Богдан Сакович
| Богдан Андрійович Сакович | |
|---|---|
 родовий герб Помян | |
| Маршалок господарський | |
| 1463 — 1477 | |
| Монарх | Казимир IV Ягеллончик |
| Намісник полоцький | |
| 1477 — 1484 | |
| Попередник | Олехно Судимонтович |
| Наступник | Ян Юрійович Заберезинський |
| Маршалок земський литовський | |
| 1480 — 1490 | |
| Попередник | Мартин Гаштовт |
| Наступник | Петро Іванович Монтигердович |
| Троцький воєвода | |
| 1484 — 1490 | |
| Попередник | Мартин Гаштовт |
| Наступник | Петро Іванович Монтигердович |
| Помер |
1491 |
| Відомий як | державний діяч, дипломат |
| Країна | Велике князівство Литовське |
| Батько | Андрій Сакович |
| Діти | Ельжбета[be] |
| Брати | Юрій, Михайло, Ганна |
Богдан Андрійович (Андрушкович) Сакович гербу Помян (пом. 1491) — державний діяч, дипломат Великого князівства Литовського, маршалок господарський (1463—1477), намісник полоцький (1477—1484), Маршалок земський литовський (1480—1490), Троцький воєвода (1484—1490); староста браславський (1463—1474), мядельський (1474).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився Богдан приблизно в кінці другої чверті XV століття, був найстаршим сином намісника полоцького та смоленського Андрія Станіславович Саковича. Мав братів Юрія та Михайла і сестру Ганну[1].
Вперше згадується як придворний князя серед полонених, захоплених Тевтонським орденом 1454 року під час Хойницької битви: лат. Bohdanus, heres de Wyaszenya, domini regis cubicularius[2] («Богдан, спадкоємець В'язиня, камергер пана господаря»)[3].
Богдан Сакович був одним із найвпливовіших представників литовської знаті наприкінці правління Казимира Ягеллончика. Протягом життя він займав низку високих і відповідальних посад. У 1463—1474 роках виконував обов'язки старости браславського[4], одночасно протягом 1463—1477 років був маршалком господарським (двірським) князя[5]. Після батька був старостою мядельським (згадується 1474 року)[6]. Протягом 1477—1484 років займав посаду намісника полоцького[7]. 1480 року був призначений маршалком земським литовським[8], а у вересні 1484 року — Троцьким воєводою[9].
Часто Саковичу довірялися важливі дипломатичні місії: як намісник полоцький у 1473—1474 роках брав участь у переговорах з тевтонськими лицарями щодо укладення вічного миру та щодо розмежування з Лівонією; від імені польського короля та великого князя цього ж року здійснив посольство до Кримського ханства; у 1474 і 1482 роках їздив послом до Московського князівства; 1487 року знову входив до литовської делегації на перемовинах із орденом[3].
Після розорення Києва 1482 року кримцями, Сакович вже на посаді Троцького воєводи 1485 року очолив посполите рушення, яке повинне було охороняти південні кордони та відбудувати київський замок. Входив до обмеженого кола еліти — панів-ради, яка через часту відсутність короля керувала Великим князівством Литовським. Зокрема, він брав участь у засіданнях королівсько-князівської ради щодо турецько-молдавських справ у зв'язку з триваючою польсько-турецькою війною 1485—1503 років[9].
Помер між січнем і квітнем 1491 року[9].
Маєтності та фундації[ред. | ред. код]
Після смерті батька 1465 року отримав третину його маєтку, зокрема землі у Груздовому Ошмянського повіту. Володів частиною В'язиня, ймовірно, успадкувавши її після смерті брата Михайла[10] разом із маєтками Іллею та Селищем[9]. Також володів Неменчином, Довгиново, Мяделем. Близько 1472 року отримав у спадщину частину маєтностей від бездітного дядька Василя[11] .
15 жовтня 1475 року зробив надання парафіяльному костелу в Груздовому, фундатором якого був його батько[3].
Сім'я[ред. | ред. код]
Ім'я та походження дружини невідомі. 1492 року вона згадується як удова, ще була живою 1502 року. Вони мали доньку Ельжбету[be] — дружину спочатку віленського каштеляна Войцеха Монивида[be], потім троцького та віленського воєводи, великого канцлера литовського Миколая Радзивілла[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Пятраўскас Р. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст.: Склад — структура — улада / пераклад А. Мікус. — 2-е выд. — Смаленск: Інбелкульт, 2014. — ISBN 978-5-00076-015-4. — С. 97, 293.
- ↑ Ludwik Kolankowski, Dzieje Wielkiego Księstwa Litewskiego za Jagiellonów, 1930, s. 287.
- ↑ а б в г Пятраўскас Р. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст.: Склад — структура — улада / пераклад А. Мікус. — 2-е выд. — Смаленск: Інбелкульт, 2014. — ISBN 978-5-00076-015-4. — С. 296.
- ↑ Вяроўкін-Шэлюта У. Саковічы // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал. рэд.) і інш.; маст. З. Э. Герасімовіч. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — ISBN 985-11-0378-0. — С. 536.
- ↑ Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 83.
- ↑ Пятраўскас Р. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст.: Склад — структура — улада / пераклад А. Мікус. — 2-е выд. — Смаленск: Інбелкульт, 2014. — ISBN 978-5-00076-015-4. — С. 97, 164.
- ↑ Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego: Spisy, T. V: Ziemia Połocka i województwo Połockie XIV—XVIII wiek; pod. red. Henryka Lulewicza, Instytut Historii im Tadeusza Manteuffla Polskiej Akademii Nauk, Warszawa, 2018, s. 142—143.
- ↑ Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 72.
- ↑ а б в г Lidia Korczak, Bogdan Andrzejewicz Sakowicz z Hruzdowa h. Pomian. Internetowy Polski Słownik Biograficzny.
- ↑ Пятраўскас Р. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст.: Склад — структура — улада / пераклад А. Мікус. — 2-е выд. — Смаленск: Інбелкульт, 2014. — ISBN 978-5-00076-015-4. — С. 296, 297.
- ↑ Пятраўскас Р. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст.: Склад — структура — улада / пераклад А. Мікус. — 2-е выд. — Смаленск: Інбелкульт, 2014. — ISBN 978-5-00076-015-4. — С. 294.
Джерела[ред. | ред. код]
- Władysław Semkowicz, O litewskich rodach bojarskich zbratanych ze szlachtą polską w Horodle roku 1413, [w:] Rocznik Polskiego Towarzystwa Heraldycznego we Lwowie, 1926-1927, T.8, Kraków, 1928, s. 134—135.
- Вяроўкін-Шэлюта У. Саковічы // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал. рэд.) і інш.; маст. З. Э. Герасімовіч. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — ISBN 985-11-0378-0. — С. 536—537.
- Пятраўскас Р. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст.: Склад — структура — улада / пераклад А. Мікус. — 2-е выд. — Смаленск: Інбелкульт, 2014. — 386 с. — ISBN 978-5-00076-015-4.
Посилання[ред. | ред. код]
- Lidia Korczak, Bogdan Andrzejewicz Sakowicz z Hruzdowa h. Pomian. Internetowy Polski Słownik Biograficzny.
|
