Бондаренко Павло Іванович (скульптор)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (вересень 2019)
Павло Бондаренко
рос. Павел Иванович Бондаренко
При народженні Павло Іванович Бондаренко
Народження 9 (22) грудня 1917
Катеринослав, УНР, Російська республіка[1]
Смерть 15 листопада 1992(1992-11-15) (74 роки)
  Москва, Росія[2]
Національність Україна
Країна СРСР
Навчання Дніпропетровське художнє училище (1940) і Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна (1949)
Діяльність скульптор, офіцер
Напрямок Соціалістичний реалізм
Працівник Московський державний академічний художній інститут імені В. І. Сурикова
Член СХ СРСР
Твори monument to Yuri Gagarind і monument to Koltsovd
Партія КПРС
Звання майор
Нагороди
орден Жовтневої Революції орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «Партизанові Вітчизняної війни» I ступеня медаль «За оборону Ленінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Народний художник СРСР Сталінська премія
CMNS: Бондаренко Павло Іванович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бондаренко.

Павло Іванович Бондаренко (09 (22) грудня 1917, місто Катеринослав, нині Дніпро - 15 листопада 1992 Москва) — український та радянський скульптор. Заслужений діяч мистецтв (1960); Народний художник РРФСР (1965); Дійсний член Академії Мистецтва СРСР, професор (1972) Народний художник СРСР (1978). Лауреат Сталінської премії першого ступеня (1950). Учасник Другої світової війни. Член ВКП(б) з 1942.

Біографія[ред. | ред. код]

П. І. Бондаренко народився 4 січня 1918 1917 в Катеринославі. У 1940 закінчив Дніпропетровське художнє училище, де його викладачем був Михайло Погребняк.

У 1949 закінчив Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені І. Ю. Рєпіна (викладачі М. Г. Манізер, В. В. Лішев). Дійсний член Академії мистецтв СРСР з 1983, (член-кореспондент з 1975)[3].

З 1970 — ректор Московського художнього інституту.

Учасник мистецьких виставок з 1949 року.

Творчість[ред. | ред. код]

  • Барельєфи «В. І. Ленін і І. В. Сталін — засновники та керівники Радянської держави» (1949; гіпс; зі співавторами)
  • Пам'ятник В. І. Леніну в Севастополі (1957; бронза, граніт; зі співавторами)
  • Ленінський меморіал в Ульяновську (1967—1970; зі співавторами)
  • Пам'ятник А. В. Кольцова на Радянській площі Воронежа (1976; граніт)
  • Пам'ятник Ю. А. Гагаріну на Ленінському проспекті в Москві (1980; зі співавторами)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Бондаренко Павел Иванович // Бондаренко Павел Иванович / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2022.
  3. ↑ Бондаренко Павло Іванович — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 15 вересня 2021. Процитовано 23 вересня 2021.
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль

Бащенко Р. Д. Бондаренко Павло Іванович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — 10 000 прим. — ISBN 966-02-2681 — С. 268

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бондаренко_Павло_Іванович_(скульптор)&oldid=37914897