Поезія 1857–1861 років (Більша книжка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тарас Шевченко. Автопортрет 1860 року.[1]

«Поезія 1857—1861 років» — друга частина рукописної «Більшої книжки» Тараса Шевченка, яка містить майже всі твори поета за відповідні роки.[2] Створені Шевченком у цей період 133 поезії подаються в сучасних виданнях за «Більшою книжкою». Два твори, що не потрапили до збірки, подаються за автографами, ще два — за першодруками (автографи не збереглися).

Перша частина «Більшої книжки»: «Поезія 1847—1850 років», містить твори, написані за перші чотири роки заслання, відредаговані й наново переписані Шевченком у Нижньому Новгороді, Москві та Петербурзі 1858 року.[3]

Опис рукопису[ред. | ред. код]

Загалом Шевченком було створено дві рукописні «Більші книжки» з поезіями 1847—1850 і 1857—1861 років. Надалі об'єднані поетом обидві книги в одне ціле, загалом складалися з семи щорічних збірок поезій за 1847—1861 роки, зі включенням окремого циклу «В казематі». Кожен зошит мав заголовок за датою поезії: «Поезія 1847 р.», «…1848 р.», «…1849 р.», «…1850 р.», «…1857 р.» тощо. Свої книги Шевченко називав «книжечками», про що він писав у поезії: «І четвертий рік минає… І четверту начинаю Книжечку в неволі…»[4] Кожна збірка виділена титульною сторінкою з позначенням на ній року. Титульної сторінки до поезії 1859 року немає — аркуш було втрачено ще до наскрізної нумерації сторінок. До останньої титульної сторінки, з датою «1861», Шевченко не встиг вписати жодної поезії за цей рік (за 1861 рік відома лише одна поезія: «Чи не покинуть нам, небого…»).[5]:126 Перед титульною сторінкою «1857» міститься 10 чистих сторінок (179—187). Останні сторінки (330—466) — теж чисті.

Тексти поеми «Марія» та дев'яти віршів написано рукою І. М. Лазаревського з поправками Шевченка. Окрім цього, тексти трьох поезій написані невідомою рукою з поправками Шевченка. На останній сторінці поеми «Марія» (279) — 9 рядків: «Тебе в порфіру і вінчали… В душі скорбящей і убогій» викреслені вздовж чотирма лініями синім (цензорським) олівцем, а потім навхрест чорнилом.[5]

Книга складається з 14 зошитів по 12 аркушів кожний, блакитного паперу (верже) поштового формату. Разом 235 аркушів мають формат 13,2 × 20,3 см. Оправа книги зроблена з коричневого сап'яну з тисненням. На верхній кришці оправи посередині тиснено золотом назва: «Поэзія Шевченка». Книга вкладається в картонний футляр, обклеєний таким же сап'яном, як і оправа. Зошити 2–10 мають порядкову авторську нумерацію. Пагінація сторінок 1–66 рукою — зроблена Шевченком, а сторінок 67–328 — невідомою рукою.[5]

Історія[ред. | ред. код]

«Поезія 1847—1861». Рукописна книга.[2]

Розділ 1857 року відкривали дві поеми, перед якими був «заспів»: «В неволі, в самоті немає…» Дати у зошиті: 16 травня («Москалева Криниця») і 8 грудня («Неофіти») — були початковими датами їх написання.[6][7] Шевченко надіслав тексти цих поем Якову Кухаренку, Михайлу Щепкіну, Пантелеймону Кулішу. До «Більшої книжки» остаточні варіанти поем були переписані не раніше 18 березня 1858 року (дата включення до книги циклу «В казематі») й не пізніше 22 листопада того року. «Я не нездужаю, нівроку…»[8] став першим датованим віршем «Більшої книжки» після циклу «В казематі». Незавершену поезію «Юродивий», відому за першодруком, Шевченко до «Більшої книжки» не переписав.[9] За 1858 рік поетичний доробок Шевченка склав п'ять поезій. 9 лютого у Нижньому Новгороді він створив ліричний цикл: «Доля», «Муза», «Слава».[7]

