Басейн Десни
| Басейн Десни | ||||
|---|---|---|---|---|
| Розташування | ||||
| Країна |
 Росія | |||
| Геологічні дані | ||||
| Тип | водозбірний басейн | |||
| Розміри | ||||
| Вода | ||||
| Басейн | ||||
| На об'єкті | Десна | |||
| ↑ Водний басейн | басейн Дніпра | |||
| Інше | ||||
| Оператор | Деснянське БУВРd | |||
 | ||||
|
| ||||
Басейн Десни — водозбір річки Десна, загальною площею 88,9 тис. км², в межах України — 33,8 тис. км². Поширюється на територію Бєлгородської, Калузької, Курської, Орловської областей Росії та Київської, Сумської, Чернігівської областей України.
Характеристика[ред. | ред. код]
Верхня та середня частини басейну розміщуються в зоні мішаних лісів, нижня — в лісостеповій зоні. Середня густота річкової мережі — 0.24 км/км². Площа водозбору основних річок басейну — Сейм, Клевень, Судость, Снов, Остер — від 2 тис. км². Ці річки, а також, Десна, є транскордонними. Малі річки — маловодні, з нечітко вираженими річищами, часто зливаються з болотами, деякі влітку пересихають. Озера басейну утворені міграцією річищ, стариці, переважно розміщені в заплаві Десни, найбільші з них, площею водного дзеркала понад 0,5 км² — в Чернігівській області.
Клімат на території басейну помірно-континентальний, м'який, з достатнім зволоженням. Зима малосніжна, порівняно тепла, літо тепле, помірно вологе. Майже вся територія лежить у вологій, помірно-теплій зоні, лише невелика південна частина — в зоні недостатнього зволоження. Основна частина території має рівнинний, переважно хвилястий, характер поверхні, розчленованої долинами рік; розміщується у Поліській та Придніпровській низовинах, невелика територія на північному сході належить до Середньоросійської височини. Загальний ухил території басейну — з північного сходу на південний захід.
Річки басейну мають змішаний тип живлення, з часткою снігового живлення — 50 %, дощового — 30 % та підземного — 20 %. Характерними для річок басейну є весняна повінь, низька літня межень, інколи дощові паводки, стояння рівня води восени та взимку через паводки та відлиги[1].
Антропогенний вплив[ред. | ред. код]
Під час проведення меліорації здійснено випрямлення русел малих річок; частина з них зарегульовані повністю або частково, збудовані греблі порушили вільний стік річок. На території басейну нараховується 23 водосховища, що використовуються, переважно, для загального користування; розміщені на притоках Десни. Найбільші з них — Новоандріївське (на річці Локня), Калита-Гало (Остер), Костянтинівське (Синяк), Черемошне (Чибриж), Зноб-Новгородське (Знобівка)[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Опис суббасейну річки Десна (PDF). https://desna-buvr.gov.ua/. Архів оригіналу (PDF) за 23 січня 2022. Процитовано 9 листопада 2021.
Посилання[ред. | ред. код]
- Десна (притока Дніпра). Велика українська енциклопедія [Архівовано 26 лютого 2022 у Wayback Machine.]
- Десна. Енциклопедія сучасної України [Архівовано 10 листопада 2021 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |