Поезії 1847–1850 років (не переписані до «Більшої книжки»)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Кобзар Тараса Шевченка». Видання 2020 року.[1]

На сьогодні у шевченкознавстві виділяється окремий розділ творчості Тараса Шевченка, так звані поезії 1847—1850 років, не переписані до «Більшої книжки», до яких входить 42 твори.[2]

Історія[ред. | ред. код]

Докладніше: Поезія 1847—1850 років

1858 року, готуючи у Нижньому Новгороді до друку твори, написані на засланні, Тарас Шевченко значну частину творчого доробку періоду заслання (42 твори) не переписав з Оренбурзької «Малої» до «Більшої» книжки поезій 1847—1861 років. 21 лютого поет занотував у щоденнику, підкреслюючи вимогливе й критичне ставлення до своїх творів: [3]

Ліві лапки Почав переписувати для друку свою поезію, писану від 1847 до 1858 року. Не знаю, чи багато з цієї полови визбирається доброго зерна. Праві лапки

Безумовно, поет вимогливо й критично ставився до своїх творів. У листі до Михайла Лазаревського від 29 листопада 1857 року він зауважив:

Ліві лапки …У мене єсть багато дечого, тілько все то те понедороблюване.[4] Праві лапки

На сьогодні літературознацям не відомі причини не включення Шевченком до «Більшої книжки» таких вдалих на їх думку творів, як: «Сонце заходить, гори чорніють»,[5], «Мені тринадцятий минало…», «Сон», «О думи мої! О славо злая!», «У тієї Катерини…», «Якби ви знали паничі…», «У Бога за дверми лежала сокира…», «Мені здається, я не знаю…»[6], «Ну що б, здавалося, слова…», «У Вільні, городі преславнім…»[7] тощо, а також поеми «Титарівна»[8], «Неначе цвяшок в серце вбитий…» («Марина»), «У Оглаві…» («Сотник»).[9]

Рукописна Оренбурзька книжка служить єдиним джерелом для публікції цих творів.[10][11]

Перелік творів[ред. | ред. код]

Поезії 1847—1850 років, не переписані до «Більшої книжки»
Назва Сторінка № Зошит ВД Примітка MK
1847 — — 1 1 — —
Не спалося, а ніч, як море… 40 9 3 3 13 мая 1847. в казематі 1
Сонце заходить, гори чорніють… N.N. 51 3 4 4 — 2
Мені тринадцятий минало… N.N. 91 7 6 6 — 3
Не гріє сонце на чужині… 94 8 6 6 — 4
Гори мої високії… 97 9 7 7 Сон 5
О думи мої! О славо злая!.. N.N. 108 11 7 7 — 6
То так і я тепер пишу… 145 — 10 10 — 7
1848 159 — 11 11 — —
У Бога за дверми лежала сокира…[12] 162 2 11 11 «1848» 8
Добро, у кого є господа… 188 10 12 12 — 9
Не знаю, як тепер ляхи живуть… 191 — 13 27 початок див. 1850 № 7 10
Чи то недоля та неволя… 200 10 13 27 — 11
Буває, іноді старий… 207 13 14 24 — 12
Хіба самому написать… 208 14 14 24 — 13
Готово! Парус розпустили… 215 17 14 24 — 14
1849 223 — 15 21 — —
У Оглаві… 226 1 15 21 (Сотник) «1849» 15
Заросли шляхи тернами… 260 8 17 23 — 16
Було, роблю що, чи гуляю… 270 12 17 23 — 17
Неначе цвяшок в серце вбитий… 278 18 18 14 (Марина) 18
На ниву в жито уночі 295 20 19 15 (Сичі) 19
Меж скалами, неначе злодій… 297 21 19 15 — 20
І виріс я на чужині… 306 23 20 16 — 21
Ой я свого чоловіка… 319 30 21 17 — 22
Ой виострю товариша… 321 31 21 17 — 23
Ой не п'ються пива-меди… 327 36 21 17 — 24
На улиці невесело… 329 37 21 17 — 25
У тієї Катерини… 330 38 21 17 — 26
Ой пішла я у яр за водою… 336 40 22 18 — 27
Не так тії вороги… 337 41 22 18 — 28
У неділеньку у святую… 341 45 22 18 — 29
У перетику ходила… 345 46 22 18 — 30
У неділеньку та ранесенько…[13] 347 47 22 18 — 31
Не тополю високую… 349 48 22 18 — 32
Не хочу я женитися… 354 53 23 19 — 33
Чума… 356 54 23 19 — 34
І знов мені не привезла… 358 55 23 19 — 35
1850 367 — 24 25 — —
Ми заспівали, розійшлись… 374 2 24 25 «1850» 36
Мені здається, я не знаю… 388 5 25 26 — 37
Якби ви знали, паничі…[14] 391 6 25 26 — 38
Буває, в неволі іноді згадаю... 395 7 25 26 продовження на с. 191 10
Титарівна. (Унеділю на селі…) 399 12 26 13 початок на с. 431 39
Ну що б, здавалося, слова… 410 13 26 13 — 40
У Вільні, городі преславнім… 415 59 27 20 — 41
Заступила чорна хмара… 420 60 27 20 — 42
Титарівна. (Давно се діялось…) 431 — Дод. арк. Дод. арк. продовження на с. 399 39
Поезія 1847—1850 років

