І досі сниться: під горою…
| І досі сниться: під горою… | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Жанр | вірш | |||
| Автор | Тарас Шевченко | |||
| Написано | 1850 | |||
| Опубліковано | 1861 | |||
|
| ||||
«І досі сниться: під горою…» — вірш Тараса Шевченка, написаний ним 1850 року в Оренбурзі.
Написання[ред. | ред. код]
Збереглося кілька автографів вірша: чистовий автограф у «Малій книжці»[1]; чистовий автограф у «Більшій книжці»[2]. Автографи не датовані[3].
Вірш датується дослідниками за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1850 року (під № 12 у третьому зшитку за 1850 рік) та часом перебування Шевченка в Оренбурзі взимку й навесні 1850-го, до арешту 23 квітня, орієнтовно: січень — квітень 1850 року, та місцем написання — Оренбург[3].
Найраніший відомий текст — автограф у «Малій книжці», куди вірш переписано, ймовірно, на початку 1850 року, не пізніше дня арешту поета 23 квітня, з невідомого автографа. В тексті наявна значна авторська правка. У 1858 році, не раніше 18 березня й не пізніше 22 листопада, Шевченко переписав вірш з деякими виправленнями, особливо наприкінці твору, до «Більшої книжки», текст якої остаточний[3].
Публікація[ред. | ред. код]
Вперше вірш надруковано в журналі «Основа» 1861 року (№ 11 — 12, стор. 3 — 4) за «Більшою книжкою»; рядок 22 поданий так: «І сам пішов опочивати», що збігається зі списком Г. Н. Мордовцевої[4][3].
Вперше вірш введено до збірки творів у виданні: «Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова» 1867 року (СПб., стор. 424, за першодруком)[3].
З «Більшої книжки» твір переписано до списку невідомої особи з окремими, за свідченням О. Я. Кониського, виправленнями Шевченка кінця 1850-х років, що належав Л. М. Жемчужникову й тепер не відомий[5]. Подані з нього фрагменти відповідають тексту «Більшої книжки»[3].
Сюжет[ред. | ред. код]
Зміст вірша — вимріяна поетом картина щасливого життя селянської родини. За Є. О. Ненадкевичем, у вірші розкривається те «ясне, чисте, добре, що є в народному житті, в красі родинного щастя». Але такого життя за умов самодержавства немає, про нього поетові лише «досі сниться». Це — мрія Шевченка і водночас образне узагальнення його роздумів над народними ідеалами, мораллю і психологією[6].
Музика[ред. | ред. код]
Твір поклав на музику Я. Д. Ярославенко[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ІЛ, ф. 1, № 71, с. 203 — 204
- ↑ ІЛ, ф. 1, № 67, с. 105
- ↑ а б в г д е «І досі сниться: під горою…» [Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 233; 688.] litopys.org.ua Процитовано 19 березня 2024
- ↑ ІЛ, ф. 3, № 1989, с. 511
- ↑ Див.: Кониський О. Варіанти на декотрі Шевченкові твори // ЗНТШ. — 1901. — Кн. 1. — С. 8
- ↑ а б «І досі сниться: під горою…» [Шевченківський словник. У двох томах. — К., 1976. — Т. 1. — С. 244-265.] litopys.org.ua Процитовано 19 березня 2024
Посилання[ред. | ред. код]
- Вірш «І досі сниться: під горою…» на сайті kobzar.ua
.png)