Вакарчук Святослав Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Святослав Вакарчук
Під час зустрічі зі студентами у «Львівській політехніці» (17 березня 2009)
Під час зустрічі зі студентами у «Львівській політехніці» (17 березня 2009)
Відомості
Дата народження 14 травня 1975 (36 років)
Місце народження Мукачеве, Закарпатська область, УРСР
Роки творчої діяльності від 1994
Країна Україна Україна
Професія фізик, музикант
Жанр рок, поп-рок, брит-поп, джаз
Колектив «Океан Ельзи»
Офіційний сайт

Святосла́в Іва́нович Вакарчу́к (* 14 травня 1975, Мукачеве, Закарпатська область) — український музикант, вокаліст, лідер рок-гурту «Океан Ельзи»,композитор, громадський діяч. Заслужений артист України[1], народний депутат України 6-го скликання (від 2007 до 2008). Кандидат фізико-математичних наук (2009).

Зміст

[ред.] Життєпис

Народився у сім'ї львівського професора фізики Івана Вакарчука. Закінчив Львівську Лінгвістичну Гімназію(колишня школа № 4) (з поглибленим вивченням англійської мови) зі срібною медаллю. Два роки займався у музичній школі за класом скрипки, паралельно навчаючись грі на баяні. У шкільні роки брав участь у КВК, створенні шкільного театру, активно займався баскетболом. У 1990 році, після падіння «залізної завіси» Святослав здійснив поїздку до Канади (за міжнародним обміном учні зі США і Канади певний час проживали в Україні, а українські їхали туди), звідки привіз велику колекцію касет і записів рок-музики.

19911996 — навчався на фізичному факультеті Львівського університету (спеціалізація — теоретична фізика). Друга вища освіта — економіст-міжнародник. 1996 — вступив в аспірантуру на кафедрі теоретичної фізики того ж університету.

Гурт «Океан Ельзи», завдяки творчості якого Святослав Вакарчук став відомим співаком та композитором, було створено 1994 року. Святослав став не тільки організатором гурту, але й автором переважної більшості текстів та музики й незмінним лідером «Океану Ельзи». Після закінчення університету Вакарчук міг продовжувати навчання за кордоном, але натомість вибрав музичну кар'єру. Гурт до того часу вдало виступив на кількох фестивалях, й Святослав разом з ним поїхав до Києва записувати дебютну платівку («Там, де нас нема», 1998).

Після відходу учасників гурту, які грали разом ще з середини 1990-х, Святослав пише пісню «Дякую». Альбом «Ґлорія» (2005) було записано вже у новому складі «Океану Ельзи».

Слухачі помічали певну схожість Вакарчука з культовим Джимом Моррісоном — захриплий вокал, експресивність на сцені та вигляд типової рок-зірки — кумира молоді.[2]

4 листопада 2008 року у Національному академічному драматичному театрі ім. Івана Франка відбувся концерт-презентація нового музичного проекту Святослава Вакарчука «Вночі». На концерті було представлено 11 композицій, які увійшли до однойменного альбому, що складається з різноманітних за жанром, переважно джазових, пісень.[3][4]

Влітку 2009 року захистив дисертацію на звання кандидата фізико-математичних наук в Інституті фізики конденсованих систем НАН України. Тема роботи — «Суперсиметрія електрона в магнітному полі»[5]. Праця над роботою йшла вже багато років, але через постійну зайнятість завершити її вдалося лише 2009-го. Раніше один з альбомів «Океану Ельзи» був названий «Суперсиметрія», а одна з пісень альбому має назву «Susy», що є абревіатурою від supersymmetry.

Вільно говорить польською та англійською.

За оцінкою тижневика «Кореспондент», Святослав Вакарчук входить до першої сотні найвпливовіших і найвідоміших людей в Україні.

Наприкінці 2011 року презентував новий музичний проект Брюссель в якому представив пісні, що не вписуються в концепцію гурту "Океан Ельзи". А в якості музикантів Святослав запросив для роботи над цим альбомом Дмитра Шурова, Макса Малишева, Петра Чернявського та Сергія Бабкіна. Весною 2012 року планується тур проекту "Брюссель".

