Акабська затока

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Акаба
Синайський півострів, Акабська затока праворуч
Синайський півострів, Акабська затока праворуч
Координати 28°41′10″ пн. ш. 34°41′44″ сх. д. / 28.68611° пн. ш. 34.69556° сх. д. / 28.68611; 34.69556
Макс. глибина 1 828 м
Довжина близько 180 км
Ширина до 28 км
Вид на йорданський берег затоки.
Синайський берег затоки.
Острів фараонів з середньовічним замком.

Акабська, Ейлатська затока — затока Червоного моря між Аравійським та Синайським півостровами. Довжина близько 180 км, ширина до 28 км, глибина до 1 828 м. Історично є в коліні Юди.

Географічно Акабська затока є частиною розлому Великої рифтової долини, що відокремлена від Червоного моря підводним порогом завглибшки до 958 м. Затока сполучена з Червоним морем протокою Тиран, в якій розташований ряд невеликих островів (зокрема, Острів фараонів, що є володінням Єгипту). Берегова смуга зрізана слабко, наявні невеликі бухти.

Адміністративно західний берег Акабської затоки (Синайський півострів) належить Єгипту, східний — частково Йорданії та Саудівській Аравії. На півночі затоки розташований ізраїльський порт Ейлат (через це в Ізраїлі поширена інша назва затоки — Ейлатська затока).

Населення і використання[ред.ред. код]

Береги Акаби переважно не заселені, змінне і частково постійне населення є лише в ділянках, де сходяться кордони Ізраїлю, Єгипту, Йорданії і Саудівської Аравії. Там, зокрема, розташовані два порти: популярне і відносно велике курортне місто Ейлат (Ізраїль) і Акаба — єдиний порт Йорданії, а також прикордонне єгипетське селище Таба.

Затока крім прикордонного статусу, має важливе економічне значення, зокрема, транспортне. Також налогоджене пасажирське паромне (катерами) сполучення між Єгиптом та Йорданією.

У водах затоки розвинено рибальство.

На ізраїльській, єгипетській, а з недавнього часу і йорданській ділянках Акаби успішно розвивається туризм (в першу чергу, міжнародний), зокрема збудовані й функціонують ряд готелів, в т.ч. й інтернаціональних світових мереж («Хілтон», «Мьовенпік» тощо).

Література[ред.ред. код]

  • Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1989. стор. 18(рос.)