Брахіозавр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Брахіозавр
Період існування: пізня юра, 154–150 млн р. т.
▼
Реконструкція скелета голотипу
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Динозаври (Dinosauria)
Ряд: Ящеротазові (Saurischia)
Підряд: †Sauropodomorpha
Клада: †Завроподи (Sauropoda)
Родина: †Брахіозаврові (Brachiosauridae)
Рід: †Брахіозавр (Brachiosaurus)
Riggs, 1903
Вид:
†B. altithorax
Біноміальна назва
†Brachiosaurus altithorax
Riggs, 1903

Брахіоза́вр (лат. Brachiosaurus; буквально «плечистий ящур») — вимерлий рід рослиноїдних динозаврів завроподів, що мешкали у Північній Америці в пізньому Юрському періоді, приблизно 154—150 мільйонів років тому. Вперше його описав американський палеонтолог Елмер С. Ріггс у 1903 році за скам'янілостями, знайденими в долині річки Колорадо на заході штату Колорадо, США[1]. Ріггс назвав динозавра Brachiosaurus altithorax; родова назва походить з грецької «плечистий ящур», що вказує на його надзвичайно довгі руки, а видова назва означає «глибокі груди». За оцінками, брахіозавр був від 18 до 22 метрів завдовжки та 9,4—13 метрів заввишки. Маса тіла підліткового голотипного зразка варіює від 28,3 до 46,9 тонни. Він мав непропорційно довгу шию, невеликий череп і велетенські розміри, що є типовим для брахіозаврових завроподів[2].

Порівняння розмірів брахіозавра та людини

Ніздрі брахіозавра знаходилися на своєрідному напівкруглому кістковому гребені вище очей. Ймовірно, ніздрі з'єднувалися з повітряними мішками, як у деяких інших динозаврів. Передні ноги брахіозавра були істотно довшими за задні, що формувало круто нахилений тулуб і пропорційно коротший хвіст, так що з вигляду він нагадував гігантську жирафу. Однак його шия була спрямована не вгору, а вперед під кутом приблизно 45 градусів. Зуби потужні, ложкоподібні.

Ймовірно, брахіозаври харчувалися листям, зриваючи його у верхніх шарах дерев, на висоті до 9 метрів від землі. На відміну від інших завроподів, він не був пристосований до вставання на задні кінцівки.

Більшість популярних зображень брахіозавра насправді основані на жирафатитані, роді брахіозаврових з танзанійської формації Тендагуру. Спочатку жирафатитан був описаний німецьким палеонтологом Вернером Яненшем у 1914 році як вид брахіозавра, B. brancai, але у 2009 році був виділений в окремий рід[1]. Три інші види брахіозаврів були названі на основі скам'янілостей, знайдених в Африці та Європі; два з них більше не вважаються валідними, а третій став окремим родом, Lusotitan.

Брахіозавр — один з найбільш культових динозаврів, який спочатку вважався одним з найбільших. Він неодноразово з'являвся в популярній культурі, зокрема, у фільмі «Парк Юрського періоду» 1993 року.

Опис[ред. | ред. код]

Розмір[ред. | ред. код]

Більшість оцінок розмірів Brachiosaurus altithorax ґрунтуються на даних спорідненого від брахіозавра жирафатитана (раніше відомого як B. brancai), який відомий за набагато повнішим матеріалом, ніж брахіозавр[1]. Ці два види є найбільшими брахіозавровими, від яких були знайдені відносно чисельні рештки. Існує ще один елемент невизначеності для північноамериканського брахіозавра, оскільки типовий (і найповніший) зразок, схоже, представляє підліткову особину, на що вказує незрощений шов між коракоїдом, кісткою плечового поясу, яка формує частину плечового суглоба, і лопаткою.

Протягом років маса голотипного зразка оцінювалася в межах 28,3—46,9 тонни[3][4][5]. Бенсон та інші припустили, що максимальна маса тіла тварини могла становити 56—58 метричних тонн[6][7], але ця оцінка була поставлена під сумнів через дуже великий діапазон похибки та недостатню точність[4].

Схема черепа з кар'єру Фелч, з відомим матеріалом, виділеним білим кольором

Череп[ред. | ред. код]

Згідно з реконструкцією Карпентера і Тідвелла, череп брахіозавра з кар'єру Фелч мав довжину близько 81 сантиметра від потиличного відростка до передньої частини передщелепної кістки, що робить його найбільшим черепом завропода з формації Моррісона[8].

Кожна верхня щелепа мала місце для 14 або 15 зубів, тоді як у жирафатитана їх було 11, а у камаразавра — вісім-десять. Верхні щелепи містили замінні зуби з шорсткою емаллю, як у камаразавра, але без маленьких зазубрин по краях.

Посткраніальний скелет[ред. | ред. код]

Хоча хребетний стовп тулуба відомий не повністю, спина брахіозавра, швидше за все, складалася з дванадцяти спинних хребців. Про це можна судити за повним спинним хребетним стовпом, що зберігся у безіменного зразка брахіозавра, BMNH R5937[9].

