хто наміряється відвідати ці краї.

1933-го року починається четвертий період творчості: протягом двох років Чапек написав три романи, присвячених поглибленому аналізу людської особистості: «Гордубал», «Метеор», «Звичайне життя».

П'ятий, останній етап його творчого життя, що настав 1935 року, тісно пов'язаний з громадсько-політичною ситуацією: наростає загроза фашизму й війни, особливо для Чехословаччини, що безпосередньо межує з Німеччиною. Карел Чапек висловлює свої погляди у антифашистських творах: 1936-го року з'являється його славетний роман «Війна з саламандрами». Карел Чапек повертається до антиутопічних тем. Роман оповідає історію дивних розумних тварин, виявлених у водах південно-східних морів. Люди навчають їх мови, уміння працювати, а відтак уярмлюють в жорстоке рабство, як дешеву робочу силу. Розплата наступає, коли саламандр стає надто багато, і їх могутність потребує все більшого простору. Людство мусить або загинути, або знищити цю біду. Інші твори антифашистського спрямування — драми «Біла хвороба» та «Мати». Його остання робота, роман «Життя й творчість композитора Фолтина», висвітлюючий потворні риси мистецької богеми, лишився незавершеним.

Ліберальні політичні погляди Карела Чапека були визначені його тонкою душевною організацією, чуйністю, увагою до людей і активним протистоянням усім формам насильства. Він не співпрацював з комуністичною партією, і висловив своє ставлення до неї в короткій замітці «Чому я не стаю комуністом». Він не міг ненавидіти будь-кого лише за те, що той — людина іншого суспільного класу, і саме за це політикани ненавиділи його.

Клуб інтелектуалів — друзі Карела Чапека по п'ятницях збирались у нього в садку. Щотижня там з'являлись такі відомі люди як Владислав Ванкура, Карел Полячек, Едуард Бас, Франьо Шрамек, а іноді навіть президент Томаш Масарик. Вони обговорювали інтелектуальні, політичні, а також і літературні проблеми.

Президент Чехословацької республіки Томаш Масарик і Карел Чапек були друзями. З 1925 р. вони часто зустрічались на вечірках, разом святкували, відпочивали на курорті й працювали. Завдяки трьом книгам, написаним Чапеком і відредагованим особисто Масариком, ми можемо багато взнати про першого чехословацького президента: «Розмови з TGM», «Нові розмови з TGM» та «Читання відносно TGM».

Карел Чапек створив багато творів за дуже різними темами і жанрами, від дитячих казок до філософських детективів. Своїми короткими динамічними оповідками про видатні історичні постаті він запрошував вчитись на уроках і досвіді історії. Він був дуже уважним до людей, у тому числі й до читачів. Кожен викладач чи аматор може за його творами осягнути все багатство чеської мови. Він був дуже освіченим, і вважав за необхідне попередити людство про загрози хибного застосування технологій, хоча тоді вони були й не настільки розвинутими, як нині. Його драми мали на меті впевнити кожного щодо абсурдності воєн, і це стало його духовним заповітом.

Останні роки й дні[ред.ред. код]

Ще близько 1920 року Карел познайомився з акторкою Ольґою Шайнпфлюґовою, з якою вони одружились аж через 15 років. Побравшись у 1935 році, вони полишили Прагу й переїхали до приватного будинку в селі Стара Гута поблизу містечка Добріз. На жаль, їм судилося бути разом лиш три роки. В пам'ять про свого чоловіка Ольґа написала книгу «Чеський роман», в якій змалювала їх стосунки та спільне життя.

Кінематограф[ред.ред. код]

За сценаріями, оповіданнями, казками, п'єсами й романами Карела Чапека знято фільми:

