Будинок на вулиці Вірменській, 19 (Львів)
| Будинок на вулиці Вірменській, 19 | |
|---|---|
|
| |
|
49°50′36″ пн. ш. 24°01′55″ сх. д. / 49.84333333336110883° пн. ш. 24.03194444447222367° сх. д.Координати: 49°50′36″ пн. ш. 24°01′55″ сх. д. / 49.84333333336110883° пн. ш. 24.03194444447222367° сх. д. | |
| Тип | будівля і пам'ятка архітектури[d] |
| Статус спадщини | пам'ятка архітектури місцевого значення України |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Львів |
| Адреса | Вулиця Вірменська (Львів) |
  Будинок на вулиці Вірменській, 19 (Львів) (Україна) | |
 | |
 Будинок на вулиці Вірменській, 19 у Вікісховищі | |
.jpg)
Будинок на вулиці Вірменській, 19 (конскрипційний № 121, інша адреса — вул. Друкарська, 7[1]) — житловий будинок XVIII століття, пам'ятка архітектури місцевого значення (охоронний № 323). Розташований в історичному центрі Львова, на вулиці Вірменській.
Історія[ред. | ред. код]
Точна дата зведення будинку невідома, ймовірно, це XVIII століття[2]. За даними краєзнавця Ігоря Мельника, будинок зведений на місці двох кам'яниць, що належали представникам вірменської діаспори[1]. Історик Володимир Вуйцик називає цей будинок Глушкевичівським[3] (втім, Мельник приписує цю назву сусідньому, зруйнованому будинку[1]), за його словами будинок первісно був двоповерховий, на початку 1780-х років належав адвокатові Йосифу Уфнярському та був в аварійному стані[3]. 11 липня 1786 року Уфнярський за 11 105 зол. продав будівлю губерніальному раднику, медику Лаврентію Прессену[1][3]. Останній близько 1790 року[1] (за іншими даними — у 1792 році[3]) перебудував кам'яницю, внаслідок чого її вартість виросла до 26 652 зол.[3]
Поряд із сучасним будинком № 19, далі по вулиці, у XVIII столітті стояв будинок, що належав родині Августиновичів, які у 1780—1782 році його перебудували. Проте у 1858 році міська влада викупила цей будинок з метою його знесення та продовження вулиці Бічної Вірменської (нинішня вулиця Друкарська) до площі Торговиця дров (сучасна площа Данила Галицького). Будинок у 1861 році знесли, і таким чином, сучасна кам'яниця № 19 стала наріжною[1].
Протягом XIX століття будинок неодноразово перебудовувався і з двоповерхового поступово став чотириповерховим[1].
Станом на 1871 і 1889 роки власником будинку значився Ципріан Токарський, у 1916 році — доктор Олександр Лисяк, у 1934 році — Леа Кагане[1]. За часів Польської республіки у будинку розміщувалася майстерня біжутерії Бадера[4]. У ті ж часи в будинку розташовувалася адвокатська канцелярія Євгена Давидяка[5].
23 січня 2015 року на фасаді будинку з боку вулиці Друкарської встановили меморіальну дошку на честь письменника та перекладача Юрія Покальчука, який мешкав на Друкарській[6].
«Вірменка»[ред. | ред. код]
Серед львів'ян та гостей міста будинок № 19 відомий тим, що з кінця 1970-х років (з 1978[7] або 1979 року[8]) на першому поверсі будинку діє культова[7][9][8] кав'ярня «Вірменка», яка за радянських часів була основним місцем зустрічей представників молодіжних неформальних течій, зокрема, хіпі[1][8], та львівської інтелектуальної богеми[7]. Кав'ярня була дуже маленькою, усього на сім столиків[8], місця для усіх охочих бракувало, тому відвідувачі приносили свій посуд і пили каву на вулиці, сидячи на бордюрах або стоячи під стінами сусідніх будинків[8][10], так у деякі вечори у «Вірменці» збиралося до сотні відвідувачів[11]. Популярним напоєм була так звана «турецька кава». Практично зразу кав'ярня стала центром інтелектуального життя Львова[9], тут обмінювалися забороненою літературою самвидаву, музичними новинками, слухали рок-н-рол[8] і навіть торгували марихуаною[7][12], сюди з'їжджалися неформали та хіпі з усіх куточків Радянського Союзу[8]. За спогадами Ілька Лемка і Володимира Михалика, саме у «Вірменці» у першій половині 1980-х, за часів Андропова, найчастіше у Львові відбувалися облави у робочий час і обшуки сумок відвідувачів[7]. У 1987 році «Вірменка» стала відправною точкою для першої політичної демонстрації в Україні часів «перебудови»[13].
У 1998 році кав'ярня гучно святкувала своє 20-річчя, втім, український правозахисник, один з перших львівських хіпі Олег (Алік) Олісевич стверджує, що кав'ярню відкрили у серпні 1979 року.
У 1999 році, під час реконструкції кав'ярні виявили оригінальну кладку стін. Після реконструкції фрагменти кладки лишили нетинькованими, вдало вписавши їх в інтер'єр кав'ярні. У 2019 році кав'ярня відсвяткувала своє 40-річчя. У закладі проводяться численні художні виставки, книжкові презентації, концерти.