Палеобіологія[ред. | ред. код]

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Протягом XIX — початку XX століть вважалося, що завроподи, такі як брахіозавр, були занадто масивними, щоб витримувати власну вагу на суші, і натомість жили частково зануреними у воду[10]. Ріггс, підтверджуючи спостереження Джона Белла Хетчера, був першим, хто ґрунтовно відстоював думку про те, що більшість завроподів були повністю наземними тваринами у своїй доповіді про брахіозаврів 1904 року, вказуючи, що їхні порожнисті хребці не мають аналогів у живих водних або напівводних тварин, а їхні довгі кінцівки та компактні ступні вказують на спеціалізацію для наземної локомоції. Брахіозавр був краще за інших завроподів пристосований до повністю наземного способу життя завдяки своїм струнким кінцівкам, високим плечам, широким стегнам, високим клубовим кісткам і короткому хвосту.

Положення шиї[ред. | ред. код]

Репродукція скелета з шиєю, спрямованою вгору, в міжнародному аеропорті О'Гара (раніше розміщувалася в музеї Філда)

Тривають дебати щодо положення шиї брахіозаврів, оцінки якого варіюються від майже вертикального до горизонтального[11]. Ідея про майже вертикальне положення шиї у завроподів загалом була популярною до 1999 року, коли Стівенс і Перріш стверджували, що шия завроподів не була достатньо гнучкою, щоб утримуватися у вертикальному S-подібному положенні, і натомість утримувалася горизонтально[12][13]. В результаті цього дослідження в різних газетах з'явилися статті, в яких критикували експонат брахіозавра з Музею Філда за те, що його шия вигнута догори. Музейні палеонтологи Олів'є Ріппель і Крістофер Брошу виступили на захист цієї пози в 1999 році, відзначивши довгі передні кінцівки та вигнутий догори хребет. Вони також заявили, що найбільш розвинені спинні гребні для прикріплення м'язів, розташовані в області плечового поясу, дозволили б тварині підняти шию в жирафоподібній позі. Крім того, така поза вимагала б менше енергії, ніж опускання шиї, і міжхребцеві диски не змогли б протистояти тиску, спричиненому опущеною головою протягом тривалих періодів часу (хоча опускання шиї для пиття, мабуть, було б можливим)[14]. Деякі нещодавні дослідження також виступали за те, щоб шия була більш спрямована догори. Крістіан і Дземскі (2007) підрахували, що середня частина шиї у жирафатитана була нахилена на 60-70°, а горизонтальне положення звір міг підтримувати лише протягом коротких проміжків часу[15].

