Коста-Гаврас

Коста Гаврас

Коста-Гаврас, повне ім'я Константінос (Костас) Гаврас (грец. Κώνσταντινος Γαβράς, 13 лютого 1933) — грецький та французький кінорежисер, сценарист, лауреат премій «Оскар» та «Золота пальмова гілка». Відомий фільмами на гострі політичні теми — фільмом «Дзета» про хунту «чорних полковників» у Греції і фільмом «Визнання» про «справу Сланського» в Чехословаччині. Президент Французької Сінематеки (з 2007).

Біографія

Народився в селі Лутра-Іраес в Аркадії. Не існує фактів, які б вказували на походження від візантійського аристократичного роду Гаврас, зокрема від Теодора Гавраса, захисника Трапезунда від османів, але це прізвище найчастіше зустрічається серед греків Понта. Під час окупації Греції родина Гаврасів перебралася до Пелопоннесу, а після війни в Афіни. Під час війни батькоГаврас був членом лівого крила Національно-визвольного фронту Греції, а після війни він був заарештований за підозрою в симпатіях до комунізму. Сім'я Гаврасів була змушена залишити Грецію.

Костас Гаврас закінчив середню школу вже у Франції і в 1951 році почав вивчати право в Сорбонні, але в 1956 році покинув університет і почав цікавитись кінематографом. Вищу кінематографічну освіту здобув в інституті IDHEC (фр. Institut des hautes études cinématographiques) в Парижі. Працював асистентом режисерів Рене Клера, Анрі Вернея, Жака Демі, Рене Клемана.

Творчість

У 1965 році Костас Гаврас дебютував як режисер з екранізацією детектива Себастьяна Жапрізо «Вбивці в спальних вагонах» в головній ролі з Івом Монтаном. Напружена детективно-кримінальна інтрига присутня в більшості інших фільмів Костаса Гавраса, заснованих на документальних матеріалах і політично заангажованих.

Режисеру важливий не стільки політичний аспект подій, скільки гуманітарний пафос, цікава людина, що стикається з проявами тоталітарної влади, як би вона не називалася — режим «чорних полковників», гітлерівський фашизм, сталінський соціалізм, латиноамериканська хунта. Гаврас показує, як історія, політика, суспільство, інститути влади, партії впливають на долю приватної людини. Будучи громадянином світу і знімаючи кіно в різних країнах, Коста-Гаврас отримав визнання як космополітичний в кращому сенсі слова, істинно гуманістичний художник, якого хвилює глобальна боротьба добра зі злом, а не одні лише політичні пристрасті.

2009 року Костас Гаврас на замовлення Міністерства культури Греції створив короткометражну відео-реконструкцію історії афінського Парфенона.

Фільмографія

• 1958 — Les Rates
• 1963 — Затока ангелів
• 1965 — Вбивці в спальних вагонах
• 1967 — Одна зайва людина
• 1969 — Дзета
• 1970 — Визнання
• 1973 — Стан облоги
• 1975 — Спеціальна відділення
• 1979 — Світло жінки
• 1982 — Зниклий безвісти
• 1983 — Ханна К.
• 1986 — Сімейна нарада
• 1988 — Зрада
• 1989 — Музична скринька
• 1991 — Для Кім Сен-Мана
• 1991 — Проти забуття
• 1992 — Маленький апокаліпсис
• 1995 — Люм'єр і компанія
• 1995 — З приводу Ніцци, продовження (документальний)
• 1997 — Божевільне місто
• 2001 — Амінь
• 2005 — Гільйотина
• 2009 — На захід від раю

Премії та нагороди

• «Дзета», 1969
  • Спеціальний приз Журі Каннського кінофестивалю 1969
  • «Оскар» — «Кращий іноземний фільм», «Оскар» — «Кращий монтаж»
• «Спеціальний відділ» приз Каннського кінофестивалю 1976
• «Зниклий безвісти», 1982
  • «Золота пальмова гілка» (Головний приз) Каннського кінофестивалю 1982 і приз за Кращу чоловічу роль Джек Леммон
  • «Оскар» — «Кращий оригінальний сценарій».
  • BAFTA — за кращий сценарій.
• «Музична скринька», 1989
  • «Золотий ведмідь» (Головний приз) Берлінського кінофестивалю 1990.
• «Амінь», 2002
  • Премія «Сезар» 2003 — «Кращий оригінальний сценарій»

Посилання

• Використано матеріали зі статті в російській Вікіпедії.
• Коста-Гаврас на сайті Internet Movie Database (англ.)