Іпполіто Рімінальді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іпполіто Рімінальді
Tizian 076.jpg
Тиціан, « Іпполіто Рімінальді»
(«Невідомий з сірими очами»)111 × 93 cm
нім. Porträt eines jungen Mannes
Творець: Тиціан
Час створення: 1545
Розміри: 111 × 93 cm
Матеріал: олія на полотні
Зберігається: Флоренція, Італія
Музей: Палаццо Пітті

«Іпполіто Рімінальді» або «Невідомий з сірими очами» — один з відомих чоловічих портретів пензля Тиціана.

Медальєр Пасторіно, 1545 р, Тиціан, Британський музей

Тиціан брався писати портрети і добре це робив. Здається, він сам отримував задоволення від спостережень за першою неголеною бородою (Вінчєнцо Мості, Палаццо Пітті, Флоренція), рухливим підлітком, швидким, наче миша (Раннучо Фарнезе, місто Вашингтон), за розкішними шатами дівчини, ім'я якої забулося, а звуть яку тепер просто La Bella — («Красуня», Палаццо Пітті).

Але авантюрний майстер робив і сумнівні речі. Портрет короля Франції Франциска І він малював по медалі, що привезли Тиціану. Тому й король на портреті — тільки у профіль, бо не позував майстру. Пристаркувата Ізабелла д'Есте надіслала йому малюнок 20-річної давнини, бо бажала бачити себе на портреті Тиціана молодичкою. І він зробив її молодичкою — адже гроші — не тхнуть... Зовсім не можна довіряти портрету Ізабелли Португальської. Вона померла, а митцю замовили портрет. Він і зробив-жінку мрію, жінку ідеал, жінку фантом, яку ніколи сам не бачив.

Але інколи він бачив у моделі втілення майже свого ідеалу сучасника. Тоді Тиціан кидав на полотно не фарби, а саме життя. І з'являлись шедеври (Іпполіто Рімінальді, Палаццо Пітті). Кого тільки не вбачають в ньому: і молодого англійця, і юриста, і навіть Гамлета.

Портрет має декілька назв через невизначеність, хто саме став моделлю для картини. Враховуючи, що Тиціан був дуже дорогим майстром, то це особа непересічна. Адже він був придворним художником самого короля Карла V з правом проживання в Венеції. І так званий «Іпполіто Рімінальді» належить до вищих верств населення. Серед кандидатів на зображення декілька різних особ — феррарський юрист, володар невеличкого італійського князівства, онук папи римського з родини Фарнезе тощо. Найпоширеніші назви — «Іпполіто Рімінальді» та «Невідомий з сірими очами», але і вони неостаточні. Портрет вважають кращим в надбанні художника. Він входить в низку шедеврів майстра і є родзинкою портретної збірки палаццо Пітті, разом з полотном Рафаєля Санті «Донна Велата».

Джерела[ред.ред. код]

  • W. Molè, Tycjan, wyd. Arkady, Warszawa 1958.
  • Wielkie muzea. Galleria Palatina, wyd. HPS, Warszawa 2007, ISBN 978-83-60688-42-7.
  • Angelo Walter Tysjian Warszawa 1978
  • R. Bergerhoff, Tycjan, Warszawa: Arkady, 1979.
  • S. Zuffi, Tycjan, Warszawa: HPS, 2007, ISBN 978-83-60688-47-2.
  • J. A. Crowe, G. B. Cavalcaselle, Titian: His life and times, Londyn 1877.
  • W. Tomkiewicz, Tycjan, Warszawa: Krajowa Agencja Wydawnicza, 1988, ISBN 83-03-02159-1.
  • G. Vasari, Żywoty najsławniejszych malarzy, rzeźbiarzy i architektów, Warszawa: PIW, 1980.
  • Джорджо Вазари, «Жизнеописания», М, «Искусство», т 5, 1971.

Див. також[ред.ред. код]