Адольф Дікфельд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Адольф Дікфельд
нім. Adolf Dickfeld
Народився 20 лютого 1910(1910-02-20)
Ютербог, Potsdam Districtd, НДР
Помер 17 травня 2009(2009-05-17)[1] (99 років)
Драйайх, Оффенбах, Дармштадт, Гессен, Німеччина
Країна  Німеччина
Діяльність Ас
Знання мов німецька
Учасник Друга світова війна
Військове звання оберст
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Золотий німецький хрест
Золотий німецький хрест
Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
Нарукавна стрічка «Африка»
Нарукавна стрічка «Африка»
Нагрудний знак пілота
Нагрудний знак пілота
Почесний Кубок Люфтваффе
Почесний Кубок Люфтваффе
Авіаційна планка Люфтваффе для денних винищувачів у золоті

Адольф «Альф» Дікфельд (нім. Adolf „Alf“ Dickfeld; 30 лютого 1910, Ютербог — 17 травня 2009, Драйайх) — німецький льотчик-ас, оберст люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Біографія[ред. | ред. код]

Учасник Французької кампанії і Німецько-радянської війни, пілот 52-ї винищувальної ескадри. Восени 1942 року підбитий в бою з радянськими винищувачами і здійснив вимушену посадку на території, контрольованій радянськими військами, але зміг вийти до своїх. З січня по 31 березня 1942 року командував 2-ю групою 2-ї винищувальної ескадри «Ріхтгофен» в Тунісі. Під час оборони Німеччини з 17 квітня по травень 1943 року командував 2-ю групою 11-ї винищувальної ескадри.

Всього за час бойових дій здійснив 1 072 бойових вильоти і збив 132 ворожих літаки, з них 101 радянський. В Північній Африці і на Заході збив 18 літаків, з них 11 — 4-моторні бомбардувальники.

Після закінчення війни переїхав в Африку і став господарем ферми в Намібії.

Нагороди[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Die Fährte des Jägers: Eines Falken verlorene Jahre, Verlag Bublies, ISBN 3926584378
  • Im Schatten des Kilimandscharo, Bublies, 1996, ISBN 3926584424
  • Das Jahr der Cobra: … und ewig schweigt die Namib?, Bublies, 1998, ISBN 3926584629
  • Im Pazifik verschollen: Jenseits Bora Bora, Bublies, 1998, ISBN 3926584556

Література[ред. | ред. код]

  • Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
  • Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
  • Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
  • Patzwall K.D., Der Ehrenpokal für besondere Leistung im Luftkrieg, Studien zur Geschichte der Auszeichnungen, Band 6, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2008, ISBN 978-3-931533-08-3
  • OBERMAIER, E., Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe, Hoffmann, 1989.
  • THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Eichenlaubträger 1940—1945, Biblio-Verlag, 1997.
  • Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
  • Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940—1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001
  • Ritterkreuz Archiv II/2009, Veit Scherzer, Ranis, Juni 2009, ISSN 1866-4709

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б http://forum.axishistory.com/viewtopic.php?f=5&t=108174&p=1336892