Їлмаз Гюней
| Йилмаз Гюней | |
|---|---|
| Yilmaz Guney | |
 | |
| Дата народження | 1 квітня 1937 |
| Місце народження | Єнідже, Чанаккале, Туреччина |
| Дата смерті | 9 вересня 1984 (47 років) |
| Місце смерті | |
| Поховання | Пер-Лашез і Grave of Güneyd |
| Національність | курд |
| Громадянство |
 Туреччина |
| Професія | кінорежисер, сценарист, актор |
| Роки активності | 1958—1983 |
| IMDb | ID 0351566 |
| Нагороди та премії | |
 Золота пальмова гілка (1982) | |
 Їлмаз Гюней у Вікісховищі | |
Йилма́з Гюне́й (курд. Yilmaz Guney, тур. Yılmaz Güney; нар. 1 квітня 1937, Єнідже, Чанаккале, Туреччина — пом. 9 вересня 1984, Париж, Франція) — курдський кінорежисер, сценарист, актор і письменник. Лауреат Золотої пальмової гілки 35-го Каннського міжнародного кінофестивалю за фільм «Дорога»[1][2] 
.
Біографія[ред. | ред. код]
Йилмаз Гюней народився в курдській сім'ї збирачів бавовни. Навчався праву і економіці в Анкарі і Стамбулі. У кінематографі починав як актор, грав у фільмах молодих турецьких режисерів. Гюней став одним з найпопулярніших акторів Туреччини, знімаючись у багатьох фільмах. У 1967 році (а потім ще раз у 1970-му) йому було вручено приз «Золотий апельсин» кінофестивалю в Анталії.
Потім Гюней почав писати сценарії і працював асистентом режисера Атіфа Йилмаза. У 1965 році Гюней поставив свій перший самостійний фільм, а в 1968-му заснував власну кінокомпанію «Güney Filmcilik». Фільми Гюнея в основному торкалися соціальної тематики, зокрема життя робітничого класу.
У 1961 році Йилмаза Гюнея було засуджено за публікацію прокомуністичного роману і він провів у в'язниці півтора року. У 1972-му Гюней вдруге був заарештований за надання притулку анархістам. Фільм «Турбуватися» (тур. Endişe) був завершений у 1974 році його асистентом Шерифом Гереном, стрічка «Невдахи» (тур. Zavallılar) була закінчена у 1975-му. У 1974 році Гюнея було випущено на свободу у рамках амністії, але незабаром знову було засуджено за звинуваченням у вбивстві прокурора. За весь час, проведений у в'язниці, Гюней написав кілька сценаріїв, поставлених іншими режисерами.
Після військового перевороту 1980 року в Туреччині Гюней відчув небезпеку фізичної розправи. Незабаром, у 1981-му, йому вдалося втекти з в'язниці і отримати політичний притулок у Франції. Там він закінчив почату Шерифом Гереном стрічку «Дорога», яка була визнана найкращим фільмом 35-го Каннського кінофестивалю (разом зі стрічкою «Зниклий безвісти» Коста-Гавраса) і удостоєна «Золотої пальмової гілки»[2].
«Стіна» (1983) стала останнім фільмом Гюнея. 9 вересня 1984 року на 48-му році життя він помер від раку шлунка в Парижі. Похований на кладовищі Пер-Лашез.
Визнання[ред. | ред. код]
| Нагороди та номінації Йилмаза Гюнея[3] | |||
|---|---|---|---|
| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
| Кінофестиваль в Анталії | |||
| 1967 | Золотий апельсин найкращому акторові | Закон кордону | Перемога |
| 1970 | Золотий апельсин за найкращий фільм | Урод | Перемога |
| Золотий апельсин найкращому акторові | Перемога | ||
| 1975 | Золотий апельсин за найкращий фільм | Друг | 2-е місце |
| Жалюгідні створення | 3-є місце | ||
| Золотий апельсин за найкращий сценарій | Перший | Номінація | |
| Берлінський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1977 | Приз ФІПРЕССІ | Йизмаз Гюней | Перемога |
| 1980 | Похвальний відгук | Душман | Перемога |
| 1981 | Приз ФІПРЕССІ | Йизмаз Гюней | Перемога |
| Міжнародний кінофестиваль у Локарно | |||
| 1979 | Спеціальна згадка | Стадо | Перемога |
| Каннський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1982 | Золота пальмова гілка
|
Дорога | Номінація |
| Приз ФІПРЕССІ | Перемога | ||
| Приз екуменічного журі — Спеціальна згадка | Перемога | ||
| 1983 | Золота пальмова гілка
|
Стіна | Номінація |
| Премія «Сезар» | |||
| 1983 | Найкращий фільм іноземною мовою | Дорога | Номінація |
| Синдикат французьких кінокритиків | |||
| 1983 | Приз за найкращий іноземний фільм | Дорога | Перемога |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ 1982 - Identification of Palme. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 13.10.2016.
- ↑ а б Awards 1982 : All Awards. Архів оригіналу за 16.12.2013. Процитовано 13.10.2016.
- ↑ Нагороди та номінації Йилмаза Гюнея [Архівовано 20 квітня 2022 у Wayback Machine.] на сайті IMDb(англ.)
Література[ред. | ред. код]
- Гусейнов А. Йылмаз Гюней. Жизнь — подвиг. М., 1987.(рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Їлмаз Гюней на сайті IMDb (англ.)