27 березня поет приїхав до Петербурга. 4 квітня Данило Каменецький, управитель друкарні Пантелеймона Куліша в Петербурзі, передав Шевченкові всі твори, переписані Кулішем, крім «Єретика». Поет занотував у щоденнику: «Треба буде зробити вибір і приступити до видання. Але як мені доступитись до цензури?» 11 квітня поет знову написав у щоденнику: «Доручив Каменецькому клопотатися в цензурнім комітеті про дозвіл надрукувати „Кобзаря“ та „Гайдамаки“ під фірмою „Поезія Т. Ш.“ Що воно з цього буде?»[7][10] Клопотання розтяглося на два роки і закінчилось дозволом на видання збірки творів, що вийшла з друку 1860 року під назвою «Кобзар», яка складалася з поезій, надрукованих раніше, з додатком «Давидових псалмів». 13 липня поет написав вірш «Сон» (На панщині пшеницю жала…).[11][12][2][7]

18 жовтня 1858 року Шевченко отримав записку від шефа жандармів, начальника ІІІ відділу Василя Долгорукова[ru] з приводу наміру Івана Головіна [ru] надрукувати за кордоном його твори: поет запевняв, що він жодних рукописів йому не передавав. 27 жовтня Шевченко написав лист на ім'я Долгорукова з проханням поклопотатися перед Олександром II про те, щоб «зняти заборону з книг», надрукованих ним перед 1847 роком. 23 грудня — лист Шевченка до куратора Петербурзького учбового округу з проханням дати дозвіл на друге видання «Кобзаря» і «Гайдамаків», який Петербурзький цензурний комітет розглянув і скерував 27 грудня знову до Головного управління цензури (ІІІ відділу).[13]

Поезія «Я не нездужаю, нівроку…» від 22 листопада завершує розділ за 1858 рік.[2] Зошит за 1859 року був без титульної сторінки: його відкривав твір від 15 лютого — «Подражаніє 11 псалму», а завершувала поезія «Осія. Глава XIV. Подражаніє» від 25 грудня[14]. Розділ за 1860 рік відкривають 2 поезії від 15 лютого: «I. Дівча любе, чорнобриве…», «II. Ой діброво — темний гаю!..»[15]. Остання поезія «Зійшлись, побрались, поєднались…» датувалася 12 грудня. 1861 року був створений новий розділ книги з титульною сторінкою, але наступні 67 аркушів (144 сторінок) залишились чистими. Дві поезії, створені наприкінці 1860 — на початку 1861 років, Шевченко не встиг переписати до «Більшої книжки». Вони відомі за автографами: «Кума моя і я…» — 1860 року[16] та «Чи не покинуть нам, небого…» від 15 лютого 1861 року (останній вірш поета).

Зміст[ред. | ред. код]

Скорочення:

