Белемніти

Белемні́ти (Belemnoidea) — група (ряд чи кілька рядів) десятируких головоногих молюсків. Були схожі на сучасних кальмарів. Белемніти були найбільш поширені в юрському та крейдовому періодах.

Окремі представники відомі з пермі; масового розвитку і найбільшої різноманітності белемніти досягли в тріасі; в еоцені вони вимерли. Це були рухливі хижі тварини.

Белемніти мали внутрішній (вкритий мантією) скелет, викопні рештки якого часто зустрічаються у породах мезозойської ери. Цей скелет складався з фрагмокону (багатокамерної арагонітової черепашки, що у белемнітів мала вигляд маленького прямого конуса), ростра (rostrum — масивної кальцитової структури, що охоплювала фрагмокон ззаду) та проостракуму — довгого виросту фрагмокону спереду, що представляв собою рудимент верхньої стінки передньої камери. В найбільшій камері фрагмокона містилося тіло молюска, а всі інші камери були, ймовірно, наповнені газом і сполучалися з тілом сифоном, що пронизував його поблизу черевної сторони.

Виключно добре збережена скам'янілість белемніта

Ростри белемнітів, знайдені в с. Довге, Закарпатської обл.

У викопному стані ростр зберігається часто, фрагмокон — рідко, проостракум — дуже рідко. Також відомі знахідки фосфатних крючків, що були на щупальцях белемнітів. Ростри в народі називаються «чортові пальці». У деяких видів ростри можуть досягати 50-60 см у довжину (Megateuthis gigantea (англ.)). За таких розмірів скелету тварина досягала близько 3-х метрів довжини.

Белемніти є керівними копалинами для юрських і крейдових відкладів.

Див. також

• Амоніти

Література

• Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
• Основы палеонтологии. Справочник для палеонтологов и геологов СССР. Моллюски—головоногие, т. 2. М., 1958.