Атлантична хартія

Рузвельт і Черчілль під час богослужіння на борту «Принца Вельського»

Атланти́чна ха́ртія — спільна декларація президента США Рузвельта і прем'єр-міністра Великобританії Черчілля від 14 серпня 1941, підписана на борту англійського лінкора «Принц Вельський» в бухті Арджентія (о. Ньюфаундленд).

Учасники декларації проголосили в ній «деякі загальні принципи національної політики» своїх країн, а саме: суверенітет, територіальну недоторканність, безпеку й економічне співробітництво країн, прагнення добиватися для всіх людей «більш високого рівня життя, економічного розвитку і соціального забезпечення», утворення системи загальної безпеки і роззброєння агресивних країн.

Американська сторона обумовлювала свою допомогу Британії у війні з нацистами розпуском її колоніальної імперії. Міжнародні банкіри, які від початку XX століття перебралися з Британії в США, прагнули отримати доступ до ресурсів і ринків, без посередництва адміністративних важелів британської колоніальної влади. Черчілль пручався, але змушений був погодитися на компромісне формулювання, що колонії звільняться «за вільно висловленим бажанням зацікавлених народів». Британській імперії був підписаний вирок.

Атлантична хартія (витяг)

Редагована копія Черчілля остаточної чернетки Хартії

«

Президент Сполучених Штатів Америки Рузвельт і прем'єр-міністр Черчилль, що представляє уряд Його Величності в Сполученому Королівстві, після сумісного обговорення визнали доцільним обнародувати деякі загальні принципи національної політики їх країн — принципи, на яких вони засновують свої надії на краще майбутнє для світу. США і Великобританія не прагнуть до територіальних або інших придбань. Вони не погодяться на жодні територіальні зміни, які не перебувають у згоді з вільно висловленим бажанням зацікавлених народів. Вони поважають право всіх народів обирати собі форму правління, при якій вони хочуть жити; вони прагнуть до відновлення суверенних прав і самоврядування тих народів, які були позбавлені цього насильницьким шляхом. Дотримуючи належним чином свої існуючі зобов'язання, вони прагнутимуть забезпечити таке положення, при якому всі країни, — великі або малі, переможці або переможені — мали б доступ на рівних підставах до торгівлі і до світових сировинних джерел, необхідних для економічного процвітання цих країн. Вони прагнуть добитися повної співпраці між всіма країнами в економічній області з метою забезпечити для всіх вищий рівень життя, економічний розвиток і соціальне забезпечення. Після остаточного знищення нацистського тиранення вони сподіваються на установлення миру, який дасть можливість всім країнам жити в безпеці на своїй території, а також забезпечити таке положення, при якому всі люди у всіх країнах могли б жити все своє життя, не знаючи ані страху, ні нестатків. Такий мир має надати всім можливість вільно, без всяких перепон плавати по морях і океанах. Вони вважають, що всі держави світу повинні з міркувань реалістичного і духовного порядку відмовитися від застосування сили, оскільки ніякий майбутній мир не може бути збережений, якщо держави, які загрожують або можуть загрожувати агресією за межами своїх меж, продовжуватимуть користуватися сухопутними, морськими і повітряними озброєннями. Черчилль і Рузвельт вважають, що аж до встановлення ширшої і надійнішої системи загальної безпеки такі країни повинні бути роззброєні. Англія і США також допомагатимуть і заохочуватимуть всі інші здійсненні заходи, які полегшать миролюбним народам позбавлення від тягаря озброєння.

»

Радянська оцінка

Атлантична хартія на певному етапі відігравала позитивну роль, і Радянський уряд 24 серпня 1941 висловив свою згоду з її основними принципами, застерігаючи, що практичне, послідовне застосування цих принципів «неминуче повинно пристосовуватися до обставин, потреб та історичних особливостей тієї чи іншої країни».

Хартія стає актом антигітлерівської коаліції

На наступній нараді в Лондоні 24 вересня 1941 згоду з принципами хартії виразили представники урядів Бельгії (у еміграції), Чехословаччини (у еміграції), Греції, Люксембурга (у еміграції), Нідерландів (у еміграції), Норвегії (у еміграції), Польщі (у еміграції), СРСР, і Югославії, а також «Вільної Франції» Шарля де Голля.

Література

• Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985.

Посилання

• The Atlantic Conference
• BBC News
• The Atlantic Charter (1941) from the U.S. Department of State International Information Programs
• The Atlantic Conference from the Avalon Project
• USS Augusta web site
• U.S. National Archives image of original document
• Letter from The Ambassador Patrick J. Hurley to the U.S. Secretary of State TEHRAN, April 14, 1945. Describing meeting with Churchill, where Churchill vehemently states that the U.K. is in no way bound to the principles of the Atlantic Charter.