  • Н. Н — поезії записані невідомою рукою.
  • І. Л. — рукою Івана Лазаревського.
…   1857   •   1858   •   1859   •   1860   •   1861  
Назва Сторінка Дата Зошит Примітка №
1857 189 — 9 Шмуцтитул 78
В неволі, в самоті немає… 191 — 9 «Заспів» 78
Не на Вкраїні, а далеко… 192 — 9 «Присвята» 79
Москалева криниця 193 1857.05.16 9 Новопетровське укріплення 79
Неофіти 205 1857.12.08 9–10 Нижній Новгород 80
1858 225 — 10 Шмуцтитул 81
Доля 227 1858 10 «Цикл» 81
Муза 228 1858 10 Нижній Новгород 82
Слава 230 1858 10 Нижній Новгород 83
Сон. На панщині пшеницю жала… 231 1858 — С. Петербург 84
Я не нездужаю, нівроку… 232 1858.11.12 10 — 85
Подражаніє 11 псалму 233 1859.02.15 10 «1859» без шмуцтитулу 86
Недавно я поза Уралом… Марку Вовчку 234 1859.02.17 10 — 87
Ісаія. Глава 35. Подражаніє 235 1859.03.25 10 — 88
Така, як ти, колись лілея… N. N. 237 1859.04.19 11 — 89
Ой по горі роман цвіте… Ф. І. Черненку 238 1859.06.07 11 Лихвин, рукою Н. Н. 90
Ой маю, маю я оченята… 239 1859.06.10 11 Пирятин 91
Сестрі 240 1859.07.20 11 Черкаси 92
Колись, дурною головою… 241 1859.07.21 11 Черкаси 93
Якби-то ти, Богдане п'яний… 242 1859.08.18 11 Переяслав 94
Во Іудеї во дні они… 243 1859.10.24 11 — 95
Марія. Поема 245 1859.11.11 11-12 рукою І. Л. 96
Подражаніє Едуарду Сові 280 1859.11.19 12 — 97
Подражаніє Ієзекіїлю. Глава 19[17] 281 1859.12.06 12 — 98
Осія. Глава XIV. Подражаніє 283 1859.12.25 12-13 рукою І. Л. 99
1860 287 — 13 Шмуцтитул 100
Дівча любе, чорнобриве… I. 289 1860.01.15 13 рукою І. Л. 100
Ой діброво — темний гаю!.. II. 289 1860.01.15 13 рукою І. Л. 101
Подражаніє сербському[18] 291 1860.02.04 13 — 102
Царям, всесвітнім шинкарям… Молитва 292 1860.05.24 13 рукою І. Л. 103
Царів, кровавих шинкарів… 292 1860.05.25 13 рукою І. Л. 104
Злоначинающих спини… 293 1860.05.27 13 рукою І. Л. 105
Колись-то ще, во время оно… 294 1860.05.28 13 — 106
Тим неситим очам… 295 1860.05.30 13 рукою І. Л. 107
Плач Ярославни 296 1860.06.04 13 — 108
Умре муж велій в власяниці…[19] 298 1860.06.17 13 — 109
Гімн черничий 299 1860.06.17 13 — 110
Над Дніпровою сагою… 300 1860.06.24 13 — 111
Росли укупочці, зросли… 301 1860.06.25 13 — 112
Світе ясний! Світе тихий!.. 302 1860.06.27 13 — 113
З передсвіта до вечора… 303 1860.07.06 13 — 114
Ликері 304 1860.08.05 13 рукою І. Л. 115
Барвінок цвів і зеленів… Н. Я.  Макарову 306 1860.09.14 13 — 116
В Путивлі-граді вранці-рано… 307 1860.09.14 13 — 117
І Архімед, і Галілей[20]… 308 1860.09.24 13 — 118
Поставлю хату і кімнату… Л. 309 1860.09.27 14 — 119
Не нарікаю я на Бога… 310 1860.10.05 14 — 120
Саул 311 1860.10.13 14 — 121
Минули літа молодії… 315 1860.10.18 14 — 122
Титарівна-Немирівна…[21] 316 1860.10.19 14 — 123
Хоча лежачого й не б'ють… 317 1860.10.20 14 — 124
І тут, і всюди — скрізь погано…[22] 318 1860.10.30 14 — 125
О люди! люди небораки!.. 319 1860.11.03 14 — 126
Якби з ким сісти хліба з'їсти… 320 1860.11.04 14 — 127
І день іде, і ніч іде… 321 1860.11.05 14 — 128
Тече вода з-під явора… 322 1860.11.07 14 — 129
Якось-то йдучи уночі… 323 1860.11.13 14 рукою І. Л. 130
Бували войни й військовії свари… 325 1860.11.26 14 рукою І. Л. 131
Великомучинеце кумо!.. Н. Т. 327 1860.12.02 14 — 132
Зійшлись, побрались, поєднались… 328 1860.12.05 14 — 133
1861 329 — 14 Шмуцтитул 134
— 466 — 15-20 330-466 чисті сторінки[5]:145 134
Автографи — — — — —
Кума моя і я…[23] — 1860 — — 134
Чи не покинуть нам, небого… [24] — 1861.02.15 — — 135
Першодруки — — — — —
Юродивий[9] — 1901 — ЗНТШ.– 1901. Кн. 1 136
Мій Боже милий, знову лихо!..[25] — 1878 — Поезії… – Женева, 1878 137

