Альберт Санчес Піньйоль
| Альберт Санчес Піньйоль | ||||
|---|---|---|---|---|
| Albert Sánchez Piñol | ||||
.jpg) | ||||
| Народився |
11 липня 1965[1] (58 років) Барселона, Іспанія[2] | |||
| Громадянство |
 Іспанія | |||
| Національність | Каталонець | |||
| Діяльність | Антрополог, письменник | |||
| Alma mater | Барселонський університет | |||
| Мова творів | Каталонська | |||
| Роки активності | 2000 — тепер. час | |||
| Magnum opus |
«У п'янкій тиші» (кат. «La pell freda») | |||
| Премії |
Ojo Critico de Narrativa Critica Serra d 'Or | |||
|
| ||||
 Альберт Санчес Піньйоль у Вікісховищі | ||||
Альберт Санчес Піньйоль (кат. Albert Sánchez Piñol; *11 липня 1965, Барселона) — каталонський письменник та антрополог.
Біографія[ред. | ред. код]
Альберт Санчес Піньйоль народився в Барселоні 11 липня 1965 року.
За освітою антрополог. Є членом Асоціації африканських досліджень і багато подорожує світом. Кілька місяців провів серед пігмеїв Конго, збираючи матеріал для дисертації.
Живе в Барселоні, вільний час присвячує літературній творчості. Пише свої твори тільки каталонською мовою (за винятком романів «Victus» і «Vae Victus», написаних іспанською мовою).
Літературна діяльність[ред. | ред. код]
Письменством він захопився ще будучи молодою людиною, писав оповідання, але до виходу першого його роману, ім'я цього письменника було маловідомим навіть в Іспанії. Свій перший роман «У п'янкій тиші» (в оригіналі кат. «La pell freda» — «Холодна шкіра», 2002) Альберт Піньйоль випустив у 2002 році. Оскільки книга була видана каталонською мовою, то своєю увагою її обійшли і читачі і критики. Але як тільки в 2003 році вона була перекладена іспанською, книга буквально на наступний день стала мегахітом. Зараз цей роман перекладено 32 мовами і понад 100 тижнів він перебував у топ-десятці найпопулярніших книг Європи. Роман-загадка, де дія відбувається на покинутому маяку в Антарктиді, і там волею-неволею доводиться уживатися одному з одним австрійцеві та ірландцеві. При цьому вони зустрічаються з водним народом — омохітхами, які дуже схожі на людей. Роман «У п'янкій тиші» — не тільки стрімкий трилер з непередбачуваною кінцівкою, а й філософський роман. Піньйолю було важливо створити тривожну, безнадійну атмосферу. На думку самого автора, на його сторінках він намагався висловити думку про те, що наш ворог дуже схожий на нас самих. Тому ще при написанні він відмовився від «хеппі-енду». Роман приніс автору всесвітню славу і престижну літературну премію «Ojo Critico de Narrativa». Права на його екранізацію продані продюсерам із США.
У 2005 р. Піньйоль випустив другий роман каталонською мовою «Пандора в Конго» (кат. Pandora al Congo). В ньому розповідається про експедицію двох англійських аристократів у джунглі Африки. У 2006 р. цей роман здобув у Каталонії престижну літературну премію «Critica Serra d'Or».
У сюжетному плані «В п'янкій тиші» та «Пандора в Конго» не пов'язані один з одним. Однак, за задумом автора, обидва твори є частинами майбутньої трилогії, яка розкриває тему страхів, що переслідують людину.
Видання творів Альберта Піньйоля в Україні[ред. | ред. код]
20 грудня 2007 року в «Українському домі» відбулася презентація книги Альберта Санчеса Піньоля «Пандора в Конго». Книга вийшла у видавництві «Світ книги» російською мовою.[3]
Цікавий факт[ред. | ред. код]
Незважаючи на всесвітню славу, Альберт Санчес Піньйоль дуже скромний у звичках. Наприклад, він не має водійських прав і їздить на метро.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Internet Speculative Fiction Database — 1995.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #130310522 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ «Укрінформ», 20.12.2007 (укр.)[недоступне посилання]
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Compagnie difficili (2000), у співавторстві з італійським письменником і журналістом Марчелло Фоїсом
- Блазні і чудовиська (Pallassos i monstres, 2000) — нариси про вісім африканських диктаторів
- Золоті століття (Les edats d'or, 2001) — збірка оповідань
- Повертайся скоріше (Torna aviat, 2001)
- Конголезький жук (La cuca del Congo, 2001)
- Про революцію (De la revolució, 2001)
- Кінець світу (La fi del món, 2001)
- Лісові мешканці (El bosc, 2001)
- Балада про кашалота, що убуває (La balada del catxalot minvant, 2001)
- Тім і Том (Tim i Tom, 2001)
- Надсумні перетворення (Tristos trànsits, 2001)
- Надприродна людина-ядро (El fabulós home bala, 2001)
- В очікуванні генерала (Tot esperant el general, 2001)
- Гвіана (Guaiana, 2001)
- Холодна шкіра [В п'янкій тиші] (La pell freda, 2002) — роман
- Пандора в Конго (Pandora al Congo, 2005) — роман
- Тринадцять сумних пригод (Tretze Tristos Tràngols, 2008) — збірка оповідань
- Про часи, коли люди падали з Місяця (Quan queien homes de la lluna, 2008)
- Все, що слід знати зебрі, щоб вижити в савані (Tot el que li cal saber a una zebra, 2008)
- Корабель дурнів (La nau dels bojos, 2008)
- Міжзоряна солідарність (La solidaritat que va venir de les estrelles, 2008)
- Закон джунглів (La llei de la selva, 2008)
- В дитинстві — кашель і пронос, а слонова нога — коли підріс (De petit, tos de gos; de gran, pota d'elefant, 2008)
- Між небом і пеклом (Entre el cel i l'infern, 2008)
- Тит (Titus, 2008)
- У мене немає більше сил (Ja no puc més, 2008)
- Історія лякала, яке не бажало відлякувати птахів (L'espantocells que s'estimava els ocells, 2008)
- Ніколи не купуй пончики по неділях (Mai no compris xurros en diumenge, 2008)
- Цар Царів і два міста (El Rei de Reis i les dues ciutats, 2008)
- Скажи мені тільки, що ти мене не розлюбила (Només digues si encara m'estimes, 2008)
- Victus (2012, La Campana)
- Эль Боск, [книга, що написана як сценарій, наявна тільки в електронній версії] (El bosc, 2012)
- Vae Victus (2015)
- Фунґус (Fungus, 2018)
Джерела[ред. | ред. код]
- Лабораторія Фантастики [Архівовано 14 лютого 2012 у Wayback Machine.](рос.)
- Бібліографія Альберта Піньйоля на сайті BOOKSWORLD(рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Альберт Санчес Піньоль: «Моя мама не читала мені в дитинстві казок» Газета «Московський комсомолець» № 2361 від 18 вересня 2006 (рос.)[недоступне посилання з червня 2019]
- http://www.rg.ru/2007/10/12/pinol.html [Архівовано 25 лютого 2015 у Wayback Machine.]
- Альберт Санчес Піньоль: «Я надаю перевагу укусам вошей проповідям на користь Ватикану» 7-я.Ru 22.09.2006 [Архівовано 27 грудня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
|
