Німецька Демократична Республіка
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Німе́цька Демократи́чна Респу́бліка (нім. Deutsche Demokratische Republik) — Схі́дна Німе́ччина (нім. Ostdeutschland) соціалістична німецька держава, утворена 7 жовтня 1949 року на території, підконтрольній СРСР (в тому числі, радянський сектор Берліна). Проіснувала до об’єднання Німеччини 3 жовтня 1990 р.
Зміст |
[ред.] Географія НДР
[ред.] Географічне положення
НДР була розташована в Центральній Європі, між 54°41' та 50°10' північної широти та 9°54' та 15°2' східної довготи. На півночі межувала з Балтійським морем, на сході з Польською Народною Республікою по рікам Одер та Нейсе (кордон протяжністю 460 км), на півдні з Чехословаччиною (454 км), на заході з ФРН (1378 км).
На території країни знаходився Західний Берлін — місто, що мало окремий статус, визначений чотирьохсторонньою угодою між СРСР, США, Францією та Великобританією, підписаною в вересні 1971 року.
[ред.] Рельєф
В рельєфі країни домінували дві основні форми:
- рівнина з численними підвищеннями та озерами льодяникового походження, що займали 2/3 території країни;
- середньовисокі гори:
найбільші вершини Фіхтельберг (1214 м) в Рудних горах та Броккен і Гарце (1142 м).
[ред.] Флора
Біля 30% території були покриті лісами, в основному сосновими та ялинковими. Серед листяних насаджень переважали букові та дубові.
[ред.] Фауна
Найпоширенішими представниками фауни НДР були олень, лань, сарна, муфлон, кабан, заєць, дика качка, лисиця, куниця, ласка.
[ред.] Історія
Згідно із домовленостями, досягнутими на Ялтинській і Потсдамській конференціях, союзники створили свою спільну військову окупаційну адміністрацію Німеччини — Союзну контрольну раду у складі чотирьох держав (США, Великобританія, СРСР, Франція), яка мала бути військовим урядом до відновлення суверенітету країни. У Східній Німеччині, радянська окупаційна зона (SBZ — Sowjetische Besatzungszone) складалася із п'яти земель: Мекленбург-Передня Померанія, Бранденбург, Саксонія, Саксонія-Ангальт і Тюрінгія. Після відмови радянського уряду від союзної контрольної ради у 1948 році, радянська адміністрація сприяла розвитку окремого соціалістичного уряду у своїй зоні.
Тим не менш, через сім років після Потсдамської конференції, СРСР через Ноту Сталіна (10 березня, 1952) запропонував возз'єднання Німеччини, яку три західні держави союзників (США, Франція, Великобританія) відхилили. Через кілька місяців по тому, радянський лідер Йосип Сталін, комуністичний прихильник возз'єднання, помер у березні 1953 року. Його наступник, Микита Хрущов, відкинув возз'єднання як еквівалент приєднання Східної Німеччини до Заходу, а значить возз'єднання було неможливим до падіння Німецької Демократичної Республіки у 1989 році.
У 1946 році Комуністична партія Німеччини (нім. Kommunistische Partei Deutschlands — KPD) і Соціал-демократична партія Німеччини (нім. Sozialdemokratische Partei Deutschlands — SPD) об'єдналися в Соціалістичну єдину партію Німеччини (СЄПН нім. Sozialistische Einheitspartei Deutschlands — SED) (21 квітня 1945), яка потім виграла вибори 1946 року. Будучи марксистсько-ленінською політичною партією, уряд СЄПН націоналізував інфраструктуру і промислові підприємства.
Перший (і єдиним) президентом Німецької Демократичної Республіки був Вільгельм Пік. Однак, після 1950 року, справжнім керівником Східної Німеччини був Вальтер Ульбріхт, перший секретар СЄПН.
У 1953 року в Східній Німеччині проходили масові акції протесту, які були придушені за допомогою Радянського Союзу.
У 1971 році замість Ульбріхта лідером став Еріх Хонеккер замінив його. Новий уряд ввів нову Конституцію НДР, яка визначала Німецьку Демократичну Республіку, як «республіку робітників і селян» і де національний прикметник «німецький» рідко згадувався.
[ред.] Адміністративний устрій
До 1952 року до складу НДР входили столиця східний Берлін і п'ять німецьких земель Мекленбург-Передня Померанія (у 1947 році перейменована у Мекленбург), Бранденбург, Саксонія-Анхальт, Тюрінгія, Саксонія.
Після адміністративної реформи 1952 року п'ять земель були скасовані і на їх місті було отворено 14 округів (нім. Bezirk), що називалися за іменами їх адміністративних центрів: (I) Росток, (II) Нойбранденбург, (III) Шверін, (IV) Потсдам, (V) Франкфурт (на Одері), (VI) Магдебург, (VII) Котбус, (VIII) Галле, (IX) Лейпциг, (X) Ерфурт, (XI) Дрезден, (XII) Карл-Маркс-Штадт (Хемніц до 1953 року і знову в 1990) (XIII) Гера і (XIV) Зуль; Східний Берлін був виділений у окремий округ у 1961 році.
Землі були поділені на округи наступним чином: Мекленбург був розділений на округи Росток, Шверін, і Нойбранденбург; Бранденбург (до складу якого входив Берлін) був розділений на округи Потсдам, Франкфурт (на Одері) і Котбус; Саксонія-Ангальт була розділена на округи Галле і Магдебург; Тюрінгія була розділена на округи Ерфурт, Гера і Зуль; і Саксонії була розділена на округи Лейпциг, Дрезден і Карл-Маркс-Штадт.
[ред.] Політична система
[ред.] Населення
Великі міста НДР (населення, 1988 рік)
- Берлін, столиця НДР (1 200 000)
- Лейпциг * (556 000)
- Дрезден * (520 000)
- Карл-Маркс-Штадт * (317 000) (зараз Хемніц)
- Магдебург * (290 000)
- Росток * (250 000)
- Галле (Заале) * (236 000)
- Ерфурт * (215 000)
- Потсдам * (140 000)
- Гера * (131 000)
- Шверін * (130 000)
- Котбус * (125 000)
- Цвіккау (120 000)
- Єна (107 000)
- Дессау (105 000)
* Центри округів
[ред.] Див. також
