Серце

Серце
Модель серця людини. Позначення: A — аорта; B — лівий шлуночок; C — правий шлуночок; D — стовбур легеневої артерії
Латинська назва	Cor

Се́рце — внутрішній м'язовий орган кровоносної системи, який закачує кров в артеріальну систему і забезпечує її повернення по венах.

У деяких плазунів (наприклад, крокодили), птахів, ссавців і людини серце — порожнистий орган, що складається з 4 камер: праве передсердя і ліве передсердя, правий і лівий шлуночки.

Серце ссавців і птахів

Серце ссавців і птахів чотирикамерне. Розрізняють (за током крові): праве передсердя, правий шлуночок, ліве передсердя і лівий шлуночок. Між передсердями і шлуночками знаходяться фіброзно-м'язові клапани — праворуч трикуспідальний клапан, ліворуч мітральний клапан. На виході із шлуночків сполучнотканинні клапани (легеневий — праворуч і аортальний — ліворуч).

З однієї або двох передніх (верхніх) і задньої (нижньої) порожнистих вен кров надходить у праве передсердя, потім у правий шлуночок, потім по малому колі кровообігу кров проходить через легені, де збагачується киснем, надходить у ліве передсердя, потім в лівий шлуночок і далі в основну артерію організму — аорту (птахи мають праву дугу аорти, ссавці — ліву).

Анатомія серця людини

Анатомія серця людини. Білі стрілки відображають нормальний потік крові.
1 Праве передсердя
2 Ліве передсердя
3 Верхня порожниста вена
4 Аорта
5 Легеневі артерії
6 Легеневі вени
7 Мітральний клапан (лівий передсердно-шлуночковий)
8 Аортальний клапан
9 Лівий шлуночок
10 Правий шлуночок
11 Нижня порожниста вена
12 Трикуспідальний клапан (правий передсердно-шлуночковий)
13 Клапан легеневої артерії

У людини серце міститься в серцевій сумці (перикард) і розташоване в грудній клітині (середостінні). Центральна частина середостіння включає в себе перикард, серце, початкові частини магістральних судин: верхньої і нижньої порожнистих вен, стовбура легеневої артерії, чотири легеневих вени, а також діафрагмальний та блукаючий нерв. Звичайно в нормі в перикардіальній сумці міститься близько 30 мл ексудату.

Анатомічно виділяють 5 відділів серця — верхівку, основу, діафрагмальну, грудинно-реберну та легеневу поверхні. Серце людини складається з 4 камер: двох передсердь (лівого та правого) і двох шлуночків (лівого та правого). Правий та лівий шлуночки серця розмежовують відповідно передня та задня міжшлуночкові борозни. Між передсердями і шлуночками є отвори, які закриваються двостулковим клапаном, або мітральним — у лівій половині, і тристулковим — у правій.

Камери серця

У людини серце складається з чотирьох камер:

• Праве передсердя
• Ліве передсердя
• Правий шлуночок
• Лівий шлуночок

Клапани серця

• Мітральний клапан
• Трикуспідальний клапан
• Аортальний клапан
• Клапан легеневої артерії

Провідна система серця

• Синоатріальний вузол
• Пучок Кента
• Пучок Бахмана
• Пучок Авербаха
• Атрівентрикулярний вузол
• Пучок Гіса
• Волокна Пуркіньє

Судини серця

• Коронарні артерії
• Коронарні вени

Функціональною одиницею скоротливого апарату серця є саркомер. Він складається із товстих ниток міозину та тонких ниток актину. Биття серця контролюється автономною нервовою системою, внутрішнім органом контролю є синоатріальний вузол, імпульси якого провідною системою серця передаються від передсердь до шлуночків.

Нервова регуляція роботи серця

Систола	Діастола

У порожнині серця і в стінках великих кровоносних судин розташовані рецептори, що сприймають коливання тиску крові. Нервові імпульси, що приходять від цих рецепторів, викликають рефлекси, що налаштовують роботу серця до потреб організму. Імпульси-команди про перебудову роботи серця поступають від нервових центрів довгастого мозку і спинного мозку. Парасимпатичні нерви передають імпульси, що знижують частоту серцевих скорочень, симпатичні нерви доставляють імпульси, що підвищують частоту скорочень.

