Брати Гадюкіни

Брати Гадюкіни
Брати Гадюкіни, 2006 рік.
Роки	1988 - 1997 2000 2006 - 2009
Звідки	Львів
Країна	Україна
Мова(и)	Українська
Жанр(и)	стьоб-рок, панк-рок, блюз, рок-н-рол, ска, регі
Лейбл(и)	Аудіо Україна Караван CD GAD RECORDS Lavina music
Колишні учасники	Сергій «Кузя» Кузьминський Павло Крахмальов Ігор Мельничук Генадій Вербяний Олег Кобцев Михайло Лундін
www.gady.com.ua

Брати́ Гадю́кіни («Гади») — український рок-гурт, один із символів української рок-музики. Поєднував такі стилі як блюз, рок-н-рол, реґі тощо.

Історія

Історія команди, яку згодом наречуть «українськими Rolling Stones», йде корінням у далекий вже 1988 рік, коли в надрах тільки-но організованого львівського рок-клубу після низки поділів, брунькувань, об'єднань та поглинань утворилася група однодумців, що обезсмертила ім'я шпигуна Гадюкіна (глибоко негативний персонаж повісті класика радянського дитліту Віктора Драгунського — прим. авт.), та створила той оковитий коктейль із панку, блюзу, реггі, фольку та рок-н-ролу, кріплений тотальним стьобом та приправлений галичанським колоритом і наркоманським сленгом, який тепер називають фірмовим стилем Братів Гадюкіних.

Перший склад

До першого складу групи увійшли Сергій «Кузя» Кузьмінський (спів, клавішні), Олександр «Шуля» Ємець (саксофон), Андрій Партика (гітара), Михайло Лундін (барабани) та Олександр Гамбург (бас). А перший свій концерт Брати відіграли в БК на Новому Львові, назви якого вже ніхто не пам'ятає. Перший час центровим в команді був Шуля, що складав припанковані російськомовні рок-н-роли. В репертуарі малася лише пара речей на битій суржиком та лемківським діалектом мові авторства Кузьмінського, але саме вони викликали фурор на московському фестивалі «СыРок-88». Після повернення з Білокам'яної натхненний Кузя впевнено бере штурвал до своїх рук, і менш ніж за місяць Гадюкіни готують повністю україномовну програму «Наша відповідь Кобзону», яка і стала основою дебютної платівки «Всьо чотко!». За фінансової підтримки майбутнього директора групи Олени Мархасьової, перший магнітоальбом хлопці записали навесні 1989 року під керівництвом Володимира Бебешка в обладнаній під студію, облицьованій кахелем прохідній кімнаті БК Залізничників. Щоправда, грошей, аби повністю розрахуватися за запис не вистачило, і Кузі прийшлося «подарувати» кілька пісень дружині звукорежисера Віці Врадій, з якими та, як Сестричка Віка, незабаром перемогла в рок-номінаціі на першому фестивалі «Червона Рута» в Чернівцях.

Оновлення складу та Алла Пугачова

Брати також взяли участь у фесті Червона Рута, але вже в оновленому складі: Шулю змінив клавішник Ігор Мельничук, що раніше грав в командах Рокіровка, КооП і ДВР. Виступивши волею жереба у самісінький прайм-тайм — на заході сонця перед повним стадіоном, БГ зайняли в конкурсі друге місце і, як-то кажуть, прокинулися знаменитими.

Проте, лауреатство і увага преси не додали групі концертів — вахтери з відділу культури свої «нє пущать!» мотивували тим, що Гадюкіни начебто паплюжать мову. Доброю феєю для Гадів стала, як не дивно, зірка офіціозу Алла Пугачова. До рук Примадонни, що гастролювала того часу у Львові, якимось чином потрапила касета «Всьо чотко!», і, вражена почутим. співачка запросила Братів взяти участь в її «Різдвяних зустрічах». З телеверсії виступ львів'ян вирізали, але сам факт присутності у «почеті» автоматично зробив їх «особами наближеними» і розпахнув двері концертних залів Львова, України та всього СРСР.

Тоді ж почалися перші «відрядження за кордон»: фестиваль «Червона Рута» вивіз своїх лауреатів до Канади, де БГ дали чотири концерти в Торонто.

1991 — 1992

У 1991 р. з гурту йде Олександр Гамбург, і бас-гітаристом стає Ігор Мельничук, який протегує на своє місце за клавішами випускника консерваторії Павла Крахмальова, що давно нерівно дихав до рок-н-ролу взагалі та творчості Гадів зокрема (Павло Крахмальов: «Першу касету БГ я купив за 25 рублів!»). Крім цього, Гадюкіни вводять до складу другого гітариста на ім'я Ерік Хрептик (майже Клептон! — прим.авт.) та духову секцію у складі Степана Коваля, Богдана вата щука та Олега Качечки, й таким собі біг-бендом записують на студії «Аудіо-Україна» альбом «Ми — хлопці з Бандерштадту», який виходить вже на вінілі.

