Маркграф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Маркгра́ф (від нім. Markgraf; фр. Marquis, англ. Marquess) — у ранньому середньовіччі в Західній Європі королівський посадовець, наділений широкими адміністративними, військовими і судовими повноваженнями в марці. Марка — територіальна одиниця, створена в прикордонному районі для захисту кордонів. Маркграфи в своїх областях мали владу, схожу з герцогською, і лише тим стояли нижче за герцогів, що під час походів їм доводилося слідувати за герцогським прапором.

Інститут маркграфства виник і був введений в правління Карла Великого на початку IX століття. На межах своєї держави Карл Великий створив: аварську, фріульську, саксонську, сербську і іспанську марки. На східній межі Баварії була утворена Австрійська марка.

Саксонські імператори заснували, для захисту Тюрінгії і Саксонії, Північну марку (Nordmark), а також Мейссенську і Шлезвігську марки. Після імператора Генріха III на кордоні Карінтії була створена Штирійська марка, а на заході маркграфство Намюр.

Маркграфи Північної марки (Бранденбурга) і маркграфи Австрійські рано (з XII ст.) зробилися безпосередніми імперськими князями (курфюрстами).

Після розпаду герцогств всі маркграфи зробилися імперськими князями і найменування їх зробилося простим титулом, який, наприклад, від бранденбургських Гогенцоллернів перейшов до франконських.

У Італії, де імператори також ввели титул маркграфа, а також у Франції, він зробився простим дворянським титулом (див. Маркіз).