Вдова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Міжособові стосунки
Типи стосунків

Агамія · Шлюбний союз · Броманс · Вдівство · Цивільне партнерство · Дружба · Жінка (дружина) · Значимий інший · Казуальні · Конкубінат · Куртизанка · Коханець (коханка) · Моногамія · Чоловік (чоловік) · Гомосексуалізм · Педерастія · Поліаморія · Полівірність · Полігамія · Спорідненість · Романтичні · Сім'я · Сексуальний партнер · Співжиття

Події

Залицяння · Статевий акт · Укладання шлюбу · Подружня зрада · Розлучення

Почуття та емоції

Близький зв'язок · Потяг · Комперсія · Закоханість · Кохання (ерос, філія, сторге, агапе· Платонічне кохання · Романтичне кохання · Пристрасть · Захоплення · Ревнощі · Прив'язанність

Вчинки

Калим (Придане· Гіпергамія · Подружня зрада · Сексуальна поведінка · Викрадення нареченої

Насилля у відносинах

У сім'ї · Над дорослими · Над дітьми · Підліткове насилля

Вдівство — стан людини після смерті чоловіка / дружини. Чоловік в цьому стані називається вдівцем, а жінка вдовою.

Історія[ред.ред. код]

Вдівство, безсумнівно, з'явилося незабаром після встановлення інституту шлюбу. Одночасна смерть зустрічається рідко, як правило, один з подружжя переживає іншого.

Вдови[ред.ред. код]

За звичаями ряду народів, після смерті чоловіка вдова кінчала життя самогубством. У Індії цей ритуал називався саті і проводився до XIX століття. У Китаї самогубство вдів практикувалося з V по XX століття[1]. Ця традиція мала своєю метою захист вдів від зазіхань сторонніх і символізуючи вірність покійному чоловіку. У кочових народів самогубство замінювалося членоушкодженням.

В інших країнах вдова не тільки не кінчала з собою при смерті чоловіка, але і могла вдруге виходити заміж. У давньогрецьких міфах так вперше зробила Горгофона (донька Персея)[2]. Старий Завіт прямо наказував вдовам одружуватися з родичами померлих чоловіків[3] (див. левірат).

Патріархальне суспільство законодавчо охороняло права вдів. Про це йдеться в Першому посланні до Тимофія, в якому обов'язок підтримувати вдів покладалася на їх родичів і церковну громаду. Останні також повинні були сприяти вторинним шлюбам вдів. В азіатських країнах громаді і родичам належало утримувати вдів (казахські «Сім установлень» хана Тауке).

Вдівці[ред.ред. код]

Поведінка вдівців, як правило, не регламентувалося, за винятком термінів трауру в пізніший період, які, однак, були в два рази менше, ніж у вдів, що підкреслювало статеву нерівність.

Примітки[ред.ред. код]