Тим часом бренд Брати Гадюкіни розширюється до творчого об'єднання, яке починає займатися підтримкою молодих і талановитих земляків — «Плач Єремії», «Мертвий півень», «Клуб шанувальників чаю», та проведенням різних рок-акцій.

1992-го разом з іншими переможцями фестивалю «Червона Рута» БГ вирушають в тур по Польщі, Німеччині, Бельгії та Франції, фігуруючи на афішах як Mainstream Snake Brothers (Павло Крахмальов: „Ми назвали його «Голой жопой по Европе», нам затримували гонорари й добові — боялися, що втечемо і залишимося“). Один з концертів, у престижному брюссельському залі Le Botanique, з подачі радника міністра міжнародних зв'язків Франкомовного Товариства Бельгії Зенона Коваля, записується з пульта, щоб майже 15 років по тому бути оприлюдненим у вигляді платівки Live a Bruxelles. Після цих гастролей деякі учасники групи вирішили «підремонтуватися»… і гурт майже на півтора роки припиняє будь-яку діяльність.

Обкладинка альбому «Всьо чотко»

Возз'єднання у 1994

На початку 1994 року Гадюкіни знову збираються до купи, щоб записати кілька пісень, щоправда, без свого вокаліста, який в той час проходив курс лікування від наркозалежності у Бельгії. Сергій Кузьмінський приєднується до одногрупників влітку, і до кінця року, знову розширивши склад (тепер за рахунок бек-вокалісток Юлії Донченко та Лілії Павлик), у студії Романа Люзана «Галмлин» команда закінчує запис альбому «Було не любити», який за шість місяців випускає на компакт-диску компанія «Caravan CD». (Ігор Мельничук: «Цікава історія з обкладинкою. Дівчина, яка на ній зображена, приїхала до Львова, щоб стати моделлю. Наші знайомі художники її три дні поїли, щоб вона погодилася позувати топлес. Коли принесли слайди, ми всі були приголомшені, тому що без будь-якого фотошопу вийшов такий колорит — їй лише стрічки домалювали. Потім її батьки подали на нас до суду»^{[Джерело?]}).

На той час Андрій Партика та Юлія Донченко залишають гурт, щоб створити дует «Гавайські гітари», а family, що залишилася, рекрутувавши гітариста групи «Рудольф Дизеля» Геннадія Вербяного, приїздить до Києва, щоб на студії «Комора» ударними темпами паралельно записати нову платівку «Бай, бай, мила» і переписати для випуску на CD «Всьо чотко!». На жаль, обох релізів довелося чекати довго: «Бай, бай…» під назвою «Щасливої дороги» побачив світ лише у 1999-му, а блискучий кругляш «Всьо чотко!» — у 2004-му.

Припинення існування

У той же період у Братів Гадюкіних починаються проблеми з концертами. Організатори просто не в змозі забезпечити повноцінні матеріальні, технічні та побутові умови для виступу групи з 9 осіб, яка принципово не грає під фонограму. Після шоу у тернопільському Палаці Культури "Березіль" Гади, за спільною згодою, припиняють концертувати, а з початку 1996 р. взагалі згортають спільну діяльність.

Ще у 2005 р. історія однієї з головних формацій української рок-музики на цьому й закінчувалася. Далі міг йти невеликий постскриптум, де б повідомлялося про успішну київсько-московську кар'єру Сергія Кузьмінського, спочатку як псай-грансового діджея Pubert'а, а потім мережевого електронного музиканта Qzzaargh, про супер-затребувану київську студію Ігоря Мельничука та Павла Крахмальова «Гадюкіни Records», де «брати» створюють музику для кіно і телебачення, про суворі львівські будні Михайла Лундіна й Геннадія Вербяного, і про вихід у 2000 р. на «Росток Records», до купи до інших пост- і перевиданням, live-платівки «На!Живо», зліпленої з фрагментів трьох різних концертів БГ 94-95 років у Львові, Москві та Севастополі.

