Бессараба Леонід Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бессараба Леонід Павлович

Народження 29 липня 1935(1935-07-29)
Нова Гребля, Калинівський район, Вінницька область, Українська СРР, СРСР
Смерть 6 вересня 2018(2018-09-06) (83 роки)
Країна  СРСР
 Україна
Жанр жанрове малярство, портрет, пейзаж і натюрморт
Навчання Державна художня середня школа імені Тараса Шевченка і Київський державний художній інститут (1965)
Діяльність художник, педагог
Вчитель Трохименко Карпо Дем'янович, Басанець Петро Олексійович, Пламеницький Анатолій Олександрович і Яблонська Тетяна Нилівна
Працівник Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія і Хмельницький національний університет
Член Спілка радянських художників України (1983)
Нагороди
Заслужений художник України

Леонід Павлович Бессара́ба (29 липня 1935, Нова Гребля — 6 вересня 2018) — український живописець і педагог, член Спілки радянських художників України з 1983 року, Заслужений художник України з 2008 року[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 29 липня 1935 року в творчій родині у селі Новій Греблі (нині Хмільницький район Вінницької області, Україна). Мати прекрасно зналася на вишиванках, батько, ветеран Другої світової війни, також захоплювався живописом. Додатковим сімейним заробітком було виготовлення барельєфів з гіпсу.

Після закінчення семи класів загальноосвітньої школи навчався у Республіканській художній середній школі імені Тараса Шевченка у Києві[2]. У 1965 році закінчив Київський художній інститут, де навчався у Карпа Трохименка, Тетяни Яблонської, Анатолія Пламентицького, Петра Басанця.

Після закінчення інституту протягом 1965—1968 років викладав образотворче мистецтво у Хмельницькому педагогічному училищі.

У 1968 році перейшов на посаду асистента кафедри інженерної графіки Хмельницького технологічного інституту побутового обслуговування.

З 1969 року працював художником, а протягом 1970—1973, 1977—1985 років оберався головним художником Хмельницьких художньо-виробничих майстерень Художнього фонду УРСР.

З 1986 році працював заступником директора з наукової роботи Хмельницького обласного художнього музею.[3]

У 2005 році повернувся до викладатьскої роботи в Хмельницький національний університет.

Помер 6 вересня 2018 року, похований в місті Хмельницькому.[4].

Творчість[ред. | ред. код]

Працював у галузі станкового живопису, створював пейзажі, портрети, натюрморти, тематичні картини. Серед робіт:

  • «В життя» (1967);[3];
  • «Перший урок» (1968)[3];
  • «Хліб сіль урожаю» (1969);
  • «Перед грозою» (1969);
  • «Натюрморт з рибою» (1970);
  • Портрет Олени Скорупської (1974)[3];
  • «Підпільники Проскурова» (1975);
  • «На кордоні» (1978)[3];
  • «На заставі»(1978);
  • «Весна» (1978);
  • «Осінь в Карпатах» (1978);
  • «Материнство» (1979);
  • «Тарас Шевченко в Кам'янці-Подільському» (1980)[5];
  • «Без права на помилку» (1982);
  • «Літній день» (1981);
  • «Проскурів звільнено!» (1985)[3];
  • «Гладіолуси» (1985)[3];
  • «Портрет письменника Аполлінарія Мацевича» (1986)[3];
  • «Карпати» (1988);
  • «Взимку» (1990);
  • «Маки» (1993);
  • «Піони» (1994);
  • «Звільнення Проскурова» (1994);
  • «Вечірній Гурзуф» (1994);
  • «Перший сніг» (1995);
  • «Сірий день у Кам'янець — Подільську» (1997);
  • «Теплий вечір» (1998)[2];
  • «Подільська фортеця» (2000);
  • «Архієпископ Хмельницький і Шепетівський Антоній» (2001)[2];
  • «Південний Буг» (2001);
  • «Хризантеми» (2001);
  • «Андріївська церква» (2004);
  • «Причал» (2014).

Працював над 6-ма музейними діорамами, присвяченим Національно-визвольній війні 1648—1657 років, Другій світовій війні, та учасникам війни в Афганістані.

Учасник багатьох виставок як державного так і міжнародного рівня. Провів велику кількість персональних виставок. Відповідно творче надбання митця розсіялися по державних музеях та приватних колекціях різних країн світу.

Відзнаки і нагороди[ред. | ред. код]

Меморіальна дошка Бессарабі Леоніду Павловичу. Встановлена на фасаді будівлі по вулиці Старокостянтинівське шосе в м. Хмельницькому. Робота Заслуженого художника України Кляпетури Сергія Івановича

2001 — лауреат Хмельницької обласної премії імені В'ячеслава Розвадовського.

2005 — лауреат Хмельницької міської премії ім. Богдана Хмельницького.

2008 — Заслужений художник України.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]