  • Золотий ключик (Zlatý klíček), 1922, Чехословаччина, реж. Ярослав Квапіл; фільм уважається загубленим.
  • Розбійник (Loupežník), 1931, Чехословаччина, реж. Йозеф Кодичек.
  • Гордубалове (Hordubalové), 1937, Чехословаччина, реж. Мартін Фріч; за романом «Гордубал».
  • Біла хвороба (Bílá nemoc), 1937, Чехословаччина, реж. Уґо Гаас.
  • Робот-дівчина № 1 (Robot-Girl Nr. 1), 1938, Австрія, реж. Йозеф Медеотті-Богац; за п'єсою «R.U.R.».
  • Оповідання Чапека (Čapkovy povídky), 1947, Чехословаччина, реж. Мартін Фріч; за «Оповіданнями з однієї кишені» й «Оповіданнями з другої кишені».
  • R.U.R., 1948, Великобританія, реж. Ян Бусселл; телефільм.
  • Кракатит (Krakatit), 1948, Чехословаччина, реж. Отакар Вавра.
  • Історія одного листа (Historia pewnego listu), 1957, Польща, реж. Леонард Пулхни; анімаційна короткометражка.
  • Таємниця почерку (Tajemství písma), 1958, Чехословаччина, реж. Богуслав Мусіл; студентська короткометражка.
  •  Про речі надприродні (O věcech nadpřirozených), 1958, Чехословаччина, реж-ри: Іржи Крейчик, Ярослав Мах, Мілош Маковець; за оповіданнями «Глорія» (або «Ореол»), «Таємниця почерку» і «Судовий випадок».
  • Собача казка (Psí pohádka), 1959, Чехословаччина, реж. Едуард Гофман; анімаційна короткометражка.
  • Перша рятувальна (První parta), 1959, Чехословаччина, реж. Отакар Вавра.
  • Докторська казка (Doktorská pohádka), 1963, Чехословаччина, реж. Едуард Гофман; анімаційна короткометражка.
  • Чинтамані й аферист (Čintamani & podvodník), 1964, Чехословаччина, реж. Іржи Крейчик; за оповіданнями «Чинтамані й птахи» (або «Рідкісний килим») і «Пригоди шлюбного афериста».
  • Розбійницька казка (Loupeznická pohádka), 1964, Чехословаччина, реж. Едуард Гофман; анімаційна короткометражка.
  • Поштарська казка (Postácká pohádka), 1964, Чехословаччина, реж. Едуард Гофман; анімаційна короткометражка.
  • Велика котяча казка (Большая кошачья сказка), 1965, СРСР\Росія, реж. Давид Карасик; телефільм.
  • Це нас не стосується (Det angår ikke oss), 1965, Норвегія, реж. Роннауґ Альтен; телефільм.
  • Справедливість для Сельвіна (Spravedlnost pro Selvina), 1968, Чехословаччина, реж. Іржи Вайс; телефільм за оповіданням «Справа Сельвіна».
  • Людина, що вміла літати, 1968, СРСР\Україна, реж. Євген Сивокінь (Сивокінь Євген Якович); анімаційна короткометражка.
  • Замах на вбивство (Ein Mordanschlag), 1971, ФРН, реж. Карл Петер Вільц; телефільм.
  • Бурлацька казка (Tulácká pohádka), 1972, Чехословаччина, реж. Едуард Гофман; анімаційна короткометражка.
  •  З життя комах (Ze zivota hmyzu), 1973, Чехословаччина, реж. Ян Матейовськи; телефільм.
  • Водяникова казка (Vodnická pohádka), 1973, Чехословаччина, реж. Едуард Гофман; анімаційна короткометражка.
  • Рекорд (რეკორდი), 1973, СРСР\Грузія, реж. Гурам Патарая.
  •  Як песик і кошеня мили підлогу*, 1977, СРСР\Україна, реж. Алла Грачова; анімаційна короткометражка.
  • Усе та ж стара історія (La misma vieja historia), 1977, Мексика, реж. Марібель Варґас; документальна короткометражка.
  • Поштарська казка (Почтарская сказка), 1978, СРСР\Росія, реж-ри Майя Бузинова і Йосип Доукша; анімаційна короткометражка.
  • Засіб Макропулоса (Средство Макропулоса), 1978, СРСР\Росія, реж. Майя Маркова; телефільм.
  • Гордубал (Hordubal), 1979, Чехословаччина, реж. Ярослав Балик.
  • Велика поліцейська казка (Velká policejní pohádka), 1979, Чехословаччина, реж. Сватава Симонова; телевізійна короткометражка.