І знову повернення. 2006

Все змінилося на початку 2006-го, коли з подачі давнього приятеля Гадюкіних Овдія Пиналова, легенди все ж зважилися на реюніон. (Павло Крахмальов: «Я відчував, що це треба зробити. Не задля фінансової вигоди, а просто так. Треба і все! Перемови йшли довго і важко, але врешті-решт ми згадали наші пацанячі стосунки, завдяки яким ми стільки років були разом, і вдарили по руках. Без будь-яких контрактів, на взаємній довірі. Так механізм той і запустився»). За рахунок залучення духової секції та гітариста відомого київського блюз-рок-колектива «Джанкой Бразерз» та запрошення на підспів Олени Романовської й перевіреної бойової подруги Лілії Павлик був відтворений максимально повний Гадюкінський склад, і провівши близько двадцяти репетицій, 20 січня Брати дали фантастичне за енергетикою й позитивом шоу, яке без перебільшення назвали «Концертом року» і «Камбеком століття». А дванадцять тисяч глядачів, які, не зважаючи на 28-градусний мороз, забили вщерть київський Палац спорту, — красномовний показник того, як на це повернення чекали. Описувати те, що відбувалося в залі того вечора, — справа пуста. Словами все одно ту атмосферу і стан душі не передати, а згадати їх (тим, хто був) чи спробувати уявити (тим, кому не пощастило) можна подивившись DVD «Вродило». В фіналі історичного концерту вражений прийомом Кузя щиро подякував екстазованій публіці і з властивим гумором попрощався від імені Братів Гадюкіних ще на десять років:

Раді були вас всіх бачити тут. "Брати Гадюкіни" прощаються з вами ще на десять років

3 серпня 2009 року після важкої хвороби пішов із життя вокаліст Сергій Кузьминський.

Пам'ять

3 червня 2011 року у Київському палаці спорту легендарні «Брати Гадюкіни» разом з найвідомішими українськими рок-музикантами зіграли концерт пам'яті Сергія Кузьмінського «Я вернувся домів». Окрім «Гадів» у концерті взяли участь «Океан Ельзи», «Воплі Відоплясова», «Ляпіс Трубєцкой», «ТНМК», «Бумбокс», «Мандри», «ТІК», «ДахаБраха», «Гайдамаки», Тарас Чубай та інші відомі українські виконавці. Компанія «3DTOUR» зробила віртуальний тур залою концерту.

Перший склад

• Сергій «Кузя» Кузьминський (вокал, клавішні, пісні);
• Олександр «Шуля» Ємець (сакс);
• Андрій Партика (гітара);
• Михайло Лундін (барабани);
• Олександр Гамбург (бас, вокал);
• Юлія Донченко (вокал).

Останній склад

• Сергій «Кузя» Кузьминський (вокал, клавішні, пісні) (помер 3 серпня 2009 року);
• Ігор Мельничук (бас, бек-вокал);
• Павло Крахмальов (клавішні);
• Михайло Лундін (барабани, бек-вокал);
• Геннадій Вербяний (гітара);
• Юлія Донченко та Лілія Павлик (бек-вокал).

Дискографія

• 1989 Всьо чотко! касета
• 1991 Ми — хлопці з Бандерштадту LP
• 1994 Було не любити касета
• 1995 Щасливої дороги! (Бай, бай, мила!) CD
• 2000 НА!ЖИВО концертні записи 1994—1995 років
• 2006 Live à Bruxelles ~ запис концерту, що відбувся в Брюсселі 29 жовтня 1992
• 2006 Вродило 2CD, DVD ~ запис концерту, що відбувся 20 січня 2006 у Київському Палаці Спорту
• 2007 Love Story збірник любовних пісень у новому виконанні

Інше

• 2011 Я вернувся домів. Концерт пам'яті Сергія Кузьмінського. триб'ют-альбом

Кліпи

• Наркомани на городі
• Місячне сяйво твого тіла
• Звьоздочка моя
• Америка

Цікавинки

• Теми пісень гурту звучать у першому українському анімаційному мультсеріалі «Лис Микита».
• Пісні «На Україні лад і спокій» та «Гей, Іване» (неофіційна назва) можна почути у фільмі «Вперед, за скарбами гетьмана»

Посилання

• Офіційний сайт гурту Брати Гадюкіни
• Енциклопедія української музики. Брати Гадюкіни.
• Тексти пісень
• Володимир «Адольфич» Нестеренко Кузя Гадюкин, Человек Положивший. Відверте інтерв’ю соліста гурту
• Концерт пам'яті Сергія Кузьмінського у 3D

Інтерв'ю

• «БРАТИ ГАДЮКІНИ: "Конопля здоровіша за горілку!"». Music.com.ua. http://music.com.ua/interviews/2004/09/19/15090.html. Процитовано 2011-09-15. 
• Інтерв'ю Кузі на 5 каналі. Початок 2006-го року на YouTube
• Гадюкіни у "Вечорі з М. Княжицьким", каналу TBi на YouTube
• Интервью Сергея "Кузи" Кузьминского (Брати ГадюкІни)