Анна Мекленбург-Гюстровська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анна Мекленбург-Гюстровська
Герцогиня Курляндії і Семигалії
11 березня 1566 — 4 липня 1602[1]
Попередник: започатковано
Наступник: Єлизавета-Магдалина Померанська
 
Народження: 14 жовтня 1533(1533-10-14)[2]
Вісмар, Герцогство Мекленбург-Шверінське, Священна Римська імперія
Смерть: 14 липня 1602(1602-07-14) (68 років)
Шверін, Велике герцогство Мекленбург-Шверін
Поховання: Мітавський палац
Рід: Мекленбурги
Батько: Albrecht VII, Duke of Mecklenburgd
Мати: Анна Бранденбурзька
Шлюб: Готтгард фон Кеттлер
Діти: Фрідріх Кеттлер, Вільгельм Кеттлер, Анна Кеттлер і Єлизавета Кеттлер

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

А́нна Ме́кленбург-Гюстро́вська (нім. Anna von Mecklenburg-Güstrow; 14 жовтня 1533(15331014) — 4 липня 1602[1]) — герцогиня Курляндії і Семигалії (з 1566). Представниця німецької герцогської династії Мекленбургів. Лютеранка. Народилася у Вісмарі, Мекленбург-Гюстров. Донька Альбрехта VII Красивого, герцога Мекленбурга, й Анни фон Гогенцоллерн, маркграфині Бранденбурзької. Дружина Готтгарда фон Кеттлера, герцога Курляндії і Семигалії (з 1566). Укладанню її шлюбу сприяли польський король Сигізмунд ІІ Август та прусський герцог Альберт. Матір Анни, Єлизавети, Фрідріха та Вільгельма Кеттлерів. Померла в Шверіні, Мекленбург. Похована в Мітавському замку, Курляндія. Також — Анна фон Мекленбург-Гюстров, Анна Мекленбурзька.

Біографія[ред. | ред. код]

Анна Мекленбург-Гюстровська народилася 14 жовтня 1533 року в Вісмарі, в родині мекленбурзького герцога Альбрехта VII Красивого і його дружини Анни фон Гогенцоллер, маркграфині Бранденбурзької[1].

1563 року 46-річний Готтгард фон Кеттлер, герцог Курляндії і Семигалії, розпочав переговори із батьками 30-річної Анни про укладання шлюбу із нею[1]. Проте вінчання відбулося лише через 3 роки — 11 березня 1566 року, в прусському Кенігсбергу. Місце церемонії було обране за наполяганням матері нареченої, що походила із дому Гогенцоллернів, до якого належали й Бранденбурзький курфюст і Анна-Софія, дружинна брата нареченої — Йоганна-Альбрехта, що правив Мекленбургом на той час[1].

21 березня того ж року в Кенігсбергу Анна уклала з Готтгардом шлюбний контракт на 5 аркушах. За умовами контракту придане нареченої сладало 15 тисяч талерів[3]. Вона мала отримувати у герцогстві Курляндії і Семигалії податки з маєтків Каленхоф (Віскалі, Єлгава, Латвія), Бергфрідт (Свірлаука, Єлгава), Зессау (Сесава, Єлгава), Грюнхоф (Заленієкі, Єглава) та Гренцхоф (Межмуйжа, Августкалне, Латвія), а також із замків Мітави та Нойбурга (Яунпілс, Латвія)[4]. Загальний річний дохід герцогині з цих володінь мусив складати, щонайменше, 4 тисяч талерів[3]. В маєтках Анні належала верховна і судова влада, яка здійснювалася за допомогою 19 управителів, її особистих васалів. Контракт також передбачав розмір спадку герцогині у випадку овдовіння[3].

Після шлюбної церемонії, яка тривала 2 тижні, і укладання контракту молодята вирушили в супроводі прусських і мекленбурзьких послів до Гольдінена (Кулдіга, Латвія), де продовжилося святкування[1].

Анна народила Готтгарду семеро дітей — п'ятьох синів і двох дочок. Трое синів померли, не досягнувши повноліття[1].

Джерел про діяльність Анни мало, проте відомо, що вона піклувалася про свою родину й підтримувала чоловіка у різних справах. Після смерті Готтгарда в 1587 році герцогиня була одним із керівників Курляндії і Семигалії, й допомагала своєму синові Фрідріху. Вона завідувала родовими маєтками Кеттлерів і спромоглася поповнити родову скарбницю. За життя чоловіка Анна придбала маєтки в Талсені (Талсі, Латвія), Анненбурзі (Ембурга, Латвія) та Міссхофі (Міса, Латвія), що колись були феодами Лівонського ордену[1]. У вересні 1590 року вона супроводжувала до Кенгісбергу свого малолітнього сина Вільгельма, який вирушав до Ростоку на навчання[1]. На початку 1592 і влітку 1598 років Анна відвідувала своїх родичів у Мекленбурзі й викупила маєток Остен у Західній Померанії (Лец, Мекленбург-Передня Померанія, Німеччина), що був закладений під заставу[1]. Цей маєток продовжував перебувати у власності Кеттлерів до кінця XVII століття[1].

Анна померла 4 липня 1602 року в Шверіні, перебуваючи у герцогстві Мекленбург. 24 жовтня її перевезли до герцоства Курляндії і Семигалії й поховали поруч із чоловіком Готтгардом в Мітавському замку[1].

Титули[ред. | ред. код]

Божою милістю, Анна, уроджена Шверіна з Мекленбургу, герцогиня Курляднії і Семигалії в Лівонії.
Von Gottes gnaden Anna gebohrne Svrstin zu Mecklenburg, in Lieffland zu Churlandt und Semgallen herzogin[5].

Сім'я[ред. | ред. код]

Див. також: Кеттлери та Мекленбурги
Анна зі своїм чоловіком Готтгардом.
  • Сини:
Фрідріх Кеттлер (1569—1642) — герцог Курляндії і Семигалії. 1600: Єлизавета-Магдалина Померанська (1580—1649).
Вільгельм Кеттлер (1574—1640) — герцог Курляндії. 1609: Софія Прусська (1582—1610).
  • Доньки:
Анна Кеттлер (1567—1601) 1586: Ольбрахт Радзивілл (1558—1592), литовський князь.
Єлизавета Кеттлер (?—1601) 1595: Адам-Вацлав П'яст (1574—1618), цешинський герцог.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н Герцогиня Анна. lv, en // Віртуальна виставка: від герцога Готтгарда до герцога Якова. — Рига: Латвійський державний історичний архів, 2011.
  2. Lundy D. R. The Peerage
  3. а б в Hercoga Gotharda parakstītais laulību līgums [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.]. Kēnigsbergā, 1566. g. 21. martā. Sākumlapa un beigu lapa. Pergaments. LVVA, 554. f., 1. apr., 19. l.
  4. 1576 року герцогиня була змушена зректися Нойбурга, через конфлікт свого чоловіка із комтуром Доблена (Добеле, Латвія) — Тісом фон дер Рекке, внаслідок якого Нойбург перейшов комтуру, а Доблен — герцогу Готтгарду (Герцогиня Анна. lv, en // Віртуальна виставка: від герцога Готтгарда до герцога Якова. — Рига: Латвійський державний історичний архів, 2011.).
  5. Hercogienes Annas ģerbonis. Zīmējums no Kurzemes hercogistes baznīcas likumu krājuma, 1570. g. LVVA, 4038. f., 2. apr., 930. l.
  6. Matthiesen, Heinz. Gotthard Kettler [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.] // Neue Deutsche Biographie. — Berlin: Duncker & Humblot, 1964. — T. 6. — S. 678 f.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]