Будь-яке фізичне навантаження, що супроводжується підключенням до роботи великої групи м'язів, навіть проста зміна положення тіла, вимагає корекції роботи серця і може збудити центр, який прискорює діяльність серця. Больові подразники та емоції також можуть змінити ритм роботи серця. Позитивні емоції прискорюють роботу серця, негативні — знижують його працездатність.

Ембріологія

Розвиток серця

У людини серцево-судинна система ембріона починає розвиватися в середині третього тижня внутрішньоутробного періоду. Клітини черевної мезодерми індукуються ентодермою до формування ангіобластів, проліферація яких створює ізольовані скупчення ендотеліальних клітин, відомих як ангіоцити. Передня центральна частина скупчення ангіоцитів утворює кардіогенну область. Свій початок серце бере з об'єднання двох зачатків, які об'єднуються і утворюють серцеву трубку, в якій вже представлені характерні для серця тканини. Ендокард формується з мезенхіми, а міокард і епікард — з вісцеральних листків мезодерми.

Примітивна серцева трубка ділиться на кілька частин: венозний синус (похідним якого є синус порожнистої вени); загальне передсердя; загальний шлуночок; серцева цибулина (лат. bulbus cordis). Надалі серцева трубка загортається в результаті свого інтенсивного росту, спершу S-подібнро у фронтальній площині, а потім U-подібно у сагітальній площині, результатом чого є розташування артерій попереду венозних воріт у сформованого серця. Для пізніших етапів розвитку характерно септування -поділ серцевої трубки перегородками на камери.

Історія досліджень

Серце і кровоносні судини, Леонардо да Вінчі, 15 ст.

Стародавня Греція

Клапани серця були описані медиками школи Гіппократа ще за 4 ст. до Христа, хоча їхні функції ще не розуміли. При розтині артерії зазвичай порожні, а кров збирається у венах. Древні анатоми вважали, що артерії заповенені повітрям і служать для циркуляції його в тілі. Ерасістрат зауважив, що при порізі живої людини артерії кровоточать. Він пояснив це тим, що повітря витісняється кров'ю через дрібні судини, постулювавши існування капілярів.

Гален уже знав, що в судинах тече кров й ідентифікував темну венозну кров і світлу артеріальну. На його думку ріст і енергія продукуються венозною кров'ю, що створюється в печінці, а артеріальна кров продукується в серці й містить пневму. Він вважав, що серце не перекачує кров, а всмоктує її під час діастол, а рух крові забезпечує пульсація самих артерій.

Див. також

• Фібриляція
• Кровоносна система
• Вроджені вади серця
• Набуті вади серця
• Серцево-судинні захворювання
• Гострий інфаркт міокарда

Література

• Людина. / Навч. посібник з анатомії та фізіології. — Львів: 2002. — 240 с.
• Свіридов О. І. Анатомія людини. — Київ: Вища школа, 2001. — 240 с.
• Henry Gray Anatomy of the Human Body. — Gray Anatomy. — LEA & FEBIGER, 1918.
• Гоффман В., Крейнфилд П. Электрофизиология сердца, пер. с англ.. — М.: 1962.
• Косицкий Г. И., Червова И. А. Сердце как саморегулирующаяся система. — М.: 1968.
• Гайтон А. Физиология кровообращения. Минутный объем сердца и его регуляция, пер. с англ.. — М.: 1969.
• Самойлова С. В. Анатомия кровеносных сосудов сердца (атлас). — Л.: 1970.
• Общая физиология сердца, пер. с англ.. — М.: 1972.
• Косицкий Г. И. Афферентные системы сердца. — М.: 1975.
• Удельнов М. Г. Физиология сердца. — М.: 1975.
• Меерсон Ф. 3. Адаптация сердца к большой нагрузке и сердечная недостаточность. — М.: 1975.
• Paulo Soltoski, Hratch Karamanoukian, Tomas Salerno Cardiac Surgery Secrets. — 2 edition. — Hanley & Belfus, 2003. — ISBN 1-56053-587-3

Посилання

• Як працює серце людини — Наочний анімаційний відеоролик