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Тарас Шевченко. Автопортрет у шапці та кожусі. — НМТШ - № г-864
  2. ↑ а б в г Тарас Шевченко. Більша книжка. — ІЛ, ф. 1, № 67
  3. ↑ Тарас Шевченко. В казематі  — ІЛ, ф. 1, № 67.
  4. ↑   [Архівовано 2 липня 2020 у Wayback Machine.]
  5. ↑ а б в г Опис рукописів Т. Г. Шевченка  — К., 1961. 
  6. ↑ Тарас Шевченко. Листи до різних осіб.  [Архівовано 2 липня 2020 у Wayback Machine.] — Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 6.  
  7. ↑ а б в г Тарас Шевченко. Щоденник.  [Архівовано 9 липня 2020 у Wayback Machine.] — Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 5.  
  8. ↑ Я не нездужаю, нівроку // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 1055-1058.
  9. ↑ а б Олександр Кониський. Недруковані поезії Т. Г. Шевченка [Архівовано 21 березня 2020 у Wayback Machine.] —
    Записки Наук. Тов. ім. Шевченка. - Т. 39, 1901. С. 3.
  10. ↑ Тарас Шевченко. Журнал (Щоденник). Квітень 1858. [Архівовано 16 липня 2020 у Wayback Machine.] Переклад Леоніда Білецького. — Електронна бібліотека української літератури. — Торонто. 2001.
  11. ↑ Тарас Шевченко. На панщині пшеницю жала… (Сон) —
    Чорновий автограф на звороті офорта «Свята родина». — ІЛ, ф. 1, № 37.
  12. ↑ Тарас Шевченко. Свята родина. —
    Офорт з дарчим написом Ф. І. Черненку. — ІЛ, ф. 1, № 37
  13. ↑ Тарас Шевченко: Документи та матеріали до біографії. [Архівовано 15 липня 2020 у Wayback Machine.] Документи 408—495 (1851—1858).— К. 1982.
  14. ↑ «Осія. Глава XIV. Подражаніє» // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 723-725.
  15. ↑ Ой діброво — темний гаю! // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 679-680.
  16. ↑ Тарас Шевченко. Кума моя і я…  Автограф. — ІЛ, ф. 1, № 20.
  17. ↑ «Подражаніє Ієзекіїлю. Глава 19» // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 217-219.
  18. ↑ «Подражаніє сербському» // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 222-223.
  19. ↑ «Умре муж велій в власяниці» // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 437-440.
  20. ↑ І Архімед, і Галілей // Шевченківська енциклопедія: У 6-ти т. — Т.3: І—Л : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2013. — С. 15-22.
  21. ↑ Титарівна-Немирівна // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 257-258.
  22. ↑ І тут, і всюди — скрізь погано // Шевченківська енциклопедія: У 6-ти т. — Т.3: І—Л : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2013. — С. 40-44.
  23. ↑ Тарас Шевченко. Кума моя і я… — ІЛ, ф. 1, № 20
  24. ↑ Чорновий автограф на офорті автопортрета Шевченка 1860 р.–
    НМТШ, Г-1537. Інший відбиток автопортрета на Порталі Шевченка:
    Автопортрет у шапці та кожусі — НМТШ - № г-864
  25. ↑ Поезії Т. Гр. Шевченка, заборонені в Росії. [Архівовано 5 серпня 2020 у Wayback Machine.] — Женева, 1878. С. 119.

Література[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Поезія_1857–1861_років_(Більша_книжка)&oldid=38682365