Герберт Ролльваге

Герберт Ролльваге
нім. Herbert Rollwage
Народився	24 вересня 1916(1916-09-24) Gielded, Шладен-Верла, Вольфенбюттель, Нижня Саксонія, Німеччина
Помер	4 січня 1980(1980-01-04) (63 роки) Gielded, Шладен-Верла, Вольфенбюттель, Нижня Саксонія, ФРН
Країна	Німеччина
Діяльність	льотчик, військовослужбовець
Знання мов	німецька
Учасник	Друга світова війна
Роки активності	з 1936
Військове звання	Гауптман
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям Золотий німецький хрест Нагрудний знак «За поранення» в сріблі Нагрудний знак пілота Почесний Кубок Люфтваффе

Герберт Ролльваге (нім. Herbert Rollwage; 24 вересня 1916 — 4 січня 1980) — німецький пілот-ас, оберлейтенант люфтваффе вермахту, гауптман люфтваффе бундесверу. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Біографія

В 1936 році вступив в люфтваффе. Після закінчення льотної школи навесні 1941 року зарахований в 5-у ескадрилью 53-ї винищувальної ескадри. Учасник Німецько-радянської війни. Свою першу перемогу здобув 22 червня 1941 року, збивши радянський бомбардувальник. 27 серпня збив 3 радянські літаки, а до 5 жовтня загальна кількість його перемог досягла 11. В грудні 1941 року переведений на Середземне море. До кінця жовтня 1942 року збив 20 британських літаків, більшість — в районі Мальти. В грудні 1942 року у боях у Тунісі здобув 6 перемог, в травні 1943 року у боях над Сицилією — 10 перемог. 13 червня 1943 року збив свій 40-й літак. 10 липня був тяжко поранений у бою в районі Сан-П'єтро і кілька місяців провів у шпиталі. 22 лютого 1944 року здобув свою 50-ту, а 25 травня — 60-ту перемогу. 10 серпня 1944 року призначений командиром 5-ї ескадрильї своєї ескадри. 25 листопада 1944 року збив свій 70-й літак. 5 грудня 1944 року переведений інструктором в 2-у ескадрилью 106-ї винищувальної ескадри. На початку квітня 1945 року повернувся в 2-у групу 53-ї винищувальної ескадри.

Всього за час бойових дій здійснив 664 бойові вильоти і збив 102 літаки, з них 44 чотиримоторні бомбардувальники В-17 і В-24. Ролльваге посів перше місце за кількістю збитих чотиримоторних бомбардувальників.

В 1956 році вступив у ВПС ФРН. В 1968 році вийшов у відставку.

Нагороди

• Нагрудний знак пілота
• Залізний хрест
  • 2-го класу (5 липня 1941)
  • 1-го класу (16 вересня 1941)
• Почесний Кубок Люфтваффе (10 серпня 1942)
• Німецький хрест в золоті (12 грудня 1942)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
  • лицарський хрест (6 квітня 1944) — за 53 перемоги.
  • дубове листя (№713; 24 січня 1945) — за понад 70 перемог.
• Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
• Авіаційна планка винищувача в золоті з підвіскою

Література

• Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Яуза-Пресс, 2005. ISBN 5699137688
• Залесский К. А. Железный крест. Самая известная военная награда Второй мировой войны. — М.: Яуза-пресс, 2007. — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
• Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
• Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
• OBERMAIER, E., Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe, Hoffmann, 1989.
• THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Eichenlaubträger 1940-1945, Biblio-Verlag, 1998.