Брахіозаври, які підіймали голову високо над серцем, переносили значні навантаження на серцево-судинну систему. Припускають, що серце брахіозавра, щоб досягти мозку, повинно було нагнітати вдвічі більший тиск крові, ніж у жирафа, і, можливо, важило близько 400 кг[16]. Відстань між головою і серцем була б зменшена за рахунок S-подібного вигину шиї більш ніж на 2 метри у порівнянні з абсолютно вертикальним положенням. Шия також могла опускатися під час руху на 20°[15]. Вивчаючи внутрішнє вухо жирафатитана, Гунга і Кірш (2001) дійшли висновку, що брахіозаври під час годування частіше рухали шиєю в бічних напрямках, ніж у дорсально-вентральному[15][17].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Taylor, Michael P. (12 вересня 2009). A re-evaluation of Brachiosaurus altithorax Riggs 1903 (Dinosauria, Sauropoda) and its generic separation from Giraffatitan brancai (Janensch 1914). Journal of Vertebrate Paleontology (англ.). Т. 29, № 3. с. 787—806. doi:10.1671/039.029.0309. ISSN 0272-4634. Процитовано 23 жовтня 2023.
  2. ↑ Weishampel, David B.; Dodson, Peter; Osmólska, Halszka, ред. (2004). The dinosauria (вид. 2. ed). Berkeley, Calif.: Univ. of California Press. ISBN 978-0-520-24209-8.
  3. ↑ Seebacher, Frank (26 березня 2001). A new method to calculate allometric length-mass relationships of dinosaurs. Journal of Vertebrate Paleontology (англ.). Т. 21, № 1. с. 51—60. doi:10.1671/0272-4634(2001)021[0051:ANMTCA]2.0.CO;2. ISSN 0272-4634. Процитовано 23 жовтня 2023.
  4. ↑ а б Campione, Nicolás E.; Evans, David C. (2020-12). The accuracy and precision of body mass estimation in non‐avian dinosaurs. Biological Reviews (англ.). Т. 95, № 6. с. 1759—1797. doi:10.1111/brv.12638. ISSN 1464-7931. Процитовано 23 жовтня 2023.
  5. ↑ Foster, John R. (2003). Paleoecological Analysis of the Vertebrate Fauna of the Morrison Formation (Upper Jurassic), Rocky Mountain Region, U.S.A.: Bulletin 23 (англійською) . Albuquerque: New Mexico Museum of Natural History and Science, Том 23. с. 95. ISSN 1524-4156.
  6. ↑ Benson, Roger B. J.; Hunt, Gene; Carrano, Matthew T.; Campione, Nicolás (2018-01). Mannion, Philip (ред.). Cope's rule and the adaptive landscape of dinosaur body size evolution. Palaeontology (англ.). Т. 61, № 1. с. 13—48. doi:10.1111/pala.12329. ISSN 0031-0239. Процитовано 23 жовтня 2023.
  7. ↑ Benson, Roger B. J.; Campione, Nicolás E.; Carrano, Matthew T.; Mannion, Philip D.; Sullivan, Corwin; Upchurch, Paul; Evans, David C. (6 травня 2014). Morlon, Hélène (ред.). Rates of Dinosaur Body Mass Evolution Indicate 170 Million Years of Sustained Ecological Innovation on the Avian Stem Lineage. PLoS Biology (англ.). Т. 12, № 5. с. e1001853. doi:10.1371/journal.pbio.1001853. ISSN 1545-7885. PMC 4011683. PMID 24802911. Процитовано 23 жовтня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  8. ↑ Carpenter, Kenneth; Tidwell, Virginia (1998). Preliminary description of a Brachiosaurus skull from Felch Quarry 1, Garden Park, Colorado (PDF) (англійською) . Modern Geology, Vol. 23. с. 69—84.
  9. ↑ Migeod, Frederick WH (1931). British Museum East Africa expedition: account of the work done in 1930 (англійською) . Natural History Magazine 3.19. с. 87—103.
  10. ↑ Henderson, Donald M. (7 травня 2004). Tipsy punters: sauropod dinosaur pneumaticity, buoyancy and aquatic habits. Proceedings of the Royal Society of London. Series B: Biological Sciences (англ.). Т. 271, № suppl_4. doi:10.1098/rsbl.2003.0136. ISSN 0962-8452. PMC 1810024. PMID 15252977. Процитовано 23 жовтня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  11. ↑ Sander, P. Martin; Christian, Andreas; Clauss, Marcus; Fechner, Regina; Gee, Carole T.; Griebeler, Eva-Maria; Gunga, Hanns-Christian; Hummel, Jürgen; Mallison, Heinrich (2011-02). Biology of the sauropod dinosaurs: the evolution of gigantism. Biological Reviews (англ.). Т. 86, № 1. с. 117—155. doi:10.1111/j.1469-185X.2010.00137.x. PMC 3045712. PMID 21251189. Процитовано 24 жовтня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  12. ↑ Stevens, Kent A.; Parrish, J. Michael (30 квітня 1999). Neck Posture and Feeding Habits of Two Jurassic Sauropod Dinosaurs. Science (англ.). Т. 284, № 5415. с. 798—800. doi:10.1126/science.284.5415.798. ISSN 0036-8075. Процитовано 24 жовтня 2023.
  13. ↑ Woodruff, D. Cary (3 квітня 2017). Nuchal ligament reconstructions in diplodocid sauropods support horizontal neck feeding postures. Historical Biology (англ.). Т. 29, № 3. с. 308—319. doi:10.1080/08912963.2016.1158257. ISSN 0891-2963. Процитовано 24 жовтня 2023.
  14. ↑ Rieppel, O.; Brochu, C (1999). Paleontologists Defend Dinosaur Mount (PDF) (англійською) . In the Field. с. 82—83.
  15. ↑ а б в Christian, Andreas; Dzemski, Gordon (2007-02). Reconstruction of the cervical skeleton posture ofBrachiosaurus brancai Janensch, 1914 by an analysis of the intervertebral stress along the neck and a comparison with the results of different approaches. Fossil Record – Mitteilungen aus dem Museum für Naturkunde (англ.). Т. 10, № 1. с. 38—49. doi:10.1002/mmng.200600017. Процитовано 24 жовтня 2023.
  16. ↑ Fastovsky, David E.; Weishampel, David B.; Sibbick, John (2016). Dinosaurs: a concise natural history (вид. 3rd ed). Cambridge (GB): Cambridge university press. ISBN 978-1-107-13537-6.
  17. ↑ Gunga, H.-C.; Kirsch, K. (2001). Von Hochleistungsherzen und wackeligen Hälsen [Про високопродуктивні серця та рухливі шиї] (німецькою) . Forschung 2–3. с. 4—9.
  18. ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Wings, O., Borbély, A., Breuer, T., Christian, A., Clauss, M., Dumont, M., Dzemski, G., Fechner, R., Ganse, B., Goessling, R. and Griebeler, E.M. Biology of the Sauropod Dinosaurs: Understanding the Life of Giants. — Indiana University Press, 2011. — ISBN 978-0-253-35508-0.

Посилання[ред. | ред. код]

Бази даних таксонів


Tyrannosaurus rex, череп Це незавершена стаття про динозаврів.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Брахіозавр&oldid=41339931