  • Дашенька (Dášeňka), 1979, Чехословаччина, реж. Бржетислав Пояр; 7-серійна анімаційна короткометражка.
  • Розбійницька казка (Loupežnická pohádka), 1980, Чехословаччина, реж. Лібуше Коутна; телевізійна короткометражка.
  • Темне сонце (Temné slunce), 1980, Чехословаччина, реж. Отакар Вавра; за романом «Кракатит».
  • Соромливі оповідання (Plaché příběhy), 1982, Чехословаччина, реж-ри: Доброслав Зборник, Зденек Флідр, Томас Тинтера; за оповіданнями «Рекорд», «Замах на вбивство» і «Блакитна хризантема».
  • Рецепт її молодості (Рецепт её молодости), 1983, СРСР\Росія, реж. Євгеній Ґінзбурґ; фільм-мюзікл за п'єсою «Засіб Макропулоса».
  • Поет (Básník), 1987, Чехословаччина, реж. Ладислав Ріхман; телевізійна короткометражка.
  • Смерть барона Ґандари (Smrt barona Gandary), 1990, Чехословаччина, реж. Павел Хаса; телевізійна короткометражка.
  • Сповідь дон Хуана (Zpověď Dona Juana), 1991, Чехословаччина, реж. Ярослав Дудек; телевізійна короткометражка.
  • Велика поліцейська казка (Большая полицейская сказка), 1991, СРСР\Росія, реж. Лідія Сурикова; телевізійна анімаційна короткометражка.
  • Запаморочення (Závrať), 1991, Чехословаччина, реж. Павел Хаса; телевізійна короткометражка.
  • Украдений кактус (Ukradený kaktus), 1991, Чехословаччина, реж. Павел Хаса; телевізійна короткометражка.
  • Ромео й Джульєтта (Romeo a Julie), 1991, Чехословаччина, реж. Ярослав Дудек; телевізійна короткометражка.
  • Події з паном Яником (Případy pana Janíka), 1991, Чехословаччина, реж. Іржи Ванісек; телевізійна короткометражка.
  • В'язниця (Тюрьма), 1994, Україна, реж. О. Абдуллаєва; за оповіданнями К. Чапека та К. Вернелеса.
  • Лотрандо й Зобеїда (або «Розбійник і принцеса») (Lotrando a Zubejda), 1997, Болгарія, Чеська республіка, Франція, реж. Карел Смичек; за «Другою розбійницькою казкою» і «Великою докторською казкою».
  • Алілот Давид (Alilot David), 1998, Ізраїль, реж-ри Йоссі Мадмоні й Давид Офек; телесеріал за біблійними оповіданнями з книги «Апокрифи».
  • В замку (Na zámku), 2000, Чеська республіка, реж. Іржи Страх; телефільм.
  • Свята ніч (Svatá noc), 2001, Чеська республіка, реж. Іржи Крейчик; телевізійна короткометражка.
  • Фатальні гроші (Osudové peníze), 2010, Чеська республіка, реж. Іржи Крейчик; телефільм.
  • Кишені Чапека (Čapkovy kapsy), 2010, 2011, Чеська республіка, реж-ри: Войтичек Моравець, Марин Копп, Зденек Дурділ, Яна Боршкова, Даніель Марак, Ян Міка мол., Йозеф Туку, Розалія Когоутова, Ян Вейнар, Слободанка Радун, Ян Тешитель, Ян Храмоста; телесеріал з 12 короткометражок за «Оповіданнями з однієї кишені» і «Оповіданнями з другої кишені».
  • R.U.R.: Genesis, 2013, США, реж. Джеймс Кервін; телефільм за п'єсою «R.U.R.».

_____________________________________________________

* У титрах українського анімаційного фільму "Як песик та кошеня мили підлогу" помилково вказано: "За казкою Карела Чапека". Насправді автором цієї казки є Йозеф Чапек, брат Карела Чапека. За цим твором був знятий також чеський анімаційний короткометражний фільм, де ім’я автора казки вказано правильно.

Музика[ред.ред. код]

  • За п'єсою Карела Чапека «Засіб Макропулоса» чеський композитор Леош Яначек склав однойменну оперу, прем'єра якої відбулася 18 грудня 1926 року в Національному театрі у місті Брно.
  • У кінофільмі «Розбійник» (1931, реж. Йозеф Кодичек) звучать пісні композитора Отакара Єреміаша на вірші Карела Чапека.

Твори[ред.ред. код]

Українські переклади[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання[ред.ред. код]