Опис[ред. | ред. код]
Будинок чотириповерховий, у плані прямокутний, витягнутий. Фасад тинькований, на чотири вікна з боку вулиці Вірменської, і на сім — з боку вулиці Друкарської, завершений масивним вінцевим карнизом. Головний фасад симетричний, на бокових осях розташовані аркові портали з білокам'яним обрамуванням[2]. Бічний фасад розчленований сліпими вікнами. Стіни гладкі, горизонтально розчленовані тягами на всіх поверхах, перший поверх рустований, вікна прості, прямокутні, облямовані лиштвами. На першому поверсі збереглося хрещате склепіння сіней[2]. З боку вулиці Вірменської збереглися дерев'яні вхідні двері, оздоблені у стилі модерн[2].
Персоналії[ред. | ред. код]
- Давидяк Євген Васильович — український адвокат, громадський та освітній діяч, захисник обвинувачуваних на Львівському процесі діячів ОУН (1936). В будинку № 19 розташовувалася його адвокатська канцелярія.
У кав'ярні «Вірменка» у різні роки збиралися різні представники львівської культурної богеми, зокрема:
- Борис Бергер — художник, літератор, видавець, режисер[12].
- Святослав Вакарчук — співак, лідер рок-гурту «Океан Ельзи», політичний діяч[12].
- Віка Врадій — співачка[12]
- Ілько Лемко — музикант, письменник, публіцист, дослідник історії Львова.
- Кузьмінський Сергій Леонідович — український музикант, співак, вокаліст рок-гурту «Брати Гадюкіни»
- Алік Олісевич — український правозахисник, письменник
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и к Мельник І., 2011, с. 236.
- ↑ а б в г Житловий будинок. XVIII-XIX ст. (вул. Вірменська, 19) // Звід пам'яток історії та культури України. Львів. — Т. №1.
- ↑ а б в г д Вуйцик В. Матеріали до історії кам'яниць вулиці Вірменської // Галицька брама. — 1996. — № 21—22 (листопад). — С. 15. Архівовано з джерела 13 лютого 2020. Процитовано 11 лютого 2020.
- ↑ 1243 вулиці Львова, 2009, с. 36.
- ↑ Козицький, 2009, с. 146.
- ↑ Тетяна Козирєва (23 січня 2015 року). У Львові відкрили меморіальну таблицю Юркові Покальчуку. day.kyiv.ua. День. Архів оригіналу за 13 лютого 2020. Процитовано 13 лютого 2020 року.
- ↑ а б в г д Михалик, Ілько Лемко, 2009, с. 165.
- ↑ а б в г д е ж Історія кав'ярні «Вірменка». virmenka.com.ua. Процитовано 11 лютого 2020 року.
{{cite web}}: Недійсний|мертвий-url=dead(довідка) - ↑ а б Житлові будинки вулиці Вірменської. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 11 лютого 2020 року.
- ↑ Мельник І., 2011, с. 237.
- ↑ Алік Олісевич, 2013, с. 45.
- ↑ а б в г Тереза Абіс (11 червня 2014 року). Борис Бергер: Вірменка – це більше, ніж виняток. varianty.lviv.ua. Архів оригіналу за 4 травня 2022. Процитовано 11 лютого 2020 року.
- ↑ Алік Олісевич, 2013, с. 78—79.
Джерела[ред. | ред. код]
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Л. : Апріорі, 2009. — 528 с. — 1000 прим. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Мельник І. В. Львівське Середмістя: всі вулиці, площі, храми й кам'яниці. — Л. : Апріорі, 2011. — Т. V. — 320 с. — (Львівські вулиці і кам'яниці) — 1000 прим. — ISBN 978-617-629-032-2.
- Дєдик О., Козицький А., Мороз В., Муравський В. Львів. Місто наших героїв: путівник / за ред. А Козицького. — Л. : Літопис, 2009. — 248 с. — ISBN 978-966-7007-79-9.
- Володимир Михалик, Ілько Лемко. Львів повсякденний (1939—2009). — Апріорі, 2009. — 240 с. — ISBN 978-966-2154-19-1.
- Алік Олісевич. Революція квітів. — Тріада Плюс, 2013. — 160 с.
- Марта Ніконова. Інтер'єр кав'ярні «Вірменка» // Хіппі у Львові: альманах / ред. Банах, Іван. — Л. : Тріада Плюс, 2012. — С. 313—316.
- Вуйцик В. Матеріали до історії кам'яниць вулиці Вірменської // Галицька брама. — 1996. — № 21—22 (листопад). — С. 15. Архівовано з джерела 13 лютого 2020. Процитовано 11 лютого 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- virmenka.com.ua — офіційний сайт кав'ярні «Вірменка» (укр.)
- Ористарх Бандрук (30 жовтня 2015 року). Кав'ярня «Вірменка», або де збирались львівська богема. photo-lviv.in.ua. Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 11 лютого 2020 року.
- Тереза Абіс (11 червня 2014 року). Борис Бергер: Вірменка – це більше, ніж виняток. varianty.lviv.ua. Архів оригіналу за 4 травня 2022. Процитовано 11 лютого 2020 року.
Спільнота, присвячена кав'ярні «Вірменка» у соцмережі «Facebook»