Коментарі:

  • Поезії під номером «59» і «60» підшиті помилково. Вони заключають третю книжечку поезій «1849» року.[2]
  • Закінчення поезії «Буває, в неволі іноді згадаю…» (№ 7, сторінки 395—398): «Не знаю, як тепер ляхи живуть…» є на сторінках 191—194 (3-й зошит 1848 року).
  • Вступ до «Титарівни» (№ 12, сторінка 399) — на передостанній сторінці рукопису: «Давно се діялось…» (сторінка 431).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Поезія 1847—1850 р.  Кобзар Тараса Шевченка. Повне зібрання поезій у чотьрьох книгах. Книга третя. — Львів, 2020. 
  2. ↑ а б Опис рукописів Т. Г. Шевченка  — К., 1961. С. 93.
  3. ↑ Тарас Шевченко. Журнал (Щоденник). [Архівовано 16 липня 2020 у Wayback Machine.] Лютий 1858.— Переклад Леоніда Білецького.
  4. ↑ Тарас Шевченко. Листи до різних осіб. 1857-1858. [Архівовано 10 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Зібрання творів у 6 т. — Т. 6 — К. 2003. С. 114
  5. ↑ «N.N. - Сонце заходить, гори чорніють» // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 384-386.
  6. ↑ «Мені здається, я не знаю» // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 167-169.
  7. ↑ «У Вільні, городі преславнім» // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 343-344.
  8. ↑ «Титарівна» // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 254-257.
  9. ↑ Леонід Новиченко. Дорогоцінні сторінки. // Тарас Шевченко. Більша книжка. Автографи поезій Шевченка 1847—1860 рр. Передмова. — К. 1989.
  10. ↑ Шевченко Т. Г. Повне зібрання творів: У 12 т. Т. 1 [1] [Архівовано 4 червня 2020 у Wayback Machine.]  [2] — К., 2003. 
  11. ↑ Шевченко Т. Г. Повне зібрання творів: У 12 т. Т. 2 [3] [Архівовано 8 липня 2020 у Wayback Machine.]  [4] — К., 2003. 
  12. ↑ У Бога за дверми лежала сокира // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 339-342.
  13. ↑ «У неділеньку та ранесенько» // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 346-347.
  14. ↑ «Якби ви знали, паничі» // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 1071-1073.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Поезії_1847–1850_років_(не_переписані_до_«Більшої_книжки»)&oldid=37711167