[ред.] Інтереси

На відкритті стадіону «Арена Дніпро»

Цікавиться японською культурою та буддизмом. Серед письменників виділяє, наприклад, М. Гоголя, І.Франка, А. Чехова, Ф. Достоєвського, Сергія Жадана, Марії Матіос, Любка Дереша, Юрія Андруховича,[6] Юкіо Місіма і Харукі Муракамі. Музичними кумирами вважає, насамперед, легендарних «Бітлз», а також рок-гурти «Роллінґ Стоунз», «Пінк Флойд» і «Квін». Дружить із російською співачкою Земфірою. Колись на концертах Вакарчук присвячував їй пісню «Етюд» з платівки «Янанебібув». Коли росіянка мала концерт у Києві 5 березня 2008 року, то заспівала композицію «Океану Ельзи» «Відпусти», а вокаліст гурту потім піднявся на сцену до Земфіри[7].

[ред.] Громадська позиція

На виборах 1999 виступав із низкою інших співаків у промотурі на підтримку Леоніда Кучми як кандидата у Президенти. На виборах 2004 року активно підтримував на той момент опозиційного лідера Віктора Ющенка. Святослав Вакарчук був активним учасником Помаранчевої революції, виступав на концертах на підтримку Віктора Ющенка на Майдані Незалежності разом з Русланою, Олегом Скрипкою та іншими музикантами і співаками. Святослав Вакарчук як посол доброї волі Програми Розвитку ООН для молоді в Україні бере участь у багатьох соціальних та культурних проектах.

Після виходу «Глорії» у 2005 році, де почали з'являтися певні соціально-політичні уривки та філософські запитання, стає послом доброї волі ООН в Україні. Проводить зустрічі із студентами по всій Україні.

Всі кошти, отримані від продажу синґлу «Веселі, брате, часи настали... (сингл)» (2006), було призначено для дитячого будинку в місті Макіївка.

У парламентських виборах 2006 відкрито не підтримує жодну з політичних сил. Коли після простою та політичної кризи-2007 було ухвалено рішення провести позачергові вибори до Верховної Ради, то співак увійшов до списку пропрезидентської «Нашої Україна-Народної самооборони». Водночас він не є членом жодної політичної партії.

Після початку чергового етапу політичної кризи в Україні, 11 вересня 2008 р. співак зняв з себе повноваження депутата.[8] Верховна Рада прийняла складання повноважень нардепа 16 грудня 2008 року.

« Знав, що у Верховній Раді відбуваються складні політичні процеси. Але те, що робиться в цьому скликанні, є боротьбою заради боротьби — й усе [9]  »

На початку 2007 року ініціював соціальний проект «Книга творить Людину», який мав привернути увагу суспільства до теперішньої ситуації у країні, де люди не надто прагнуть інтелектуально збагачуватись.[10] З'явилися рекламні постери і ролики на телебаченні. У телеролику використано музику пісні «Вулиця (може все не так)» з альбому «Модель».

Заснував благодійний фонд «Люди Майбутнього».[11]

Ініціював і профінансував установлення у центрі Львова пам'ятника композиторові Володимиру Івасюку.

[ред.] Цікаві факти

  • Саме він написав пісню «Він чекає на неї», виконанням якої відомий Олександр Пономарьов.[12] Цю пісню «Океан Ельзи» грав у рамках концертної програми «Тихий Океан» на поч. 2004 року.
  • У 2005 році Святослав Вакарчук виграв один мільйон гривень у телешоу "Перший мільйон" - уперше за історію цієї програми в Україні. Виграш Святослав спрямував на благодійність.[13]
  • Святослав Вакарчук свого часу під час одного з чатів (на М1) сказав, що є амбідекстром, тобто особою, яка однаково добре володіє правою та лівою рукою.[14]
  • Зріст Вакарчука — 176 см.

[ред.] Сольні альбоми

[ред.] Див. також

[ред.] Примітки

[ред.] Посилання

Commons
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою:
Особисті інструменти
Простори назв
Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами